3. Карта умов праці.

У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяль­ності. Періодичність такої атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу за5 років.

Атестація робочих місць передбачає:

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інстру­ментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня. Ця Карта містить оцінку наступних факторів виробничого і трудового процесу:

шкідливих хімічних речовин від І до IV класу небезпеки включно;

пилу;

вібрації;

шуму;

інфразвуку;

ультразвуку;

неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;

мікроклімату у приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

температури зовнішнього повітря влітку та взимку;

атмосферного тиску;

біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від І до ІV класу небезпеки включно);

важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження);

робочої пози;

напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

змінності.

За результатами атестації складаються переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок підприємства;

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно вжити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

БІЛЕ 26

Характеристика Закону України “ Про охорону праці”

Закон України Про охорону праці

визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

21 листопада 2002 Верховна Рада України затвердила Закон «Про внесення змін до Закону України« Про охорону праці ». Цей закон розроблено з метою вдосконалення механізму реалізації конституційних прав громадян на належні безпечні і здорові умови праці, посилення профілактичної роботи щодо збереження життя і здоров'я людей під час їх трудової діяльності і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в України.

Динамічні перетворення в економічній сфері вимагали також вдосконалення і в сфері законодавства. Саме тому в новій редакції Закону «Про охорону праці» були враховані також умови ринкових взаємовідносин.

Сьогодні держава не є єдиним роботодавцем, як це було раніше. Постійно зростає питома вага приватного сектору економіки. Дія Закону поширюється на всіх, хто використовує найману працю, і не має значення, юридична це чи фізична особа.

Крім того, відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, безпеку праці визнана пріоритетним напрямком. Тому всі нормативні акти розробляються з урахуванням вимог європейських директив.

Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць.

Організація праці на робочому місці – це комплекс заходів, що забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь виробництва і предметів праці.

Робоче місце- це зона, яка оснащена технічними засобами і в якій відбувається трудова діяльність працівника чи груп працівників.

Організація праці на робочому місці полягає у виборі робочої пози та системи робочих рухів, визначення розмірів робочої зони та розміщення у ній органів керування, інструментів, заготовок, матеріалів, пристроїв, а також у виборі оптимального режиму праці та відпочинку.

Правильно вибрана робоча поза сприяє зменшенню втоми та збереженню працездатності працівників. Робоча поза може бути вільною або заданою. Вільна поза роботи означає можливість працювати поперемінно сидячи і стоячи. Задані пози- сидячи або стоячи. Основні принципи при виробі системи робочих рухів є принципи «економії рухів», який сприяє підвищенню продуктивності і, у той же час, зменшенню стомлюваності, кількості помилок і травматизму. Робота має організовуватись так, що ритм робочих операцій був чітким та природнім, а послідовність рухів такою, щоб один рух легко переходив у інші. Рух менш стомлюючий, якщо він відбувається у напрямку. Що співпадає з напрямком сили тяжіння.

Оснащення та обладнання робочого місця залежить від виконуваної роботи(технологічних операцій), від характеру роботи( розумова, фізична, тяжка, монотонна) та від умов праці( комфортні, нормальні, несприятливі).Робоче місце працівника хар-є два поля: інформаційне поле і моторне поле.

Під час роботи від працівника вимагається підвищена увага, певна швидкість виконання окремих технологічних операцій, швидка переробка одержаної інф-ї, точка координація руху.

Права і обов’язки працівників служби охорони праці.

На працівників служби охорони праці покладаються такі обов’язки :

планування робіт з охорони праці і контролювання його виконання;

розробка положення про організацію управління охороною праці;

розробка функціональних обов’язків з охорони праці всіх керівників структурних підрозділів та інших службових осіб;

паспортизація умов праці на робочих місцях;

впровадження міжгалузевих та галузевих стандартів та інших нормативно-правових актів з охорони праці;

розслідування та аналіз виробничого травматизму, його облік та розробка відповідних заходів запобігання;

навчання працюючих і пропаганда знань з охорони праці.