Екзаменаційний білет № 4

1. Обов’язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Працівник зобов’язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

• проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про охорону праці" та статтею 169 КЗпП України працівники певних категорій повинні проходити за рахунок роботодавця попередній і періодичний медичні огляди.

В разі непроходження медичного огляду або ненавченості з питань охорони праці працівник повинен бути відсторонений від роботи.

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дісципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з накладеним на нього дисциплінарним стягненням.

Виконувати вимоги з охорони праці та виробничої санітарії працівників зобов'язують Кодекс законів про працю України (ст. 139, 159), Закон України "Про охорону праці" (ст. 14), правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і організаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти. Відповідні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з працівниками.

КЗпП України (ст. 147) встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Законодавством, статутами і положеннями про дисціплину, що діють у деяких галузях суспільного виробництва, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплінарні стягнення.

2. Колективний договір. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.

У колективному договорі (угоді) сторони передбачають (стаття 20 Закону України «Про охорону праці»):  - забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, не нижче передбачених законодавством;  - обов'язки працівників;  - комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, з підвищення існуючого рівня охорони праці, щодо запобігання випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, аварій і пожеж;  - визначення обсягів та джерел фінансування заходів з охорони праці.  Колективний договір є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівником з першочерговим питань соціального характеру, в тому числі з питань охорони праці. Фактично колективний договір - це єдиний механізм вимог законодавства з охорони праці.  Законами України «Про охорону праці» та «Про колективні договори і угоди» передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків, а також реалізація трудящими своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються в першу чергу за допомогою колективного договору (угоди).  Висока оцінка значення колективного договору (угоди) у вирішенні першочергових проблем охорони праці справедлива лише за умови, що відповідні двосторонні зобов'язання відпрацьовані якісно, з урахуванням всіх положень чинного законодавства. Тому особливу увагу слід звернути на формування на належному рівні розділу «Охорона праці» у колективному договорі (угоді).  Відповідно до статті 22 Закону «Про колективні договори і угоди» одним з найважливіших підрозділів колективного договору повинні бути комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.  Ці заходи бажано формувати у вигляді спеціального додатку до колективного договору, а загальна сума кошти, які асигнуються з фонду охорони праці підприємства на їх виконання, визначається також у текстовій частині договору.  Законом «Про охорону праці» передбачено, що за допомогою колективної угоди необхідно вирішувати і ряд інших важливих питань соціального характеру, а саме:  - Встановлювати розмір вихідної допомоги (але не менше тримісячного заробітку) працівникові, який змушений розірвати трудовий договір з причин невиконання роботодавцем вимог законодавства та зобов'язань колективної угоди з охорони праці;  - Визначати умови грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота має роз'їзний характер;  - Встановлювати термін звільнення від основної роботи уповноваженого найманими працівниками особи з питань охорони праці (з збереженням середнього заробітку) для можливості виконання ним своїх громадських обов'язків та проходження навчання з питань охорони праці.  У залежності від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки сфери діяльності в колективному договорі (угоді) визначаються зобов'язання щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання громадських робіт за угодами з центрами зайнятості населення та т.п.