39. Охарактеризувати процес формування, побут і звичаї Запорозької Січі.

Освіта і становлення Запорізької Січі було наслідком виникнення і розвитку всього українського козацтва. Створена в першій половині 16 в. запорізькими козаками, які були авангардом українського козацтва. Запорізька Січ з військового центру розвинулася в своєрідне державне утворення - козацьку християнську православну демократичну республіку. Вона мала демократичний соціально-політичний устрій, особливу військову організацію, своєрідний життєвий уклад, побут і звичаї.

Початок Запорізької Січі поклала козацька фортеця, зведена у 50-х рр.. 16 В. на острові Мала Хортиця українським православним князем Дмитром Вишневецьким. Зібравши козаків на Хортиці, він захищав Україну від турецько-татарських нападів. Під час походу 1563 р. у Молдову потрапив у полон і був страчений за наказом турецького султана.

У 1593 р. запорожці заснували Січ на дніпровському острові Базавлук, трохи південніше Томаківка (поблизу сучасного с. Капулівка Дніпропетровської обл.), Який, як і Томаківка, нині затоплений Каховським водосховищем.

Козацька Січ була справжньою фортецею: навколо неї козаки викопували глибокі рови, насипали високі земляні вали, на яких споруджували оборонні башти з бійницями. Там стояли гармати, постійно чергували озброєні козаки. Посередині Січі знаходилася простора площа. На площі відбувалися козацькі військові ради, на яких вирішувалися всі питання повсякденного життя. Площа оточували козацькі житла - курені, побудовані з дерев'яних колод або плетені з лози і вкриті очеретом; канцелярія, пушкарня, церква, будинки старшини. Всі ці споруди були добре пристосовані для оборони.

Запорізька Січ мала своєрідну державну, громадську та військово-адміністративну організацію, що ввібрала в себе традиції минулих часів. На загальних військових радах козаки щорічно обирали старшину: кошового отамана, якому належала вища влада в Січі, писаря (вів канцелярію), осавулів (управляли військом), обозного (командував артилерією), суддю (займався судочинством). Старшині вручалися знаки влади - клейноди (хоругву, бунчук, булава, перначі, чорнильниця, печатка, духові труби, литаври і т. п.).

Кош - адміністративний орган Запорізької Січі - поширював свою владу на значну територію півдня України і використовував свої збройні сили для її оборони. У складі Литви та Польщі (після їх об'єднання - Речі Посполитої) Запорізька Січ користувалася фактичної державно-політичної автономією і надавала значний вплив на всі українські землі.

Запорізька Січ, виконуючи історичну місію захисту рідної землі та порятунку українського народу, взяла на себе оборону України від турецько-татарської агресії. Козаки зміцнили фортифікаціями міста і містечка, створили військову охоронно-захисну, розвідувально-сторожову систему оборони кордонів України, що проіснувала протягом трьох століть. Постійно діяли пости, форпости, Бекетов зі сторожовими загонами, які спостерігали за степовими дорогами та переправами через річки, за допомогою оригінальної сигналізації попереджали населення про просування татарських орд, намагалися організувати відсіч наступу ворога.

Запорізька Січ виступала як суверенна, самостійна національна Військово-політична сила України і грала величезну роль в житті і національно-визвольній боротьбі українського народу. У Запорізькій Січі склалося Запорізьке Військо, що стало організаційною формою збройних сил України. Запорізьке Військо, постійним і надійним резервом якого завжди виступало все українське козацтво, мало свої флот, артилерію, кінноту і піхоту. Воно виробило блискуче козацьке військове мистецтво, що перевершувало стратегію і тактику феодальних європейських армій.