Показники народжуваності.
Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселеннях (соціально-економічних і демографічних групах).
У демографії використовують два способи вивчення демографічних процесів і явищ — метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління (якщо мова йде про когорту за роком народження), або когортні показники. Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду, другі — народжуваність, властиву визначеним групам жінок.
Абсолютне число народжень
Абсолютне число народжень показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями. Однак абсолютне число народжень є малоінформативним показником, оскільки залежить від абсолютної чисельності населення. Судити про народжуваність за величиною абсолютного числа народжених не можна, не зіставивши його з загальною чисельністю населення. Так само не можна говорити про динаміку народжуваності, ґрунтуючись лише на даних про зміну абсолютного числа народжених і не беручи до уваги ні загальної чисельності населення, ні змін демографічних структур. Отже, необхідний перехід до відносних показників народжуваності, які б не залежали від чисельності населення, тобто до коефіцієнтів народжуваності.
Коефіцієнт (індекс) дітності
Коефіцієнт дітності — це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.
Цей показник можна використовувати для первинної оцінки величини народжуваності, особливо в країнах з погано налагодженим обліком природного руху населення, але з досить точними переписними даними. Його також застосовують для первісного порівняння рівнів народжуваності у різних країнах: коефіцієнт дітності високий там, де висока народжуваність, і низький у країнах з низькою народжуваністю.
Загальний коефіцієнт народжуваності
де N — абсолютне число народжень за рік; Р — середнє населення; Т- довжина періоду; n — загальний коефіцієнт народжуваності.
Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік:
Величина загального
коефіцієнта народжуваності сильно
залежить не тільки від інтенсивності
народжуваності, тобто від середнього
числа дітей, народжених жінками, але і
від демографічних та інших структур, у
першу чергу від статево-вікової і
шлюбної. Проте його величину можна
використовувати і для динамічних та
міжтериторіальних порівнянь рівня
народжуваності, орієнтуючись на наступну
наближену шкалу величин загального
коефіцієнта народжуваності, запропоновану
демографами В. Борисовим і Б. Урланісом
(1906-1981), відповідно до якої його значення,
менші 16 %с, вважаються низькими, від 16
до 24 % — середніми, від 25 до 29 % —
вищесередніми, від 30 до 40 % — високими,
більш 40 % — дуже високими. Вважають, що
максимальній природній народжуваності
відповідає з
агальний
коефіцієнт народжуваності зі значенням
50 — 60 %.
Щоб елімінувати вплив демографічних та інших структур на показники народжуваності, розраховують спеціальні і часткові коефіцієнти, а також сумарний коефіцієнт.
