
- •1 Періодизація української культури
- •2 .Культура духовна і матеріальна
- •. Функції культури
- •5. Стоянки первісних людей на території україни
- •6. Трипільська культура
- •7.Культура скіфів.
- •8.Культура стародавніх слов*ян.
- •9.Формування та основні риси кам*яної доби.
- •10.Мистецтво кам*яної доби на території України.
- •11.Біблія в культурі українського народу.
- •12.Українські переклади Біблії.
- •13. Українські скульптори
- •Пластичні ескізи-моделі
- •Біографія
- •[Ред.] Творчість і вплив
- •14.Особливості Античної міфології
- •15. Словянська міфологія.
- •Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
- •Пантеон богів
- •17. Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.
- •18.Основні стилі Середньовіччя: візантійський, романський і готичний.
- •19.Українська культура в епоху середньовіччя: дохристиянська і християнська.
- •21. Фольклор і народна культура р
- •28 . Вишивка килимарство
- •29 . Писанкарство .Різьба по дереву
- •30.Кераміка.Вироби із скла.
- •32. Українське національне вбрання
- •33 .Стиль бароко у світовому мистецтві
- •34 .Визначні риси українського бароко . Козацьке бароко
- •36.Іван Мазепа гетьман-будівничий поет.
- •37. Режисер та скульптор і.Кавалерідзе.
- •Режисер
- •47 .Тарас Шевченко – художник
- •48. Катерина Білокур та її доля.
- •49.Творчість Марії Приймаченко
- •50. Скульптор і художник Олександир Архипенко
- •51.Мистецтво Тетяни Яблонської.
- •53. Реформатор українського театру Лесь Курбас
- •55. Модернізм як світова течія у світовому і українському мистецтві.
- •56. Історичний авангардизм.Неоавангардизм
- •57. Злети і втрати Української культури 20 ст
- •58.Розстріляне відродження.
- •59 Відлига і рух шістидесятників
- •61. Вклад о.Довженка у світове кіно
- •60. Постмодернізм в українському мистецтві к. XX – поч…XXI ст .
- •62. Актор режисер Іван Миклоайчук
- •63 . Богдан Ступка
- •64.Велико-сорочинський іконостас
- •65. Картина Катерина Шевченка
- •67.Софія київська : мозаїки і фрески
- •68. Кири́лівська це́рква
- •69. Почаївська лавра
- •70 . Ки́єво-Пече́рська ла́вра
- •73. Андріївська церква
- •75. Гетьманські столиці
- •77. Скіфська пектораль
- •78. Будинок з химерами Городецького
- •79 . Українські дендропарки
- •80. «Тіні забутих предків» с. Параджанова
- •83.Печера Ветерба.
7.Культура скіфів.
Скіфи або скити (самоназва сколоти) — в сучасній науковій літературі група племен, які жили у VII — III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто теперішньої України, та Середньої Азії, а згодом, до ІІІ ст.до н. е., в Криму і називали себе «сколотами». До XIX ст. (появи сучасної європейської науки) в європейській літературі назва скіфи і сармати інколи продовжувала застосовуватись до жителів Речі Посполитої і Російської Імперії, в тому числі козаків.
За найбільш розповсюдженою версією вони були споріднені з північно-східною іранською групою народів індоєвропейської сім'ї (версія заснована на аналізі слів з мови скіфів, які зустрічаються в писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких. Кількість слів — близько 200, переважно імена людей.) . Існують версії про їхній зв'язок з слов'янськими і тюркськими народами, які розглядаються як їх прямі нащадки і спадкоємці їхньої культури.
З європейських культур залізного віку одна з найяскравіших і найцікавіших для нас — скіфська культура (VII ст. до н. е.-III ст. н. е.). Скіфська культура — це культура величезного світу кочових, напівкочових і землеробських племен, що жили на широкому просторі Євразії — в Північному Причорномор'ї, на Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів Гіппократа.
Уміючи добре обробляти ґрунт, скіфи-землеробці отримували значну кількість пшениці, яка конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінилися скіфські коні. У свою чергу греки ввозили в Скіфію вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля йшла через грецькі колонії: Ольвію (поблизу сучасного Миколаєва), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч) і інші.
