37. Порядок виплат страхового відшкодування у перестрахуванні. Співстрахування

Страхове відшкодовування може здійснюватися у двох формах:

1. Цедент розраховується із страхувальником, а потім пред'являє вимогу і відповідні документи перестраховикові і вже перестраховик розраховується з цедентом.

2. Перестраховик сплачує свою частку цеденту, а потім цедент розраховується зі страхувальником.

У перестрахуванні існує таке поняття, як касовий збиток (наприклад, 30 тис. грн). Якщо збитки за страховим випадком менші, ніж касовий збиток, тоді страхове відшкодування здійснюється за формою 1, якщо більші - за формою.

Співстрахування - це страхування, за якого два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.

Особливості співстрахування:

• один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки;

• кожен страховик несе відповідальність тільки за обсягом узятих на себе зобов'язань;

• страхувальник може розглядатися як співстраховик, якщо об'єкт застраховано не на повну вартість.

Співстрахування має значні переваги при страхуванні великих ризиків і недоліки - при страхуванні середніх і незначних ризиків.

38. Причини, які зумовлюють необхідність державного регулювання страхової діяльності

Ураховуючи роль і значення страхування в ринковому господарстві, держава не може залишити без уваги цю галузь і бере її під свій контроль. Від постановки державного страхового нагляду залежить, якою мірою та в якому напрямі здійснюватиметься страхова діяльність, як будуть використані фінансові можливості страховиків, котрі, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, надають страховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, живлять своїми вкладеннями банківську систему, дають можливість широкого й тривалого використання страхових капіталів.

Необхідність державного регулювання страхової справи диктується двома факторами:

• захистом страхувальників;

• економічною політикою, яку проводить держава.

Мета - дотримання вимог законодавства України про страхування.

Можна зазначити основні причини необхідності державного регулювання страхової діяльності в Україні. А саме:

по-перше, страхування - це вироблений суспільством механізм боротьби з порушенням економічної рівноваги в державі, яке, своєю чергою, може настати в результаті масштабних аварій і стихійних явищ природи;

по-друге, надання гарантій страхового захисту населенню окремим групам населення, юридичним особам та страхувальникам, у тому числі і за рахунок обов'язкових видів страхування. Наприклад, такі види обов'язкового страхування, як страхування відповідальності автовласників, власників собак, дають гарантію будь-якому громадянинові, окремим групам населення, - це страхування пасажирів, спортсменів вищих категорій, окремих працівників, чия професія пов'язана з підвищеним ризиком, - пожежники, медичні працівники і страхувальники з добровільних видів страхування можуть звертатися зі скар­гами до уповноваженого органу нагляду за страховою діяльністю або до суду;

по-третє, держава повинна не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхувальником, так і страховій справі загалом;

по-четверте, страхування - досить прибутковий вид бізнесу, який повинен підлягати оподаткуванню;

по-п'яте, страхування має великі можливості інвестиційної діяльності, в якій зацікавлена держава.

Об'єктом державного регулювання страхової галузі є система соціально-економічних відносин, яка виникає у процесі страхування.

Суб'єктом державного регулювання виступає держава в особі її різноманітних інститутів.