Розділ VII відповідальність за правопорушення у сфері діяльності служби безпеки україни

ЗАКОН УКРАЇНИ 

Про державну податкову службу в Україні

від 4 грудня 1990 року N 509-XII

зі змінами та доповненнями, за станом на 1 жовтня 2012 р.

/витяги/

Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Цей закон втратив чинність на підставі закону 5083-17 від 5 .07.2012 р. ( редакція за станом на 19.11.12 р.) (положення стосовно організації діяльності органів державної податкової служби внесено до Податкового кодексу України). Див. Податковий кодекс України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Система органів державної податкової служби

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), спеціалізовані (на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2. Завдання органів державної податкової служби

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

надання податкових консультацій;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Стаття 4. Підпорядкованість органів державної податкової служби та їх взаємодія з іншими органами

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Спеціалізовані державні податкові інспекції можуть бути підпорядковані Державній податковій адміністрації України за її рішенням.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Стаття 5. Призначення керівників органів державної податкової служби

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Заступників Голови Державної податкової адміністрації України призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посад Президент України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У разі підпорядкування спеціалізованої державної податкової інспекції Державній податковій адміністрації України начальник такої спеціалізованої інспекції призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної податкової адміністрації України.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Розділ II

ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 8. Функції Державної податкової адміністрації України

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:

здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

обліком платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів, супроводженням Єдиного реєстру податкових накладних;

проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню. У разі якщо зазначені акти є регуляторними, вони розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

4) в порядку, встановленому законом, надає податкові консультації, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

6) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

7) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

8) розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;

9) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

12) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

13) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів реєстраційні номери облікових карток і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з реєстраційним номером облікової картки та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

14) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

151) організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

16) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

17) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби;

18) здійснює заходи щодо запобігання, виявлення та припинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

19) забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків;

20) здійснює контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), порядку приймання готівки юридичними особами (крім банків) та за дотриманням установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення суб'єктами господарювання можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Стаття 9. Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя)

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Стаття 10. Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

5) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом;

111) подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

161) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

17) надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України;

18) виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону;

19) при отриманні органом податкової міліції інформації у випадках, встановлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника податку без його попереднього попередження, якщо органом податкової міліції отримано інформацію про ухилення такого платника від оподаткування.

Розділ III ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 12. Скасування рішень органів державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосовується щодо рішень податкової міліції.

Стаття 14. Оскарження рішень і дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб

Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Розділ IV ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Стаття 15. Посадові особи органів державної податкової служби

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби.

У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року.

На роботу до органів державної податкової служби, крім податкової міліції, не може бути прийнята особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Посадові особи органів державної податкової служби здійснюють організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, визначені законодавством України.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання:

головний державний радник податкової служби,

державний радник податкової служби I рангу,

державний радник податкової служби II рангу,

державний радник податкової служби III рангу,

радник податкової служби I рангу,

радник податкової служби II рангу,

радник податкової служби III рангу,

інспектор податкової служби I рангу,

інспектор податкової служби II рангу,

інспектор податкової служби III рангу.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення, зразок якого затверджує центральний орган державної податкової служби.

Розділ V ПОДАТКОВА МІЛІЦІЯ

Стаття 19. Податкова міліція та її завдання

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Стаття 20. Структура податкової міліції

До складу податкової міліції належать:

Головні управління (управління, відділи), Головне слідче управління, Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління (відділи) (з місцем дислокації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) головних управлінь Державної податкової адміністрації України;

управління (відділи) податкової міліції, слідчі підрозділи податкової міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних, спеціалізованих та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України - начальник податкової міліції.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції - перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Стаття 21. Повноваження податкової міліції

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

3) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

4) забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків;

5) запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби;

6) складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону;

7) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Особа начальницького складу податкової міліції незалежно від займаної нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.

Стаття 22. Права податкової міліції

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені підпунктами 20.1.2, 20.1.4, 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 розділу I Податкового кодексу України, а також пунктами 1 - 4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12 - 151 Закону України "Про міліцію".

На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями 3 і 5 Закону України "Про міліцію".

Стаття 23. Прийняття на службу до податкової міліції

На службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями та станом здоров'я виконувати обов'язки, покладені на податкову міліцію.

Громадяни України, які вперше зараховуються на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, складають присягу такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність Українському народові. Присягаю додержуватися Конституції і законів України, захищати права людини і громадянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім, пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законодавством України".

Особа начальницького складу податкової міліції підписує текст присяги, який зберігається в його особовій справі.

Стаття 24. Служба в податковій міліції

Особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи, прийняті на службу до податкової міліції, в тому числі слухачі й курсанти навчальних закладів за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах податкової міліції Державної податкової адміністрації України.

Особи, які закінчили вищі навчальні заклади Державної податкової адміністрації України і яким присвоєно спеціальне звання начальницького складу податкової міліції, звільняються від призову на строкову військову службу.

Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, присвоюються такі спеціальні звання:

Вищий начальницький склад:

генерал-полковник податкової міліції,

генерал-лейтенант податкової міліції,

генерал-майор податкової міліції.

Старший начальницький склад:

полковник податкової міліції,

підполковник податкової міліції,

майор податкової міліції.

Середній начальницький склад:

капітан податкової міліції,

старший лейтенант податкової міліції,

лейтенант податкової міліції.

Молодший начальницький склад:

старший прапорщик податкової міліції,

прапорщик податкової міліції.

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу податкової міліції визначається Державною податковою адміністрацією України.

Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу податкової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні звання вищого начальницького складу податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Положення про Державну митну службу України

1. Затвердити Положення про Державну митну службу України

(додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 24 серпня 2000 року N 1022 ( 1022/2000 ) "Питання Державної митної служби України";

Указ Президента України від 19 грудня 2001 року N 1232 ( 1232/2001 ) "Про внесення змін до пункту 10 Положення про Державну митну службу України";

Указ Президента України від 25 квітня 2002 року N 382 ( 382/2002 ) "Про внесення зміни до Положення про Державну митну службу України";

пункт 29 змін, що вносяться до указів Президента України, затверджених Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280 ( 280/2004 ) "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України".

3. Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Указом.

4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 12 травня 2011 року

N 582/2011

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 12 травня 2011 року N 582/2011

ПОЛОЖЕННЯ

про Державну митну службу України

1. Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Держмитслужба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державної митної справи.

2. Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

3. Основними завданнями Держмитслужби України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної митної справи;

2) реалізація державної політики у сфері державної митної справи;

3) забезпечення захисту економічних інтересів України.

4. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань:

1) організовує та контролює діяльність регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій;

2) організовує та забезпечує здійснення регіональними митницями, митницями контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законом порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України, у тому числі й після завершення операцій митного контролю та митного оформлення;

3) здійснює контроль за:

своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на митні органи;

класифікацією за товарною номенклатурою Митного тарифу України ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) товарів, поданих до митного оформлення;

правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до закону та загальноприйнятої міжнародної практики;

правильністю визначення країни походження товарів, щопереміщуються через митний кордон України;

4) забезпечує застосування митних режимів, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, поміщених у відповідні митні режими;

5) відповідно до законодавства вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів до:

недопущення незаконного переміщення через митний кордон України культурних цінностей;

захисту інтересів споживачів товарів, недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають установленим законодавством вимогам якості та безпеки;

6) вживає заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів;

7) вживає заходів, спрямованих на профілактику, виявлення, припинення, розкриття контрабанди та порушень митних правил;

8) здійснює дізнання у кримінальних справах про контрабанду, а також провадження у справах про порушення митних правил та контролює здійснення цієї діяльності регіональними митницями, митницями;

9) веде митну статистику;

10) здійснює ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

11) проводить верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та здійснює у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, видачу сертифікатів походження;

12) вживає встановлених законом заходів до погашення нарахованих митними органами грошових зобов'язань платників податків;

13) розробляє та впроваджує сучасні технології здійснення митного контролю і митного оформлення, нові види митного забезпечення, засобів ідентифікації товарів і транспортних засобів, здійснює контроль за їх застосуванням митними органами;

14) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії корупції та іншим службовим зловживанням у митній службі, впроваджує правила етики поведінки посадових осіб митної служби України та здійснює контроль за їх виконанням;

15) вносить пропозиції щодо підготовки проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту працівників митної служби;

16) вживає заходів з метою спорудження, облаштування, утримання і проведення ремонту пунктів пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон;

17) організовує видачу документів, необхідних для провадження діяльності митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, складів тимчасового зберігання, погоджує питання щодо відкриття вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів,

видає ліцензію, необхідну для впровадження діяльності митного брокера, здійснює контроль за дотриманням зазначеними суб'єктами вимог законодавства з питань митної справи та оподаткування;

18) встановлює та забезпечує застосування та контроль за процедурами використання гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митних органів призначення, організовує контроль за доставкою зазначених товарів до митних органів призначення, взаємодіє з об'єднаннями експедиторів, незалежними фінансовими посередниками, страховими організаціями та фінансово-кредитними установами;

19) організовує та контролює ведення регіональними митницями, митницями обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

20) укладає в установленому порядку міжвідомчі договори з митними органами інших держав, проводить у межах своїх повноважень переговори та консультаційну роботу з підготовки міжнародних договорів з питань митної справи за дорученням Кабінету Міністрів

України, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії;

21) здійснює разом із митними органами інших держав заходи щодо вдосконалення процедури пропуску через державний кордон товарів і транспортних засобів, їх митного контролю та митного оформлення;

22) забезпечує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади та митними органами інших держав, надсилає відповідно до укладених договорів митним органам таких держав запити щодо проведення перевірки документів, поданих суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при митному оформленні, забезпечує виконання міжнародних договорів України про взаємну допомогу в митних справах;

23) організовує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади, які здійснюють передбачені законодавством види державного контролю товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в зонах митного контролю на митній території України;

24) забезпечує функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби;

25) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Держмитслужбу України Президентом України.

5. Держмитслужба України з метою організації своєї

діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в митній службі України;

2) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у митній службі;

3) реалізовує у межах своїх повноважень державну кадрову політику, організовує та забезпечує проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби;

4) здійснює внутрішній фінансовий контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів, зберіганням державного майна, достовірністю ведення бухгалтерського обліку в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях;

5) забезпечує відкритість у діяльності митної служби, своєчасно інформує в установленому законодавством порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митної справи, встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

6) організовує планово-фінансову роботу в митній службі України, затверджує кошториси на утримання регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ і організацій та фінансує їх, бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України

і загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку України, забезпечує організацію і ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової та бюджетної звітності в установленому порядку.

6. Держмитслужба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку:

залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

укладати меморандуми із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою вдосконалення митного контролю.

7. Держмитслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці і спеціалізовані митні установи та організації.

8. Держмитслужба України у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування,

об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.

9. Держмитслужба України у межах своїх повноважень, на основі

і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень

Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держмитслужби України.

10. Держмитслужбу України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

Голова Держмитслужби України:

1) очолює Держмитслужбу України, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Держмитслужбу України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями;

2) визначає пріоритети і стратегічні напрями роботи Держмитслужби України, затверджує план роботи Держмитслужби України на рік за погодженням із Міністром;

3) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

4) вносить на розгляд Міністра пропозиції щодо формування державної політики у митній сфері та розроблені Держмитслужбою України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

5) подає в установленому порядку Міністрові для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені Держмитслужбою України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

6) вносить на розгляд Міністра проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до сфери діяльності Держмитслужби України;

7) забезпечує виконання Держмитслужбою України актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України;

8) затверджує за погодженням із Міністром схвалені на засіданні колегії річний план роботи Держмитслужби України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей її діяльності відповідно до визначених завдань;

9) звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Держмитслужби України та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Держмитслужби України, митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

10) вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників;

11) затверджує за погодженням з Міністром структуру Держмитслужби України;

12) забезпечує виконання наданих Міністром доручень;

13) підписує накази Держмитслужби України;

14) вносить Міністрові пропозиції щодо утворення в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держмитслужби України і коштів, передбачених на її утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів - регіональних митниць, митниць Держмитслужби України, які є юридичними особами публічного права, затверджує їх структуру, чисельність та штатні розписи;

15) утворює в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держмитслужби України і коштів, передбачених на утримання Держмитслужби України, ліквідовує, реорганізовує за погодженням із Кабінетом Міністрів України та Міністром територіальні органи як структурні підрозділи апарату Держмитслужби України;

16) затверджує положення про структурні підрозділи Держмитслужби України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації;

17) призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників регіональних митниць, митниць, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників регіональних митниць, митниць;

18) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Держмитслужби України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату

Держмитслужби України;

19) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам митної служби спеціальних звань, їх заохочення;

20) приймає рішення про притягнення посадових осіб Держмитслужби України до дисциплінарної відповідальності та звільняє за здійснення правопорушення відповідно до положень Митного кодексу України ( 92-15 ), Дисциплінарного статуту митної служби України ( 2805-15 ) та інших актів законодавства України;

21) вносить у встановленому законодавством порядку подання

щодо відзначення працівників Держмитслужби України державними

нагородами;

22) затверджує в установленому законодавством порядку кадровий резерв для заміщення посад, призначення на які здійснюється Головою Держмитслужби України, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників

Держмитслужби України;

23) забезпечує взаємодію Держмитслужби України із визначеним Міністром структурним підрозділом Міністерства фінансів України;

24) забезпечує дотримання порядку обміну інформацією між Міністерством та Держмитслужбою України.

11. Голова Держмитслужби України має двох заступників, у тому числі одного першого.

Першого заступника та заступника Голови Держмитслужби України призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій, внесених Головою Держмитслужби України та погоджених Міністром.

Першого заступника, заступника Голови Держмитслужби України звільняє з посад Президент України.

12. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держмитслужби України, обговорення найважливіших напрямів її діяльності в Держмитслужбі України утворюється колегія у складі Голови Держмитслужби України (голова колегії), першого

заступника та заступників Голови, посадових осіб Мінфіну України, визначених посадових осіб Держмитслужби України. У разі потреби до складу колегії можуть входити керівники структурних підрозділів Держмитслужби України, а також у встановленому порядку інші особи.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Держмитслужби України.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності в Держмитслужбі України можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою Держмитслужби України.

13. Гранична чисельність державних службовців та працівників Держмитслужби України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура апарату Держмитслужби України затверджується Головою Держмитслужби України за погодженням із Міністром.

Штатний розпис, кошторис Держмитслужби затверджуються Головою Держмитслужби України за погодженням із Мінфіном України.

Держмитслужба України є юридичною особою публічного права, головним розпорядником бюджетних коштів, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби Україн

ТАМОЖЕННЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ

от 13 марта 2012 года

Раздел I ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Глава 1. Основы государственного таможенного дела

Статья 5. Государственная политика в сфере государственного таможенного дела

1. Государственная политика в сфере государственного таможенного дела - это система целей, принципов, функций, направлений, средств и механизмов деятельности государства, направленных на обеспечение национальных таможенных интересов и безопасности Украины, регуляции внешней торговли и защиту внутреннего рынка, развитие национальной экономики и ее интеграцию к мировой экономике, наполнения государственного бюджета, которые реализуются через:

1) механизмы тарифной и нетарифной регуляции внешнеэкономической деятельности;

2) участие в таможенных союзах, зонах свободной торговли и международных договорах (конвенциях) по таможенным вопросам;

3) установление порядка перемещения товаров через таможенная граница Украины но осуществление их таможенного контроля;

4) законодательство Украины по вопросам государственного таможенного дела.

Статья 6. Таможенные интересы и таможенная безопасность

1. Таможенные интересы Украины - это национальные интересы Украины, обеспечения и реализация которых достигается путем осуществления государственного таможенного дела.

2. Таможенная безопасность - это состояние защищенности таможенных интересов Украины.

Статья 7. Государственное таможенное дело

1. Установлены порядок и условия перемещения товаров через таможенную границу Украины, их таможенный контроль и таможенное оформление, применение механизмов тарифной и нетарифной регуляции внешнеэкономической деятельности, производство таможенных платежей, ведение таможенной статистики, обмен таможенной информацией, ведение Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности, осуществление в соответствии с законом государственного контроля нехарчової продукции при ее ввозе на таможенную территорию Украины, предотвращения и противодействие контрабанде, борьба с нарушениями таможенных правил, организация и обеспечение деятельности таможенных органов и другие мероприятия, направленные на реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, составляют государственное таможенное дело.

2. Государственное таможенное дело осуществляется с сдержкой принятых в международной практике форм декларирования товаров, методов определения таможенной стоимости товаров, систем классификации и кодировки товаров и системы таможенной статистики, других общепризнанных в мире норм и стандартов.

3. Принципы государственного таможенного дела, в частности, статус таможенной службы Украины но основные вопросы организации ее деятельности, таможенная территория и таможенная граница Украины, процедуры таможенного контроля и таможенного оформления товаров, которые перемещаются через таможенную границу Украины, таможенные режимы и условия их приложения, запрещения и/или ограничение относительно ввоза в Украину, вывоз из Украины и перемещения через территорию Украины транзитом отдельных видов товаров, условия и порядок производства таможенных платежей, таможенные льготы, определяются этим Кодексом и другими законами Украины.

4. Непосредственное руководство осуществлениям государственного таможенного дела полагается на центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

Статья 8. Принципы осуществления государственного таможенного дела

1. Государственное таможенное дело осуществляется на основе принципов:

1) исключительной юрисдикции Украины на ее таможенной территории;

2) исключительных полномочий таможенных органов Украины относительно осуществления государственного таможенного дела;

3) законности и презумпции невиновности;

4) единственного порядка перемещения товаров, транспортных средств через таможенная граница Украины;

5) упрощение законной торговли;

6) признание равенства и правомерности интересов всех субъектов ведения хозяйства независимо от формы собственности;

8) поощрение добропорядочности;

9) гласности и прозрачности;

10) ответственности всех участников отношений, которые регулируются этим Кодексом.

Статья 9. Таможенная территория Украины

1. Территория Украины, занятая сушей территориальное море, внутренние воды и воздушное пространство, а также территории свободных таможенных зон, искусственные острова, установки и сооружения, созданные в исключительной (морской) экономической зоне Украины, на которых распространяется исключительная юрисдикция Украины, составляют таможенную территорию Украины.

2. Для целей применения положений разделов V и IX этого Кодекса территории свободных таможенных зон считаются такими, которые находятся вне пределов таможенной территории Украины.

Статья 10. Таможенная граница Украины

1. Пределы таможенной территории Украины являются таможенной границей Украины. Таможенная граница Украины совпадает с государственной границей Украины, кроме пределов искусственных островов, установок и сооружений, созданных в исключительной (морской) экономической зоне Украины, на которых распространяется исключительная юрисдикция Украины. Пределы территории отмеченных островов, установок и сооружений составляют таможенную границу Украины.