Зі слів Геродота, у скіфів був звичай за межами свого поселення викладати великі горби з хмизу, а на їх вершину водружати меч. Такій споруді поклонялися, а потім спалювали. Скіфи зводили значних розмірів курганні насипи, іноді завершуючи їх кам'яними скульптурами. На Полтавщині декілька десятків років ведуться розкопки так званого Більського городища, яке, на думку деяких авторитетних фахівців, є залишками столиці Скіфії — легендарного міста Гелон.
Про художні можливості скіфів можна судити по прикладному мистецтву, пам'ятки якого знайдені в похованнях: прикраси, парадна зброя, кінська упряжь, посуд. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. Головним мотивом прикраси предметів були зображення тварин в звіриному стилі: оленя, лося, ведмедя, коня, птахів, риб. Існували певні закономірності, наприклад, риба зображалася тільки на кінських налобниках. Це доводить, що зображення мали не тільки естетичне, але і магічне значення. Скіфський звіриний стиль має свої відмітні особливості, одна з яких — об'єднання реалізму з декоративними мотивами. Наприклад, на золотій прикрасі для щита з Костромського кургану на Кубані тіло оленя зображене реалістично, а роги — абсолютно неправдоподібної форми. Але композиційно виникає суцільний образ: завитки рогів, розташовані вздовж всієї спини тварини, підкреслюють його легкість і стрімкість.
Унікальні пам'ятники культури скіфського часу знайдені на Алтаї, в Пазирикських курганах. Завдяки кліматичним і геологічним особливостям вода, що потрапила до внутрішньокурганного зрубу замерзла, і таким чином збереглися вироби з дерева, шкіри, повсті, хутра, тканини. Археологи змогли навіть вивчити татуювання на тілі похованого вождя.
З появою сарматских племен скіфи були витіснені в Крим, де склалося державне утворення на чолі з царем Скилуром. Столицею став Неаполь Скіфський, що розташовувався недалеко від сучасного Сімферополя. У скіфів була самобутня техніка будівництва оборонних споруд: на глиняному розчині з необробленого каменя будувалися дві паралельні стіни, з невеликим нахилом одна до одної, а простір між ними заповнювався щебенем. Через головні ворота міста можна було попасти на велику, вимощену каменем площу. Під вимосткою знайдена велика кількість зернових ям, де, ймовірно, зберігався державний запас зерна. На іншій площі знайдено залишки великої споруди з портиками. Тут же був виявлений барельєф з зображенням двох вершників. Передбачають, що це зображення Скилура з сином Палаком. Одна з веж була використана як царська усипальниця.
За межами міста знайдені похоронні склепи, висічені в скелі. Стіни деяких з них покриті розписом, що відтворює вигляд будинку (лінія двосхилого даху, підпори, килими на стінах). Зустрічаються зображення людей, тварин. Загинуло місто у II с. н. е., коли почастішали зіткнення з сарматами, а потім з готами.Про віру скіфів до I ст. н. е. збереглося, крім свідчень Геродота, дуже мало даних. Скіфські божества персоніфікували природні стихії, космічні явища і родючість землі. Найшанованішою з усіх божеств була Табіті — богиня царського вогнища (тотожна грец. Гестії), після неї — Папай («батько») (відповідав грец. Зевсові), дружиною якого була Апі («земля», в сучасних тюркських мовах апа — мати) (ідентична з грец. Геєю); грец. Аполлонові відповідав скіфський Гойтосір. Афродіті — Аргімпаса (Артімпаса), Посейдонові — Тагімасад.
Скіфи шанували також бога-героя на ім'я Таргітай, що його подвиги, як вважають деякі дослідники, стали подвигами Геракла, також він відповідав грец. Аресові, та іншим.
У скіфських житлах були хатні святилища й жертовники. Священними вважалися різні речі культового призначення: жертовні ножі, чаші, ритони.
Скіфських ідолів не знайдено. Антропоморфізовані зображення деяких з скіфських богів збережені на пам'ятках скіфського мистецтва.
[ред.]Пошана до предків
Коли перський цар Дарій прийшов на скіфські землі, скіфи, відмовились з ним вступати у бій і відійшли в степи. Коли Дарій пішов на переговори і запитав, чому вони не б'ються, скіфи відповіли, що не вважають це необхідним. Але разом з тим їхні посли зауважили, що якщо Дарій зачепить скіфські могили, то він побачить як скіфи вміють битися. Цар Дарій вирішив не випробовувати долю і пішов зі скіфських степів.