Лабораторна робота № 4 «Індексний метод в аналізі цінової кон’юнктури ринку» Завдання до лабораторної роботи

Використовуючи інформацію свого варіанта, розрахувати необхідні індекси та зробити висновки щодо кон’юнктурної динаміки.

Теоретична частина

Розрахунок середніх цін має сенс тільки для груп однорідних товарів, якщо ж група товарів неоднорідна (наприклад, група продовольчих товарів), тоді для оцінювання динаміки цін використовують індекси.

Порівняння цін одного товару здійснюється за допомогою індивідуального індексу цін:

,

де — ціна i-гo товару в базисному періоді;

— ціна i-гo товару в звітному періоді.

Основною формою індексу цін для сукупності різнорідних товарів є агрегатний індекс. Найширше практично застосовуються дві інші їх форми: у формулі Ласпейреса — середня арифметична форма, у фор­мулі Пааше — середня гармонійна форма, наведені в таблиці.

Вид індексу	Агрегатна форма	Середня арифметична форма	Середня гармонійна форма
Індекс Ласпейреса
Індекс Пааше

Переваги агрегатної форми — її ясний економічний зміст. Вона встановлює зміну цін за припущення, що кількості товарів незмінні, при цьому у формулі Ласпейреса береться кількість проданого товару в базисному періоді (Q₀), а у формулі Пааше — у поточному (Q₁).

Середньоарифметична форма не має такого ясного економіч­ного змісту, але її переваги полягають у тому, що вона дає змогу полегшити сам розрахунок індексу та подальші перерахунки його. Зокрема, у разі розрахунку за середньоарифметичною зваженою формулою з базисними вагами (формула Ласпейреса) значно лег­ше встановити ваги — досить мати дані про вартість продажів зазначених товарів у базисний період, тобто Р₀Q₀. Тому індекси цін у більшості розвинених країн будуються за середньоарифметичною зваженою формулою Ласпейреса.

У вітчизняній статистиці до 1992 р. загальний індекс цін розраховувався за формулою Пааше, з використанням його гармонійної форми. Пов’язано це було з простотою одержання даних про поточний товарообіг (P₁Q₁) у зв’язку із суцільною щомісячною статистичною звітністю і незначною зміною цін. Однак після 1992 р., з переходом до ринкових відносин і прийняттям нової методики розрахунку індексу споживчих цін, його почали розраховувати так само, як і в більшості країн — за формулою Ласпейреса.

Статистичним аналізом доведено, що в довгостроковому аспекті формула Пааше занижує реальну зміну цін внаслідок негативної кореляції проданої кількості товару і ціни, а у випадку довгострокових і міжнародних зіставлень різниця між індексами, зваженими різними способами, становить кілька відсотків. Значення індексів, обчислених за формулами Ласпейреса і Пааше, збігаються лише у випадку майже неможливого на практиці збігу структури товарної маси базисного і звіт­ного періодів.

Теоретично і формула Ласпейреса, і формула Пааше мають певний економічний зміст. Кожна з них може використовуватися відповідно до тієї чи іншої економічної задачі.

Чіткість інтерпретації, економічний зміст і зручність практичного розрахунку формули Ласпейреса зробили її дуже популярною для розрахунку індексу споживчих цін, що показує, у скільки разів змінилися б споживчі витрати в поточному періоді в порівнянні з базисним, якби за зміни цін рівень споживання залишався незмінним.

Для аналізу кон’юнктури ринку також широко застосовуються так звані біржові індекси, або індекси фондового ринку. Найстарішим індексом цін акцій є індекс Доу-Джонса (Dow-Jones Average). Його було запропоновано ще у 1884 р. Чарльзом Доу. У 1928 р. індекс було вдосконалено. Він є простою середньою арифметичною з цін акцій. Отже, він відображає певний середній рівень цін. Індекс розраховується (у грошових одиницях, може виражатися дробовим числом) за формулою

,

де Р_і — ціна і-ї акції;

K — коефіцієнт.

Існують чотири різновиди індексу Доу-Джонса:

• перший розраховується по акціях 30 промислових корпорацій (Dow-Jones Industrial Average), куди входять такі американські компанії, як «Кока-Кола», «IBM», «Боінг» та ін. На частку цих 30 компаній припадає близько 1/3 денного біржового обігу;

• другий розраховується по акціях 20 транспортних компаній (Dow-Jones Transport Average);

• третій розраховується по 15 комунальних корпораціях (Dow-Jones Utility Average);

• четвертий — загальний індекс, розраховуваний по акціях 65 корпорацій (Dow-Jones Composite Average).

Індекси Доу-Джонса легко зображуються графічно і, отже, дають змогу ілюструвати вектор, швидкість і тенденцію зміни цін, а також коливання їх. Проте цьому індексу притаманні й недоліки. Передусім це обмеженість кількості корпорацій, включених до розрахунку, а також використання простої середньої ариф­­метичної. У зв’язку з цим було запропоновано інші індекси, які ха­рактеризуються великим обсягом вибірки та застосуванням середньої арифметичної зваженої.

Набув поширення інший американський індекс — S&P-500 (Standard and Poor’s). Він охоплює акції 500 компаній, в тому числі 425 промислових. Індекс розраховується таким чином:

,

де Р_і0, Р_і1 — ціни акцій у базисному та поточному періодах;

Q_i0, Q_i1 — обсяг продажу акцій у базисному та поточному періодах.

Досить оригінальна методика застосовується для розрахунку британського індексу FT (Financial Times). Він обчислюється в двох варіантах: по 30 найбільших і по 100 середніх компаніях. В основі побудови цього індексу лежить середня геометрична з рівнозважених денних темпів зростання курсів акцій. В результаті цього індекс відображає не рівень цін, а їх зміну. В кон’юнк­турній статистиці він уважається одним з найчутливіших індикаторів фондового ринку.

Індекс розраховується за формулою

,

де P₁, P₀ — ціни акцій поточного та базисного періоду.