26. Склад та основні властивості слини. Її роль у підтриманні гомеостазу твердих тканин зуба.

Слина (saliva) – це секрет трьох пар великих (привушних, піднижньощелепних, під’язикових) та малих слинних залоз (щічних, язикових, губних, твердого та м’якого піднебіння). В порожнині рота вони утворюють ротову рідину, яка окрім секрету слинних залоз містить мікрофлору, продукти її життєдіяльності, ясенну рідину, вміст пародонтальних кишень, десквамований епітелій, лейкоцити, що мігрували в порожнину рота, залишки їжі.

Слина складається з 99,0 - 99,5 % води та 1,0 - 0,5 % розчинених в ній неорганічних і органічніх речовин. З неорганічних компонентів в змішаній слині містяться солі кальцію, фосфати, сполуки калію та натрію, хлориди, гідрокарбонати, фториди та ін. Концентрація кальцію і фосфору має виражені індивідуальні розбіжності - 1 - 2 ммоль/л та 4 - 6 ммоль/л відповідно.

Органічні компоненти ротової рідини представлені білками, ферментами (глікопротеїди, амілаза, муцин), а також імуноглобулінами класу А.

Слина відіграє важливу роль у підтриманні здоров’я органів порожнини рота. При взаємодії з твердими тканинами зуба ротова рідина виконує низку функцій:

- очищувальну;

мінералізуючу;

буферну;

захисну.

Ротова рідина є основним джерелом надходження кальцію, фосфору та інших мінеральних компонентів в емаль зуба, що значною мірою впливає на фізичні і хімічні властивості емалі, в тому числі на її резистентність до карієсу. У фізіологічних умовах ротова рідина при нормальних значеннях рН (рН 6,8 - 7,0) перенасичена кальцієм і фосфором, що дозволяє говорити про неї як про мінералізуючий розчин. Слина здатна хімічно зв’язувати іонізований кальцій у великій кількості – одна молекула білка слини зв’язує 130 атомів кальцію. Ця властивість слини збільшується при зниженні рН слини, що посилює демінералізацію зубних тканин. При зниженні рН також значно підвищується розчинність гідроксиапатитів в ротовій рідині. При рН 6,0 ротова рідина стає кальційдефіцитною, тобто з мінералізуючого перетворюється на демінералізуючий для емалі розчин. Навіть незначні коливання рН ротової рідини можуть суттєво впливати на гомеостаз мінеральних компонентів в емалі зуба. Суттєво підвищує мінералізуючі властивості ротової рідини фтор.

27. Які зміни у слині сприяють виникненню карієсогенної ситуації в порожнині рота?

Зміни фізико-хімічних параметрів ротової рідини, а саме швидкості слиновиділення, в’язкості, буферної ємності, рН мають важливе значення для виникнення карієсу зубів. Відомо, що при гіпосалівації і особливо при ксеростомії (відсутність слини) впродовж 3-6 місяців виникає множинне ураження зубів карієсом.

Буферна ємність слини – це здатність нейтралізувати кислоти і луги за рахунок взаємодії гідрокарбонатної, фосфатної і білкової буферних систем. Висока буферна емність ротової рідини належить до чинників, що підвищують резистентність зубів до карієсу.

Концентрація іонів водню (рН) відіграє значну роль у реалізації мінералізуючої функції ротової рідни. У середньому рН ротової рідини в нормальних умовах знаходиться в межах 6,5 - 7,5. Найбільш сильно дестабілізують рН слини органічні кислоти, що утворюються після прийому вуглеводної їжі.