85. Проаналізувати радянсько-німецькі договори 1939 року; виявити їх вплив на історичну долю українських земель.

Перебування роз'єднаних українських земель у складі СРСР, Польщі, Чехословаччині, Румунії — один із найскладніших моментів політичного становища в Центральній і Східній Європі напередодні Другої світової війни. Геополітичне розташування цих земель зробило їх місцем перетину інтересів СРСР і Німеччини.

Західноукраїнські землі посіли певне місце в системі радянсько-німецьких договорів 1939 року. Гітлер розглядав Україну як майбутній плацдарм у завоюванні СРСР, використовував «українську карту» для притягнення союзників у центрі Європи (у 1938 р. він підтримав утворення автономії Закарпаття — Карпатської Русі, яка у тому ж році була окупована за згодою Німеччини її спільницею — Угорщиною).

СРСР прагнув перемістити і зміцнити свій західний кордон, відтягнути початок війни шляхом угоди з Німеччиною. Радянсько-німецький договір про взаємодопомогу і ненапад був підписаний 23 серпня 1939 р. Таємний протокол, оформлений додатково до пакту, передбачав поділ сфер впливу й окупації в Європі. Радянському Союзу передавалися всі західно-українські землі.

1 вересня 1939 р. Німеччина вступила в Польщу, почалася Друга світова війна. 17 вересня Червона Армія перейшла польський кордон і зайняла майже всі землі, населені українцями, білорусами. Розмежувальна лінія між СРСР і територією, окупованою гітлерівцями, була уточнена в радянсько-німецькому договорі про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 р.

Українські землі Лемківщина і Холмщина були зайняті Німеччиною, а Закарпаття — Угорщиною. У червні 1940 р. Румунія передала СРСР Бессарабію і Північну Буковину. Після возз'єднання з Україною на західноукраїнських землях були проведені соціально-економічні перетворення, які мали суперечливий характер. Реформи включали:

1. конфіскацію поміщицьких і монастирських земель;

2. націоналізацію банків і значної частини промисловості;

3. реконструкцію та будівництво нового виробництва;

4. проведення виборів;

5. заходи щодо українізації, зміцнення системи освіти й охорони здоров'я;

6. утворення системи соціального забезпечення й ін.

7. Проте ці реформи:

8. виконувались вже звичними на сході жорсткими командно-адміністративними методами;

9. не враховували місцевих особливостей, порушували звичний устрій життя західних українців;

10. вели до ліквідації раніше створених структур (заборона політичних партій, арешт і депортація їхніх лідерів, насильницька колективізація, припинення діяльності товариства «Просвіта» і ін.);

11. супроводжувались репресіями.

Входження Західної України до складу УРСР було важливою подією: вперше українці об'єдналися в межах однієї державної структури, але через свою нетривалість це об'єднання не призвело до глибоких перетворень у житті народу. Поряд із визначеними змінами в економічному, соціальному і культурному житті, населення Західної України отримало і чималий негативний досвід ознайомлення з радянською системою.

86. Охарактеризувати політику радянської влади в Західній Україні у 1939 – 1941 роках.

Прихід Червоної армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення. Воно висловлювало свою щиру вдячність за звільнення від польського гноблення та за омріяне возз'єднання українських земель. Однак позитивні соціально-економічні та культурно-освітні зміни на ново приєднаних землях супроводжувалися масовими репресіями, які спрямовувалися проти всіх, "хто міг би" чинити опір новим порядкам. Згідно з інструкцією НКВС, до категорії "ворогів народу" зараховувалися всі члени колишніх політичних партій, організацій та товариств, землевласники, чиновники, учасники визвольних змагань, служителі релігійних культів та ін. Згодом до них приєднали селян, які виступали проти насильницької колективізації. Водночас із репресіями на ново приєднаних територіях було створено широку тюремну мережу.

Отже, приєднання західноукраїнських земель до УРСР було визначною подією, важливим етаном у боротьбі за соборність, у результаті якого вперше за 1 кілька століть історії переважна більшість українців об'єдналася в межах однієї держави. Однак реалізація цієї акції мала окупаційний характер, оскільки була наслідком злочинної змови двох диктаторів та завдала невимовних страждань великій частині населення Західної України, серед якого у результаті запанували антикомуністичні та антирадянські настрої. До того ж, приєднуючи західноукраїнські землі, радянський режим переймався не інтересами українського народу, а прагненням назавжди покінчити там із національно-визвольним рухом.