Глава 4. Обжалование решений, действий или бездеятельности таможенных органов, организаций, их должностные лица и других работников и ответственность за них

Статья 24. Право на обжалование

1. Каждое лицо имеет право обжаловать решение, действия или бездеятельность таможенных органов, организаций, их должностных лиц и других работников, если считает, что этими решениями, действиями или бездеятельностью нарушена она права, свободы или интересы.

2. Предметом обжалования является:

1) решение - отдельные акты, которыми таможенные органы, организации или их должностные лица принимают решение по вопросам, предусмотренным законодательством Украины по вопросам государственного таможенного дела, а также удовлетворяют жалобы, заявления, ходатайства конкретных физических или юридических лиц или отказывают в их удовлетворении;

2) действия - поступки должностных лиц и других работников таможенных органов, организаций, связаны с выполнением ими обязанностей, положенных на них в соответствии с этим Кодексом и другими актами законодательства Украины;

3) бездеятельность - невыполнение таможенными органами, организациями, их должностными лицами и другими работниками обязанностей, положенных на них в соответствии с этим Кодексом и другими актами законодательства Украины, или неприятием ими решений по вопросам, отнесенным к их полномочиям, в течение срока, определенного законодательством.

3. Правила этой главы применяются в всех случаях обжалования решений, действий или бездеятельности таможенных органов, организаций, их должностных лиц и других работников, кроме обжалования постановлений по делам о нарушении таможенных правил но случаев, когда законом установлен другой порядок обжалования отмеченных решений, действий или бездеятельности.

4. В случаях, установленных законом, с жалобами или заявлениями о защите прав, свобод или интересов других лиц имеют право обращаться Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека, прокурор, органы государственной власти, органы местного самоуправления, граждане и предприятия.

5. Обжалование налоговых сообщений-решений таможенных органов осуществляется в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины.

Статья 25. Порядок обжалования решений, действий или бездеятельности таможенных органов, организаций, их должностных лиц и других работников к должностным лицам и органам высшего уровня

1. Должностными лицами высшего уровня относительно должностных лиц и других работников таможенных органов, организаций являются руководители этих органов, организаций.

2. Органами высшего уровня является:

1) относительно таможенных постов - таможни, структурными подразделениями которых являются эти таможенные посты;

2) относительно таможен, специализированных таможенных органов таможенных организаций - центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела;

3) относительно центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, - центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает формирование и реализует государственную политику в сфере финансов.

3. Жалоба на решение, действия или бездеятельность должностного лица или другого работника таможенного органа, организации (включая заместителя руководителя) подается руководителю этого органа, организации.

4. Жалоба на решение, действия или бездеятельность руководителя таможенного поста подается к таможни, структурным подразделением которой является этот таможенный пост.

5. Жалоба на решение, действия или бездеятельность руководителя таможни, специализированного таможенного органа, таможенной организации подается к центральному органу исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

6. Жалоба на решение, действия или бездеятельность руководителя центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере таможенного дела, подается к центральному органу исполнительной власти, которая обеспечивает формирование и реализует государственную политику в сфере финансов, если другое не предусмотрено законом.

7. Исполнение обжалуемого решения может быть остановлено полностью или в определенной части должностным лицом или органом, который рассматривает жалобу. Должностное лицо или орган, которые рассматривают жалобу, обязанные предоставить лицу, которое подало жалобу, должным образом обоснованный письменный ответ в определенный законом срок. Выполнение оскаржуваного налогового сообщения-решения осуществляется в порядке, предусмотренном Налоговым кодексом Украины.

Раздел XVIII НАРУШЕНИЕ ТАМОЖЕННЫХ ПРАВИЛ НО ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА НИХ

Глава 67. Общие положения относительно нарушений таможенных правил и ответственности за них

Статья 458. Нарушение таможенных правил

1. Нарушение таможенных правил является административным правонарушением, которое являет собой противоправные, винные (преднамеренные или из неосторожности) действия или бездеятельность, что посягают на установленный этим Кодексом и другими актами законодательства Украины порядок перемещения товаров, транспортных средств коммерческого назначения через таможенную границу Украины, предъявления их таможенным органам для проведения таможенного контроля но таможенного оформления, а также осуществление операций с товарами, которые находятся под таможенным контролем или контроль за которыми возложен на таможенные органы этим Кодексом или другими законами Украины, и за которые этим Кодексом предусмотрена административная ответственность.

2. Административная ответственность за правонарушения, предусмотренные этим Кодексом, наступает в случае, если эти правонарушения не тянут за собой криминальную ответственность.

Статья 459. Ответственность за нарушение таможенных правил

1. Административная ответственность за нарушение таможенных правил устанавливается этим Кодексом.

2. Субъектами административной ответственности за нарушение таможенных правил могут быть граждане, которые на момент совершения такого правонарушения достигли 16-летнего возраста, а при совершении нарушений таможенных правил предприятиями - должностные лица этих предприятий.

Статья 461. Виды административных взысканий за нарушение таможенных правил

1. За нарушение таможенных правил могут быть наложены такие административные взыскания:

1) предупреждение;

2) штраф;

3) конфискация товаров, транспортных средств коммерческого назначения - непосредственных предметов нарушения таможенных правил, товаров, транспортных средств из специально изготовленными хранилищами (тайниками), что использовались для укрывательства товаров - непосредственных предметов нарушение таможенных правил от таможенного контроля (кроме транспортных средств коммерческого назначения, которые используются исключительно для перевоза пассажиров и товаров через таможенная граница Украины за определенными маршрутами и рейсами, которые осуществляются в соответствии с расписанием движения на основании международных договоров, заключенных в соответствии с законом), а также транспортных средств, которые использовались для перемещения товаров - непосредственных предметов нарушения таможенных правил через таможенную границу Украины вне места расположения таможенного органа.

Статья 462. Основные и дополнительные административные взыскания

1. Предупреждение и штраф могут применяться только как основные административные взыскания за нарушение таможенных правил.

2. Конфискация товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса, может применяться как основное и как дополнительное административное взыскание.

