Тема 4. Методи і принципи менеджменту Самостійна робота 17 Склад і зміст принципів менеджменту

І Питання до опрацювання:

1. Поняття й еволюція принципів менеджменту.

2. Загальні принципи менеджменту, їх склад і зміст.

3. Організаційні принципи менеджменту, їх склад і зміст.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Поняття й еволюція принципів менеджменту.

Результативність та ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечує досягнення бажаного результату найменшими зусиллями.

Принцип – це основне вихідне положення будь-якої теорії, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. Принцип – це певне правило, сформульоване на основі пізнання законів чи закономірностей, чинити саме так.

У менеджменті під принципом розуміють основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, в результаті яких реалізуються цілі організації. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, закони і закономірності, з іншого – досвід управління.

Принципи менеджменту - це основні правила, ідеї, норми поведінки розробленні управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарської і соціальної діяльності організації.

Принципи менеджменту визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи менеджменту повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін.

Основоположний принцип менеджменту: забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми.

Знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою управління, оскільки принципи управління виступають фундаментом функціонування організації.

Оскільки наука управління у своїй еволюції визначала різні пріоритети й висувала різні концепції управління, то і принципи управління пройшли відпо­відний шлях. Перші спроби сформулювати принципи управління відбувалися ще в доісторичні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт – давногрецький письменник та історик ( близько 430-355 або 354 р.р. до н.е.). Принципи раціонального управління вперше було сформульовано основоположниками наукового менеджменту – Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.

Першим хто звернув увагу на необхідність дотримання певних раціональних правил в управлінні був Ф. Тейлор. У 1911 р. він опублікував результати своїх досліджень під назвою «Принципи наукового управління». Принципами наукового управління для ефективної діяльності організації він вважав: розподіл праці, вимірювання праці, індивідуальність і виробничий процес, мотивація, складання програм стимулювання, правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, розвиток управлінського мислення, роль профспілок, роль керівних кадрів в отриманні поточного результату. Ф. Тейлор виокремив чотири принци­пи управління індивідуальною працею робітників:

1. науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;

2. науковий підхід до добору, навчання і тренінгу працівників;

3. кооперація з працівниками;

4. розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами й працівниками.

Американський менеджер Г. Емерсон в своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності» (1912) дав наступний перелік принципів менеджменту: точно поставлені цілі; здоровий глузд; компетентна консультація; дисципліна; справедливе ставлення до персоналу; швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік; диспетчеризація; норми і розклади; нормалізація умов; нормування операцій; письмові стандартні інструкції; винагорода за продуктивність.

Ще далі пішов у цьому напрямку представник адміністративної школи менеджменту — А. Файоль в своїй роботі «Загальне і промислове управління» (1916). Він поставив перед собою за­вдання сформулювати універсальні принципи управління, які б стосувалися будь-яких сфер управлінської діяльності. Тому він запропонував дотримуватися при вирішенні управлінських проблем і виконанні функцій менеджмен­ту таких принципів: розподіл праці; повноваження і відповідальність; єдиновладдя; єдність дій; дисципліна; підпорядкування особистих інтересів загальним; централізація; скалярний ланцюг; винагорода персоналу; порядок; справедливість; стабільність робочого місця; ініціатива; корпоративний дух.

Багато з цих принципів і донині мають практичну цінність. Завдання менеджера – знайти їм розумне застосування, а головне правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.

Принципи менеджменту поділяють на три групи:

1) Загальні – регулюють діяльність систем менеджменту відповідно до його закономірностей (наприклад, принципи наукової обґрунтованості, ефективності, оптимальності, плановості, єдності цілей, матеріального і морального стимулювання праці, гнучкості організаційних структур);

2) Організаційні – охоплюють сукупність правил і норм які регулюють внутрішні відносини між керуючою та керованою системами а також всередині керуючої (наприклад, принципи скалярний, рівня повноважень, єдиноначальності, делегування повноважень, діапазону управління, паритету повноважень і відповідальності, відповідності завдань);

3) Локалізовані за зонами і напрямами управлінської діяльності – регулюють менеджмент факторів виробничого процесу: людських, матеріально-речовинних та фінансових відповідно до специфіки виробничо-господарської діяльності організації.