Основні наслідки

- Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників

- Карткова система

- Відсутність економічних стимулів до праці і, як результат, зниження її продуктивності

Політику, яку більшовики проводили впродовж 1917-1920 рр., було ними названо політикою «воєнного комунізму».

Наслідки «воєнного комунізму» виявилися такими: в 1921 р. на одну людину вироблялося лише 1 м ситцю в рік; на одне селянське господарство припадало лише 100 грамів металовиробів, одна коробка сірників коштувала кілька мільйонів «радзнаків» - нових радянських грошей, які знецінилися в 13 тис. разів. У країні поширився «чорний ринок», через заборону грошових відносин зазнала краху фінансова система, впали темпи виробництва. На цей рік припав жахливий голод, який охопив 30 млн чоловік. З млн з них померли, 2 млн дітей стали сиротами.

79. Проаналізувати необхідність, сутність і наслідки запровадження нової економічної політики в Україні.

НЕП — форма перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, що базувалася на «ринковій економіці». Була прийнята на Х з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.) і проводилася в країні до зими 1927—1928 рр.

Сутність НЕПу — встановлення економічної основи для політичного союзу робітничого класу і селянства.

Причини прийняття НЕПу — криза радянської влади (кінець 1919 — початок 1921 рр.), що показала на практиці неможливість просування політики «військового комунізму» після закінчення громадянської війни.

1. Криза економічна: а) майже повна розруха і параліч економіки; б) с/г України заготовлено 40 % продукції від потреб; в) в області фінансів — повна інфляція грошей.

2. Криза внутрішньополітична: а) порушено союз робітничого класу і селянства, через що селяни зі зброєю в руках повстали проти радянської влади; б) у 10 разів скоротився і до того вузький прошарок пролетаріату — соціальна база й опора Радянської влади.

3. Криза внутрішньопартійна: а) у РКП(б) не було єдиної думки про шляхи виходу з кризи: одні виступали за посилення адміністративних, репресивних заходів (Троцький, Сокольников), інші — за повернення до демократичних порядків (Медведєв, Колонтай); б) у партії виникнуло 10 платформ, що по-різному бачили шляхи виходу з кризи.

Основні зміни при НЕПі.

1) У сільському господарстві: а) заміна продрозкладки продрозверстки; б) введений податок був заздалегідь відомий селянину до посівної, тому селянин був зацікавлений зробити більше і продати надлишки на ринку; в) ліквідувалася кругова порука і кожний селянин розплачувався самостійно; г) розмір податку порівняно з продрозверсткою був знижений приблизно в 2 рази; д) встановлювався прогресивний податок (максимум для куркульства).

1. У промисловості: а) продаж у приватні руки дрібної і частини середньої промисловості, що дало державі засоби і підняло продуктивність праці на цих підприємствах; б) об'єднання значних підприємств у трести і переведення їх на держпродзрахунок; в) створення єдиного центру планування — Держплану, що дозволяє регулювати витрати, прибутки і ресурси держави; г) перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати робітників (за результатами праці); д) відміна загальної повинності і перехід до добровільного притягнення робочої сили; е) залучення іноземного капіталу у формі концесій, змішаних акціонерних товариств і ін. форм.

2. В області торгівлі: а) перехід до вільної купівлі-продажу на ринку; б) крім місцевих базарів, були організовані значні ярмарки (Київська, Сорочинська й ін.); в) у великих містах відкрилися торгові біржі (оптові угоди й операції з цінними паперами).

3. В області фінансів конвертованість грошей забезпечувалася завдяки: а) постійному росту продуктивних сил за часів НЕПу; б) емісії лише старих радянських знаків, у той час як кількість грошей відповідала золотому і валютному запасам і кількості легкореалізованих товарів; в) система постійного поповнення держбюджету

Результати і значення НЕПу: 1) при НЕПі були досягнуті найвищі темпи розвитку країни за всі 70 років Радянської влади; 2) у найкоротші терміни відновлене господарство країни; 3) зріс життєвий рівень населення; 4) для нашої держави сьогодні НЕП дає деякий досвід ринкових відносин і уміння в найкоротші терміни виводити країну з кризи.

80. З’ясувати сутність, напрями і результати впровадження політики українізації в УРСР.

Важливою складовою частиною культурно-політичних процесів в Україні в 20–30-х рр. була політика коренізації, проголошена XII з'їздом РКП(б). В Україні ця політика дісталла назву "українізації".

Користуючись деякими правами і можливостями, що мали КП(б)У і Уряд УРСР згідно із союзним Договором та Конституцією СРСР 1924 p., патріотично налаштована частина компартії України розгорнула в 20-х роках активну діяльність, спрямовану на проведення українізації і широкого культурного будівництва.

У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:

1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур, прогресивної, революційної, міської російської та контрреволюційної, відсталої сільської української культури. В їх боротьбі українська культура мала відступити і загинути.

2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті. [З серпня 1923 р. для державних чиновників та партійних функціонерів організовуються курси української мови. Той, хто не пройшов їх і не склав іспиту, ризикував втратити посаду. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві. З 1927 р. партійну документацію переведено на українську мову].

3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Так, у 1923 р. їхня частка становила 25–35%, а у 1927 р. – 52–54%. За кількісним ростом стояли важливі структурні зміни. Одною з них була поява нової державно-політичної, господарської та культурної еліти, кістяком якої були так звані націонал-комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій.

4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. У 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою. Цей показник так і не був перевершений за роки радянської влади (у 1990 р. він становив лише 47,9%). Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства.

5. Різко збільшувалась кількість української преси (в 1933 р. вона становила 89% всього тиражу газет у республіці).

6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.

7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.

8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців (на 1925 р. за межами України проживало 6,5 млн. українців).

9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні.

81. Охарактеризувати політику індустріалізації більшовиків в Україні: довести необхідність її реалізації, розкрити сутність, етапи проведення й результати.

Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.

Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.

Причини індустріалізації в Українській РСР

Відхід від Нової економічної політики

Загальна індустріалізація СРСР;

Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»

Сталінський курс «великого перелому»

Політика «соціалістичної індустріалізації» України відповідала загальносоюзному курсу.

Процес індустріалізації можна поділити на чотири етапи: - 1926-1928 – підготовка і резолюція, - 1928-1932 – І п’ятирічка, - 1933-1937 – уповільнення темпів, - 1937-1941 – затухання.

Результати індустріалізації УРСР 1920-1930-х років

В кінці першої п'ятирічки в Українській РСР підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8 % продукції, республіканського — 20,3 %, місцевого — 9,9 %. З середини 1930-х років все більше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення ВПК.

Кардинально змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством в структурі економіки Української РСР. Різко скоротилися всі види приватної власності. Ліквідовувалися іноземні концесії.

у 1940 році рівень промислового виробництва збільшився в 7 разів в порівнянні з 1913 р.;

за обсягами виробництва важкої промисловості Україна обігнала низку розвинених європейських країн: друге місце в Європі з випуску машин (після Великобританії) і друге місце з виплавки чавуну (після Німеччини);

Україна з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну. Було ліквідовано безробіття, з'явилися тисячі нових робочих місць.