3. За одно и то же нарушение таможенных правил может налагаться только основное или основное и дополнительное административные взыскания. Если статьей, которой устанавливается административная ответственность за нарушение таможенных правил, предусматривается основное и дополнительное административные взыскания, применения лишь дополнительного административного взыскания без основного не допускается, кроме случая, предусмотренного частью третьей статье 467 этого Кодекса.

Статья 463. Предупреждение

1. Предупреждение как административное взыскание за нарушение таможенных правил является официальным предупреждением правонарушителя относительно недопустимости таких деяний в будущем. Предупреждение выносится в форме постановления о наложении административного взыскания.

Статья 464. Штраф

1. Штраф как административное взыскание за нарушение таможенных правил заключается в возложении на лицо, которое привлекается к административной ответственности за такое правонарушение, обязанности оплатить в государственный бюджет денежные средства в сумме, которая определяется этим Кодексом в зависимости от вида и характера совершенного правонарушения.

2. Уплата штрафа, если при этом не применяется административное взыскание в виде конфискации товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса, не освобождает лицо, которое совершило нарушение таможенных правил, от уплаты таможенных платежей, кроме случаев, предусмотренных этим Кодексом.

Статья 465. Конфискация

1. Конфискация как административное взыскание за нарушение таможенных правил заключается в принудительном исключении товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса, и бесплатной передаче их в собственность государства. При этом проворные транспортные средства но несамоходные транспортные средства, которые буксируются ими, рассматриваются как самостоятельные объекты конфискации.

2. Конфискация может быть применена исключительно по решению суда в случаях, объеме и порядке, что определяются этим Кодексом и другими законами Украины.

3. Конфискация товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса, применяется независимо от того, есть ли эти товары, транспортные средства собственностью лица, которая совершила правонарушение.

Статья 466. Обеспечение законности в случае применения административных взысканий к нарушителям таможенных правил

1. Административные взыскания за нарушение таможенных правил не может быть применено иначе, как на основании и в порядке, что установленные этим Кодексом и другими законами Украины.

2. Сдержка таможенными органами требований закона в случае применения административных взысканий за нарушение таможенных правил обеспечивается осуществлением систематического контроля с стороны органов высшего уровня и их должностных лиц, правом обжалования постановлений по делам о нарушении таможенных правил и другими мероприятиями, предусмотренными законодательством Украины.

Статья 467. Сроки наложения административных взысканий по делам о нарушении таможенных правил

1. Если дела о нарушении таможенных правил в соответствии с статье 522 этого Кодекса рассматриваются таможенными органами, административное взыскание за нарушение таможенных правил может быть наложено не позже, чем через два месяца с дня совершения правонарушения, а в случае рассмотрения таможенными органами дел о триваючі нарушении таможенных правил, в том числе предусмотренные статьями 469, 477 - 485 этого Кодекса, - не позже, чем через два месяца с дня выявления этих правонарушений.

2. Если дела о нарушении таможенных правил в соответствии с статье 522 этого Кодекса рассматриваются судами (судьями), административное взыскание за нарушение таможенных правил может быть наложено не позже, чем через три месяца с дня совершения правонарушения, а в случае рассмотрения судами (судьями) дел о длящегося нарушении таможенных правил, в том числе предусмотренные статьями 469, 477 - 485 этого Кодекса, - не позже, чем через три месяца с дня выявления этих правонарушений.

3. В случае отказа в возбуждении уголовного дела или закрытия уголовного дела, но при наличии в действиях правонарушителя признаков нарушения таможенных правил административные взыскания за нарушение таможенных правил может быть наложено не позже, чем через месяц с дня принятия решения о отказе в возбуждении уголовного дела или о ее закрытии.

Раздел XIX ОСУЩЕСТВЛЕНИЕ ПО ДЕЛАМ О НАРУШЕНИИ ТАМОЖЕННЫХ ПРАВИЛ

Глава 69. Порядок осуществления по делам о нарушение таможенных правил

Статья 486. Задание и содержание осуществления по делу о нарушении таможенных правил

1. Заданиями осуществления по делам о нарушении таможенных правил есть своевременное, всестороннее, полное и объективное выяснение обстоятельств каждого дела, решения ее с соблюдением требований закона, обеспечения выполнения вынесенного постановления, а также выявление причин и условий, которые способствуют совершению нарушений таможенных правил, и предотвращения таким правонарушением.

2. Осуществление по делу о нарушении таможенных правил включает у себя выполнение процессуальных действий, отмеченных в статье 508 этого Кодекса, рассмотрение дела, вынесение постановления и его пересмотр в связи с обжалованием (опротестованием).

Статья 487. Правовое обеспечение осуществления по делам о нарушении таможенных правил

1. Осуществление по делам о нарушении таможенных правил осуществляется в соответствии с этим Кодексом, а в части, которая не регулируется им - в соответствии с законодательством Украины о административных правонарушениях.

Статья 489. Обстоятельства, которые подлежат выяснению при рассмотрении дела о нарушении таможенных правил

1. Должностное лицо при рассмотрении дела о нарушении таможенных правил обязанная выяснить: было ли совершенно административное правонарушение, виновато ли данное лицо в его совершении, подлежит ли она административной ответственности, есть ли обстоятельства, которые смягчают и/или обременяют ответственность, есть ли основания для освобождения лица, которое совершило правонарушение, от административной ответственности, а также выяснить другие обстоятельства, которые имеют значение для правильного решения дела.

Статья 490. Должностные лица, уполномоченные составлять протоколы о нарушении таможенных правил

1. Протокол о нарушении таможенных правил имеют право составлять:

1) должностные лица, которые в соответствии с должностными инструкциями уполномоченные осуществлять таможенный контроль, таможенное оформление и пропуск товаров, транспортных средств коммерческого назначения через таможенная граница Украины и которые непосредственно обнаружили нарушение таможенных правил;

2) должностные лица таможенных органов, какие согласно должностным обязанностям имеют такое право;

3) другие должностные лица, уполномоченные руководителем центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, или руководителем таможни.

Статья 491. Основания для возбуждения дела о нарушении таможенных правил

1. Основаниями для возбуждения дела о нарушении таможенных правил является:

1) непосредственное выявление должностными лицами таможенного органа нарушения таможенных правил;

2) официальные письменные сообщения о совершении лицом нарушения таможенных правил, полученные от правоохранительных органов, а также органов, которые осуществляют виды контроля, отмеченные в части первой статье 319 этого Кодекса;

3) официальные письменные сообщения о совершении нарушения таможенных правил, полученные от таможенных и правоохранительных органов иностранных государств, а также от международных организаций.

