
4. Успішний публічний виступ — кілька секретів
Коли ж ви заходите до аудиторії, рухайтеся впевнено, не робіть метушливих рухів. Йдіть своєю звичною ходою, цим ви переконаєте присутніх, що ви не хвилюєтеся і нікуди не поспішаєте. Коли вас представили, підведіться, обов’язково подаруйте аудиторії легку посмішку і зважте на безпосередній зоровий контакт з аудиторією.
А щоб показати своє значення і викликати повагу аудиторії, необхідно максимально контролювати наявний простір. Не намагайтеся себе показати маленькою людиною і не ховайтеся десь у кутку сцени. Обов’язково займіть місце у центрі або ж хоча б направляйте до центру свій особливий погляд раз у раз. Розправте плечі, підніміть голову і трохи нахиліться вперед, демонструючи щось на кшталт уклону перед аудиторією, можна цей жест кілька разів потім повторити. Коли ж ви піднялися на подіум, сцену, трибуну чи зайняли інше місце для виступу, не поспішайте відразу ж починати говорити. Обов’язково зробіть паузу. Можете скористатися першою-ліпшою нагодою — попросіть склянку води, розкладіть папери, щось пересуньте. Використовуйте паузу настільки, наскільки ви вважаєте необхідним, щоб самому підготувати себе психологічно і налаштувати аудиторію на спілкування із вами. Якщо ви сильно хвилюєтеся, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів до початку промови. Пауза також вам допоможе, щоб протягом кількох секунд вивчити простір навколо вас, прикинути, як ви вже його використовуватимете. Пам’ятаєте театральну аксіому: що талановитіший актор, тим більшу паузу він уміє тримати.
Далі не просто охопіть очима, а уважно огляньте зал, придивіться до всієї аудиторії. Зафіксувавши собі кілька таких здорових «якорів», починайте говорити. Ваша міміка і жести дають людині значно більше вражень, ніж те, що ви вимовляєте. Жестами ви сконцентруйте увагу до важливості інформації. При жестикулюванні існує три правила: перше — не кладіть руки до кишень; друге — не ховайте за спину; третє — не займайте їх сторонніми предметами. Руки — це помічники, що завжди повинні бути вільними і готовими об’єднатись у єдине ціле з вашими думками. Не можна вживати «оборонні» чи «захисні» позиції тіла, наприклад, схрещування рук на грудях, закладання за спину. Схрещування рук демонструє невпевненість у тому, що людина каже. Найкраще зайняти відкриту позу і час від часу демонструвати посмішку. Постійно контролюйте свою поставу, спину тримайте прямо, голову піднятою, рухайтеся природно.
Під час публічного виступу не застигайте, ніби пам’ятник, і відкидайте голову назад, тому що цим ви відштовхуєте аудиторію і затримуєте потік психологічної енергії, який має динамічно охоплювати присутніх. Обов’язково рухайтеся. Потрібно себе показати живим, енергійним, динамічним. Ваші рухи повинні бути короткими, точними і переконливими. Коли ж ви хочете щось підкреслити, подайтесь тілом назустріч аудиторії чи скористайтеся жестом наближення вашого тіла до присутніх. Якщо є можливість наблизитися до аудиторії, то зробіть це тоді, як ви хочете повідомити їй щось важливе донести й запевнити присутніх у вашій правоті. Постійно утримуйте зоровий контакт з аудиторією. Досвідчений оратор завжди стежить за увагою слухачів, переводячи погляд з передніх рядів на задні. Якщо ви і користуєтеся записками, то робіть це надзвичайно акуратно: швидким і коротким поглядом вниз подивіться і знову підніміть очі, перевівши всю увагу назад на аудиторію. Враховуйте культурні, національні, релігійні та інші особливості аудиторії. Наприклад, у китайців та японців ваш відкритий погляд у очі може викликати негативні почуття, позаяк у східних культурах це не прийнято. У кавказьких народів прямий твердий погляд у очі усприймається як виклик на поєдинок тощо. Також із великою обережністю потрібно використовувати жарти на національну чи релігійну тематику. У вас неповинно бути замороженого, нерухомого виразу обличчя. Інакше ви викликаєте байдужість і нудьгу у публіки. Основа вашої привабливості як оратора — це легка приємна посмішка. Спробуйте перехід до кожної ключової теми супроводжувати особливою зміною в очах: трохи підніміть брови чи поведіть очима, використовуйте повільні повороти голови. Якщо сидите — підключайте до справи руки: щось переведіть чи змініть трохи їхню позицію. Під час сидіння постійно підкреслюйте свободу вашої пози. Кількаразове повторення простих виразних фраз, яскравих словосполучень сприяє успіху публічного виступу. Проте намагайтеся уникати недоречного і невчасного їх використання. Не віщайте «зверхньо» менторським тоном. Дуже серйозно підходьте до формулювання відповіді на запитання — відповіді дають можливість укотре підкреслити основні тези вашої промови. Уникайте роздратування, ворожості чи сарказму, навіть якщо питання є неприємними для вас. Набагато краще — спокій, доброзичливість і легкий гумор.
Сприймайте філософськи будь-які несподіванки— поломку мікрофона, падіння на підлогу склянки із жовтою водою, раптову паузу тощо. Якщо промова переривається оплесками, необхідно дочекатися їх завершення і потім продовжувати — щоб початок вашої наступній фрази був усіма почутим. Також пам’ятаєте про те, що оплески є різними. Промова повинна закінчитися до того, як стомлені і роздратовані слухачі почнуть «оплесками заглушати» виступ. Завершуючи промову, необхідно подивитися в очі слухачам і сказати щось приємне, продемонструвавши своє задоволення від спілкування з аудиторією. Такий інформаційний імпульс на завершення залишиться у пам’яті людей.