9.Розвиток теорії держави і права в новітню епоху.

У ході розвитку ТДП елемент новизни тісно пов'язаний з елементом наступності. Тут нове, як і будь-де, виникає на основі попереднього як пізнавальна, більш глибока, змістовна та адекватна форма осягнення й розуміння держави і права. Але кожну новизну не можна сприймати без глибокого осмислення і, навіть, критичності. Так, у останні роки в друкованих засобах масової інформації, а також науковій літературі з приводу боротьби з тоталітаризмом спостерігались намагання принизити роль і значення держави у житті сучасного суспільства, висловлювались сумнівні ідеї про мало придатність самого поняття держави. У той час як світовий досвід стверджує, що держава – це такий соц.-політ. інститут, применшення значення якого негайно і негативно впливає на правопорядок у суспільстві, на правове життя, правовий простір. У сучасних умовах соц..-політ. розвиток усіх країн світу харак-ється зростання ролі держави і права у житті суспільства, посиленням єдності й упорядкованості їх функціонування, більш ефективним державно-правовим втручанням у різноманітті сусп.. процеси.

ТДП не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ. У наш час, коли виникли нові політичні й соц.-економ. умови, зокрема умови ринкової економіки, наука відкриває нові закономірності у розвитку політико-правових відносин та інститутів.

10. Теорії держави і права в умовах незалежної України:пострадянські реалії та європейські перспективи.

У зв'язку із проголошенням незалежності України і створенням самостійної української держави необхідно було визначити долю: а) державної території; б) державно-правових закладів; в) законодавчих нормативно-правових актів; г) міжнародних майнових прав і обов'язків України; д) громадянства. З цією метою 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий закон "Про правонаступництво України". Він закріплював, що з моменту проголошення незалежності України вищим органом державної влади в Україні є її Верховна Рада. До прийняття нової Конституції України на її території діяла Конституція УРСР. Закони Української РСР і інші акти діяли на території України, якщо вони не суперечать законам України, які були прийняті після проголошення незалежності України. Органи держави, сформовані на основі Конституції Української РСР діють до створення органів держави на основі нової Конституції України. Державним кордоном України визначався її колишній кордон у складі СРСР станом на 16 липня 1990 р. Україна підтвердила свої обов'язки за міжнародними договорами, які були укладені Українською РСР до проголошення незалежності

України і стала правонаступницею прав і обов'язків за договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Україна дала згоду на обслуговування зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 р., у частині, визначеній державною угодою. Україна підтвердила, що не несе відповідальність за кредитними договорами СРСР, які були укладені після 1 липня 1991 р. без її згоди. В Законі визначалося, що всі громадяни СРСР, які постійно проживали на момент проголошення незалежності України на її території автоматично ставали громадянами України1.

Важливу роль у закріпленні президентсько-парламентської республіки в Україні відіграли Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. (далі Конституційний договір) та Конституція України від 28 червня 1996 р. в редакції до 1 січня 2006 р.

Таким чином, в Україні із дня проголошення своєї незалежності постійно здійснюється реформування форми і змісту держави та форми права. Слід відмітити, що в сучасних умовах тенденцій для стабілізації форми і змісту держави і права в Україні поки що не спостерігається. На наш погляд, державно-правові реформи в Україні найближчим часом будуть продовжуватися.