Статья 494. Протокол о нарушении таможенных правил

1. О каждом случае выявления нарушение таможенных правил уполномочено должностное лицо таможенного органа, которое обнаружило такое нарушение, безотлагательно составляет протокол за формой, установленной центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает формирование и реализует государственную политику в сфере финансов.

2. Протокол о нарушении таможенных правил должен содержать такие данные:

1) дату и место его складня;

2) должность, фамилию, имя, отчество должностного лица, которое составило протокол;

3) необходимые для рассмотрения дела известности о лице, которая привлекается к ответственности за нарушение таможенных правил, если она установлена;

4) место, время совершения, вид и характер нарушения таможенных правил;

5) ссылка на статью этого Кодекса, который предусматривает административную ответственность за такое нарушение;

6) фамилии и адреса свидетелей, если они есть;

7) сведения относительно товаров, транспортных средств коммерческого назначения и документов, изъятых согласно статьей 511 этого Кодекса;

8) другие необходимые для решения дела известности.

3. Протокол подписывается должностным лицом, которое его составило. Если при складне протокола было присутствующее лицо, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, протокол подписывается и этим лицом, а при наличии свидетелей - и свидетелями.

4. Если лицо, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, отказывается подписать протокол, в протокол вносится соответствующая запись. Лицо, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, имеет право дать объяснение и выразить замечание относительно содержания протокола, а также в письменном виде изложить мотивы своего отказа от подписания протокола. Собственноручно изложенные этим лицом объяснения добавляются к протоколу, о чем в протокол вносится соответствующая запись с указанием количества листов, на которых поданы такие объяснения.

5. В случае складня протокола лицу, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, разъясняются ее права, предусмотренные статьей 498 этого Кодекса, но сообщается о возможности прекращения осуществления по делу о нарушении таможенных правил путем компромисса, о чем в протокол вносится отметка, которая подписывается этим лицом.

6. В случае необходимости в протоколе отмечаются также место, дата и время рассмотрения дела о нарушении таможенных правил.

7. Протокол складывается в двух экземплярах, один из которых вручается под расписку лицу, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил.

8. В случае отказа лица, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, получить экземпляр протокола к протоколу вносится соответствующая запись, которая подписывается должностным лицом таможенного органа, которое составило протокол, и свидетелями, если они есть, после чего отмеченный экземпляр в течение трех рабочих дней посылается лицу, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, за поставленной в известность ею или имеющейся в таможни адресом (местожительство или фактического пребывания). Протокол считается врученным даже в случае, если лицо, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, не находилось по поставленному в известность ею адресу или местожительство или фактического пребывания, названное ею, является недостоверным.

9. Протокол, а также изъятые товары, транспортные средства коммерческого назначения и документы, отмеченные в протоколе, передаются к таможне, в зоне которой обнаружено нарушение таможенных правил.

Статья 495. Доказательства по делу о нарушении таможенных правил

1. Доказательствами по делу о нарушении таможенных правил есть любые фактические данные, на основе которых в определенном законом порядке устанавливаются наличие или отсутствие нарушения таможенных правил, виновность лица в его совершении и другие обстоятельства, которые имеют значение для правильного решения дела. Такие данные устанавливаются:

1) протоколом о нарушение таможенных правил, протоколами процессуальных действий, приложениями к отмеченным протоколам;

2) объяснениями свидетелей;

3) объяснениями лица, которое привлекается к ответственности;

4) выводом эксперта;

5) другими документами (должным образом заверенными их копиями или выдержками из них) и информацией, в том числе теми, которые находятся в электронном виде, а также товарами - непосредственными предметами нарушения таможенных правил, товарами из специально изготовленными хранилищами (тайниками), что использовались для укрывательства непосредственных предметов нарушения таможенных правил от таможенного контроля, транспортными средствами, которые использовались для перемещения непосредственных предметов нарушения таможенных правил через таможенную границу Украины.

2. Должностное лицо таможенного органа, которое осуществляет осуществление по делу о нарушении таможенных правил, оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, которое основывается на всестороннем, полном и объективном исследовании всех обстоятельств дела в их совокупности, руководствуясь законом и правосознанием.

Статья 497. Лица, которые принимают участие в производстве по делам о нарушении таможенных правил

1. В осуществлении по делам о нарушении таможенных правил принимают участие:

1) лица, которые привлекаются к административной ответственности за нарушение таможенных правил;

2) владельцы товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса (заинтересованные лица);

3) представители лиц, которые привлекаются к административной ответственности за нарушение таможенных правил, и заинтересованные лица (законные представители, представители, которые действуют на основании доверенности, поручения);

4) защитники;

5) представители таможенных органов;

6) свидетели;

7) эксперты;

8) переводчики;

9) понятые.

Статья 498. Права и обязанности лиц, которые привлекаются к административной ответственности за нарушение таможенных правил, и заинтересованные лица

1. Лица, которые привлекаются к административной ответственности за нарушение таможенных правил, и владельцы товаров, транспортных средств, отмеченных в пункте 3 статье 461 этого Кодекса (заинтересованные лица), в время рассмотрения дела о нарушении таможенных правил в таможенном органе или суде имеют право знакомиться с материалами дела, делать из них выдержки, получать копии решений, постановлений и других документов, которые есть по делу, быть присутствуют в время рассмотрения дела в таможенном органе и принимать участие в судебных заседаниях, подавать доказательства, принимать участие в их исследовании, заявлять ходатайство и отводы, в время рассмотрения дела пользоваться юридической помощью защитника, выступать родным языком и пользоваться услугами переводчика, давать устные и письменные объяснения, подавать свои доводы, рассуждения и отрицания, обжаловать постановления таможенного органа, суда (судьи), а также пользоваться другими правами, предоставленными им законом. Отмеченные в этой статье лица обязаны добросовестно пользоваться надлежащими им процессуальными правами.

Глава 70. Административное задержание

Статья 507. Цель и порядок применения административного задержания

1. С целью прекращения нарушения таможенных правил, установления лица, которое совершило нарушение таможенных правил, а также для складня протокола о нарушении таможенных правил, если его невозможно составить на месте совершения правонарушения, допускается административное задержание лица, которое совершило такое нарушение, сроком до трех часов.

