53. Розкрити причини зародження і сутність громадсько-політичних рухів у Російській імперії на початку хіх століття.

Перша половина XIX ст. — це період визрівання глибокої соціально-політичної кризи у Російській імперії, складовою частиною якої були українські землі. Ця криза зумовила виникнення суспільних рухів, які намагалися знайти вихід із складного становища.

Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи спричинило селянський рух, суть якого полягала в активній боротьбі проти пануючої феодально-кріпосницької системи та існуючих порядків.

У першій половині XIX ст. посилюється соціально-політичне і національне невдоволення феодально-кріпосницькою системою та зростає опозиційність до самодержавної влади серед освічених кіл громадськості та широких народних мас України.

Після війни з Францією  українські ополченські полки були розформовані. Цар забув свою обіцянку надати учасникам війни особисту свободу і звільнення від феодальних повинностей. Спроби козаків захистити свою самостійність були жорстоко придушені каральними російськими військами.  Така політика російського царизму викликала гнів і обурення серед недавніх солдат і ополченців.

54. Проаналізувати розвиток руху декабристів у Російській імперії та в Україні.

Декабристи.

1) «Південне товариство» (1821—1825 р.) на чолі з полковником Павлом Івановичем Пестелем; виникло на Київщині на базі Тульчинскої управи «Спілки благоденства»; нараховувало 101 член: С. Волконський, А. Баратинський, О. і Н. Муравйови-Апостол, Н. Бестужев-Рюмін та ін.; дане товариство мало вплив на значну частину військ, розташованих на Україні, підтримувало контакти з «Північним товариством»; цілі товариства викладені в «Русской правде» П. Пестеля;

2) «Товариство обєднаних слов'ян» (1823—1825 р.) на чолі з братами Борисовими; розташовувалося на Київщині та Волині й об'єднувало 60 чоловік: Любінський, Горбачевський, Іванов, Соловйов, Усовський та ін.; цілі викладені в двох документах — «Правилах» і «Клятві», у яких передбачалося шляхом збройного повстання та участі народних мас ліквідувати самодержавство, кріпосництво, національний гніт, створити демократичну федерацію держав (Росія, Україна, Валахія, Далмація, Сербія, Польща, Угорщина, Трансільванія і Богемія) від Адріатичного моря до Північного Льодовитого океану; восени 1825 р. товариство увійшло до Тульчинскої управи «Південного товариства», що об'єднало їхні сили, зв'язки і можливості;

3) «Малоросійске товариство» (1821—1825 р.) засновано полтавським поміщиком Василем Лукашевичем, що був членом «Спілки благоденства» та переїхав у свій маєток післе відставки; групи складалися з дворян та інтелігенції і знаходилися в Києві, Полтаві, Чернігові, Ніжині, інших містах; ціль діяльності — встановлення незалежності України; встановило контакти з «Південним товариством», але було більше союзником, аніж членом декабристської організації.

Причины поразки декабристів:

несвоєчасніть запропонованих думок, суспільство було неготове сприймали їхні ідеї;

вузькість соціальної бази, нерішучість дворян, що очолили повстання;

кількісна перевага урядових військ;

локальність повстань, що давало царату можливість для маневру і перекидання резервів з інших регіонів.

Значення повстання і руху декабристів. Це було перше в історії нашої країни не стихійне, а організоване збройне повстання проти самодержавства і кріпосництва, перша спроба здійснення буржуазної революції в Росії і на Україні; дало поштовх розгортанню революційного руху в наступні роки; позитивний досвід давав майбутнім революціонерам можливість подальшого урахування і накопичення цього досвіду; рух завдав сильного удару по самодержавству та наблизив реформи середини 60-х років XIX в.