83. Виявити суперечливість розвитку Радянської України в роки перших п’ятирічок.

У 1928 р. був затверджений перший п'ятирічний план економічного розвитку країни. Таким чином, належало почати індустріалізацію СРСР. Цей процес корінним чином змінив і українську економіку.

У планах першої п'ятирічки (1928 - 1933 рр.) Україні відводилося значне місце. Тут створювався ряд передових підприємств-гігантів в області енергетики, металургії та машинобудування. На початку 1930-х рр. в Україні був побудований Дніпрогес - найбільша гідроелектростанція в Європі, з'явилися величезні сучасні підприємства - Харківський тракторний завод, Харківський турбінний завод, "Запоріжсталь", Новокраматорський машинобудівний завод,

Луганський паровозобудівний завод, металургійний комбінат у Маріуполі. Не дивлячись на те, що плани першої п'ятирічки не були повністю виконані, успіхи індустріалізації були значними. Поступово Україна з аграрної країни перетворювалася на індустріальну.

Форсований розвиток промисловості не підвищував життєвого рівня населення. Оголошене збільшення заробітної плати не забезпечувалося товарною масою. Гроші швидко знецінювалися, а примусові державні позики не давали можливості робити заощадження. Для швидшого обороту грошей держава розвернула широку торгівлю алкогольними напоями. Особисто Сталін дав вказівку "відкрито піти на максимальне збільшення виробництва горілки". До побуту радянських людей міцно увійшли такі поняття, як "черга", "дефіцит", "продовольча картка".

Друга п'ятирічка (1933 - 1937 рр.) продовжила тенденції першої. Цього разу Україна отримала дещо меншу частину із загальносоюзного бюджету, оскільки велика увага приділялася створенню промислової бази на Уралі. Із 4,5 тис. нових підприємств в Україні будувалося 1 тис. Проте промислове зростання республіки продовжувалося.

Для виконання напружених планів індустріалізації потрібно було максимально інтенсифікувати працю робітників. У цьому напрямі держава йшла двома шляхами. По-перше, всіляко розпалювався масовий трудовий ентузіазм, для чого вводилася система "соціалістичних змагань", "зустрічних планів", "рухів новаторів" і тому подібне. За ударну працю нагороджували орденами, було введено звання Героя Соціалістичної Праці. У 1935 р. широку рекламу отримав рекорд забійника шахти "Центральна-Ірміно" (Донбас) А. Стаханова, який перевищив добову норму видобутку вугілля в 14,5 разів. Досягнення Стаханова було негайно використане для організації змагання за перевиконання норм - стахановського руху. При цьому самі норми були значно підвищені практично у всіх галузях промисловості. На залізничному транспорті надважкі поїзди першим почав водити машиніст депо "Слов'янськ" Донецької залізниці М. Кривоніс. Трудовий ентузіазм охопив значні маси людей.

Але був ще й інший спосіб збільшення продуктивності праці - примус і страх. Відмова від роботи, прогул, брак, псування устаткування і верстатів кваліфікувалися як підривна діяльність і могли завершитися арештом і тюремним ув'язненням. Таким чином, до виконання п'ятирічних планів було підключене все працездатне населення країни.

Відсоток виконання планів другої п'ятирічки досяг 70 - 75, але і це вражало. Україна отримала ряд нових галузей промисловості, у тому числі - хімічну, авіаційну, тракторну.

Третя п'ятирічка (1938 - 1942 рр.) була фактично прямою підготовкою до війни. Офіційні асигнування на потреби армії та флоту склали небувалу цифру - 43,4 % бюджету країни. Ще більш жорсткими ставали вимоги, що стосувалися режиму роботи: робітники та інженери прикріплялися до підприємств, вводився 7-денний робочий тиждень, скорочувалися відпустки, порушення трудової дисципліни прирівнювалося до кримінального злочину. Як відомо, виконанню цих планів перешкодила війна.