2. Административное задержание осуществляется должностным лицом таможенного органа за мотивируемым письменным решением руководителя этого органа или его заместителя, а в случае их отсутствия (в ночное время, в выходные и праздничные дни и тому подобное) - старшего дежурной смены.

3. Работники правоохранительных органов но военнослужащие должны оказывать помощь должностным лицам таможенного органа, которые осуществляют административное задержание, в случае совершения сопротивления или попытки побега лица, который подлежит задержанию, с места события.

4. Срок административного задержания вычисляется с момента доставки лица в служебное помещение таможенного органа или в другое помещение, где проведение необходимых действий с целью, определенной в части первой этой статьи, является возможным, а если лицо находится в состоянии опьянения - с времени его отрезвления.

5. В случае выявления нарушения таможенных правил, за которое этим Кодексом предусмотрено применение административного взыскания в виде конфискации товаров, транспортных средств, срок административного задержания лица, которое находится в служебном помещении таможенного органа или в другом помещении в связи с проведением таможенного контроля или таможенного оформления таких товаров, транспортных средств, вычисляется с момента вынесения мотивируемого письменного решения о ее административном задержании. Таможенный контроль но таможенное оформление товаров, транспортных средств при этом останавливаются. В случае выявления других нарушений таможенных правил срок административного задержания вычисляется с момента завершения таможенного контроля и таможенного оформления.

6. О административном задержании составляется протокол, форма которого утверждается центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает формирование и реализует государственную политику в сфере финансов. …

7. Протокол подписывается должностным лицом, которое его составило, и задержанным лицом. В случае отказа задержанного лица от подписания протокола в протоколе делается запись о этом. Копия протокола вручается задержанному лицу.

8. Таможенный орган, который осуществил временное задержание лица, безотлагательно сообщает о этом ее родственникам, а если задержанный гражданин-нерезидент не имеет родственников на территории Украины - дипломатическое представительство или консульское учреждение соответствующего иностранного государства.

Глава 71. Процессуальные действия по делу о нарушении таможенных правил и порядке их проведения

Статья 523. Полномочия должностных лиц таможенных органов относительно рассмотрения дел о нарушении таможенных правил

1. От имени таможен дела о нарушении таможенных правил рассматриваются руководителями этих таможен или их заместителями, а от имени центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, - должностными лицами, уполномоченными на это в соответствии с должностными инструкциями, или другими лицами, уполномоченными на это руководителем центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

Статья 525. Срок рассмотрения дела о нарушении таможенных правил

1. Дело о нарушении таможенных правил рассматривается в пятнадцатьдневной срок с дня получения должностным лицом таможенного органа или судорог (судьей) материалов, необходимых для решения дела.

Статья 526. Присутствие в время рассмотрения дела лица, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, или ее представителя

1. Дело о нарушении таможенных правил рассматривается в присутствии лица, которое привлекается к административной ответственности за это правонарушение, и/или ее представителя.

2. О времени и месте рассмотрения дела о нарушении таможенных правил таможенным органом этот орган информирует лицо, которое привлекается к административной ответственности за нарушение таможенных правил, почтовым отправлением с сообщением о вручении, если это не было сделано в время вручения отмеченному лицу копии протокола о нарушении таможенных правил.

3. В случае рассмотрения дела о нарушении таможенных правил в суде о времени и месте рассмотрения дела суд (судья) сообщает лицу, которое привлекается к административной ответственности за это правонарушение, а также соответствующий таможенный орган.

4. Дело о нарушении таможенных правил может быть рассмотрено при отсутствии лица, которое привлекается к административной ответственности за это правонарушение, лишь в случаях, если даны о своевременном ее извещении о месте и времени рассмотрения дела и если от нее не поступило ходатайство о перенесении рассмотрения дела.

Глава 72. Обжалование постановлений по делам о нарушении таможенных правил

Статья 529. Порядок обжалования постановлений по делам о нарушении таможенных правил

1. Постановление таможни по делу о нарушении таможенных правил может быть обжалована к центральному органу исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, или в местный общий суд как административный суд в порядке, предусмотренном Кодексом административного судопроизводства Украины.

2. Если постановление таможни одновременно обжалуется в центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, но в суд и суд принимает административный иск к рассмотрению, рассмотрение жалобы центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, прекращается.

3. Постановление центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, по делу о нарушение таможенных правил, а также его постановление по жалобе на постановление таможни по такому делу могут быть обжалованы в местный общий суд как административный суд в порядке, предусмотренном Кодексом административного судопроизводства Украины.

4. Жалоба (административный иск) на постановление таможенного органа по делу о нарушении таможенных правил подается в срок, установленный Кодексом Украины о административных правонарушениях. В случае пропуска этого срока из уважительных причин он по заявлению лица, которое подает жалобу (административный иск), может быть обновлен соответственно таможней, центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, или судорог.

5. Постановление суда (судьи) по делу о нарушении таможенных правил может быть обжаловано лицом, относительно которого она вынесена, представителем такого лица или таможенным органом, который осуществлял осуществление по этому делу. На это постановление также может быть принесено протест прокурора. Порядок обжалования постановления суда (судьи) по делу о нарушении таможенных правил и принесении прокурором протеста на постановление определяется Кодексом Украины о административных правонарушениях но другими законами Украины.

Раздел XX ТАМОЖЕННАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ

Глава 74. Структура и организация деятельности таможенной службы Украины

Статья 543. Таможенная служба Украины

1. Непосредственное осуществление государственного таможенного дела полагается на таможенную службу Украины.

2. Таможенная служба Украины является составной частью системы органов исполнительной власти Украины и состоит из таможенных органов таможенных организаций, а также специализированных учебных заведений и научно-исследовательского учреждения таможенной службы Украины.

3. Таможенными органами является центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, специализированы таможенные органы, таможни но таможенные посты.

Статья 544. Назначение и основные задачи таможенной службы Украины

1. Назначением таможенной службы Украины есть создание благоприятных условий для развития внешнеэкономической деятельности, обеспечение безопасности общества, защита таможенных интересов Украины.

