4. Внесок українських вчених в розвиток мотиваційних теорій.

Суттєвий внесок у розвиток теорій мотивації зробили українські вчені. Так, Михайло Вольський (1834-1876) вважав необхідним поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини, наголошуючи, що політекономія є наукою про діяльність людини, спрямовану на задоволення матеріальних і духовних потреб. Одним із перших у світі розробив чітку класифікацію потреб відомий український вчений - економіст Михайло Туган - Барановський (1865-1919). Він особливого значення у розвитку економіки надавав національній належності, моральним і релігійним поглядам, духовності. Він виділив 5 груп потреб, які мотивують поведінку людини:

• фізіологічні (їжа, повітря, вода, сон та ін.);

• статеві (намагання сподобатися представнику протилежної статі);

• інстинкти і потреби ( інстинкт самозбереження, продовження роду);

• альтруїстичні ( безкорислива турбота про інших);

• практичні ( житло, гроші та ін.).

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Якими були первісні концепції мотивації?

2. Який внесок в розвиток сучасних теорій мотивацій зробили представники школи наукового менеджменту та школи людських стосунків?

3. Яку роль відіграє функція мотивації в сучасному менеджменті?

4. Охарактеризувати модель мотивації через потреби.

5. Яким був внесок українських вчених в розвиток мотиваційних теорій.

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2003р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:" Дело", 1997г.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2007р.

4. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р.

Тема 3. Загальні функції менеджменту, їх роль в процесі менеджменту Самостійна робота 15 Контролювання і регулювання як загальні функції менеджменту

І Питання до опрацювання:

1. Сутність і особливості контролювання в менеджменті.

2. Процедура управлінського контролю, її складові.

3. Види управлінського контролю.

4. Регулювання діяльності організації.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Сутність і особливості контролювання в менеджменті.

Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізується такий управлінський процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.

Контролювання – це вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення накопичення й повторення помилок, мінімізації витрат, подолання організаційних проблем тощо.

Роль та значення управлінського контролю визначається тим, що він є спо­собом організації зворотних зв'язків, завдяки яким орган управління одержує інформацію про хід виконання його рішень. Якщо справи йдуть добре, тоді контроль дає змогу підтримува­ти хід справ; якщо результати гірші від очікуваних, тоді конт­роль допомагає внести необхідні корективи.

Контроль безпосередньо пов'язаний із функцією плануван­ня. Стратегічні плани відображають зміни як усередині органі­зації, так і за її межами, і процес контролю дає змогу мене­джерам упевнитися в тому, наскільки діє прийнята стратегія. Контроль дає змогу бачити всю справж­ню картину стану виробництва. Тому від його ефективності в кінцевому підсумку залежить якість рішень, що приймають­ся, та вчасне їх виконання.

Під час контролю менеджер повинен встановлювати двостороннє спілкування з підлеглими. Менеджерам не слід перевантажувати своїх підлеглих числен­ними формами контролю, уникати прискіпливого і прихованого контролю. Для того щоб управлінський контроль був ефективний і міг забезпечити досягнення цілей підприємства, він повинен мати певні властивості:

• базуватися на чітко визначених нормативах, гнучких, динамічних технологіях;

• повинен мати стратегічний характер, а саме відображати загальні пріоритети розвитку підприємства і підтримувати їх;

• орієнтуватися на досягнення конкретних результатів - досягнення;

• відповідати основному виду діяльності організації;

• забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність, гнучкість контролю;

• бути всеохоплюючим, безперервним, простим, зрозумілим, оперативним;

• бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).