2. Реалізуючи таможенную политику Украины таможенная служба Украины выполняет такие основные задания:

1) обеспечение правильного приложения, неуклонного соблюдения и предотвращения невыполнения требований законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела;

2) обеспечение выполнения обязательств, предусмотренных международными договорами Украины по вопросам государственного таможенного дела, заключенными в соответствии с законом;

3) создание благоприятных условий для облегчения торговли, содействия транзиту увеличение товарооборота и пассажиропотока через таможенную границу Украины;

4) осуществление таможенного контроля но выполнение таможенных формальностей относительно товаров, транспортных средств коммерческого назначения, которые перемещаются через таможенную границу Украины, в том числе на основании электронных документов (электронное декларирование), с помощью технических средств контроля и тому подобное;

5) анализ и управление рисками с целью определения форм и объемов таможенного контроля;

6) обеспечение производства таможенных платежей, контроль правильности вычисления, своевременности и полноты их уплаты, применения мероприятий по их принудительному взысканию в пределах полномочий, определенных этим Кодексом Налоговым кодексом Украины но другими актами законодательства Украины;

7) применение предусмотренных законом мероприятий таможенно-тарифного и нетарифной регуляции внешнеэкономической деятельности, осуществление контроля за соблюдением всеми субъектами внешнеэкономической деятельности и гражданами установленных законодательством запрещений и ограничений относительно перемещения отдельных видов товаров через таможенная граница Украины; осуществление мероприятий по недопущению перемещения через таможенную границу Украины товаров, на которые установлены запрещения и/или ограничение относительно перемещения через таможенную границу Украины, а также товаров, которые не отвечают требованиям качества и безопасности;

8) осуществление контроля за соблюдением правил перемещения валютных ценностей через таможенную границу Украины;

9) содействие защите прав интеллектуальной собственности, употребления мероприятий по предотвращению перемещения через таможенную границу Украины товаров с нарушениями охраняемых законом прав интеллектуальной собственности;

10) предотвращение и противодействие контрабанде, борьба с нарушениями таможенных правил на всей таможенной территории Украины;

11) осуществление в пределах полномочий, определенных этим Кодексом, контроля за деятельностью предприятий, которые предоставляют услуги по декларированию товаров, перевоза и хранения товаров, которые перемещаются через таможенную границу Украины или находятся под таможенным контролем, и осуществляют другие операции с такими товарами;

12) ведение Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности;

13) ведение таможенной статистики и обмен данными таможенной статистики из таможенными органами других стран;

14) проведение верификации (установление достоверности) сертификатов о происхождении товаров из Украины и выдача в случаях, установленных действующими международными договорами, сертификатов происхождения;

15) осуществление обмена документами и информацией (в том числе электронной) с другими государственными органами;

16) внедрение, развитие и техническое сопровождение информационных, телекоммуникационных и информационно телекоммуникационных систем и технологий в государственному таможенному делу, автоматизация таможенных процедур;

17) осуществление международного сотрудничества в сфере государственного таможенного дела, привлечение внешних ресурсов для обеспечения деятельности таможенной службы Украины;

18) кинологическое обеспечение деятельности таможенной службы Украины;

19) управление объектами таможенной инфраструктуры, перестройка таможенной границы.

Статья 545. Центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела

1. Центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, направляет, координирует и контролирует деятельность таможен таможенных постов, специализированных таможенных органов и таможенных организаций специализированных учебных заведений и научно-исследовательского учреждения таможенной службы Украины, в пределах своих полномочий выдает приказы, организует и контролирует их выполнение.

2. Центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, осуществляет свои полномочия на всей таможенной территории Украины. Ему подчиненные таможни таможенные посты, специализированы таможенные органы но таможенные организации, специализированы учебные заведения и научно-исследовательское учреждение таможенной службы Украины.

3. Центральный орган исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, является юридическим лицом, имеет самостоятельный баланс, счета в территориальных органах центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, печать и бланк с изображением Государственного Герба Украины и с своим наименованием и действует в соответствии с Конституции Украины, этого Кодекса, других нормативно правовых актов и на основании положения, которое утверждается Президентом Украины.

4. Создание, реорганизация и ликвидация центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, осуществляются Президентом Украины.

5. Руководитель центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, и его заместители назначаются на должности и освобождаются из должностей Президентом Украины в порядке, установленном Конституцией но законами Украины.

Статья 546. Таможня

1. Таможня является таможенным органом, который в зоне своей деятельности обеспечивает выполнение заданий, положенных на таможенную службу Украины.

2. Таможня является юридическим лицом, имеет самостоятельный баланс, счета в территориальных органах центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, печать и бланк с изображением Государственного Герба Украины и с своим наименованием и действует в соответствии с Конституции Украины, этого Кодекса, других нормативно правовых актов и на основании положения, которое утверждается приказом центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

3. Таможня подчиняется центральному органу исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

4. Таможня осуществляет свою деятельность на территории соответствующей административно-территориальной единицы (Автономная Республика Крым; область; города Киев, Севастополь). Отдельные таможни могут осуществлять свою деятельность на территориях двух или больше административно-территориальных единиц или на всей территории Украины.

5. Создание, реорганизация и ликвидация таможен осуществляются центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, определенном законом.

6. В населенных пунктах, на железнодорожных станциях, в аэропортах, морских и речных портах и других объектах, расположенных в зоне деятельности таможни, по мере необходимости создаются ее отделены структурные подразделения (таможенные посты).

7. Руководитель таможни назначается на должность и освобождается от должности руководителем центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, установленном законодательством. Необходимым условием для назначения является наличие у кандидата стажа работы на руководящих должностях в таможенных органах Украины не менее пяти лет, в том числе не меньше одного года - в центральном органе исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

Статья 547. Таможенный пост

1. Таможенный пост является таможенным органом, который входит в состав таможни как отделено структурное подразделение и в зоне своей деятельности обеспечивает выполнение заданий, положенных на таможенную службу Украины.

2. Положения о таможенных постах утверждаются руководителями соответствующих таможен.

3. Создание, реорганизация и ликвидация таможенных постов осуществляются центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, по предоставлению руководителя соответствующей таможни.

4. Руководитель таможенного поста назначается на должность и освобождается от должности руководителем центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела. Необходимым условием для назначения является наличие у кандидата стажа работы на руководящих должностях в таможенных органах Украины не менее трех лет.

5. Зоны деятельности таможенных постов определяются положением о этих постах.

Статья 548. Специализированы таможенные органы

1. Для выполнения отдельных заданий, а также совокупности нескольких заданий, положенных на таможенную службу Украины в соответствии с статье 544 этого Кодекса, в ней создаются соответствующие специализированы таможенные органы.

2. Специализированные таможенные органы выполняют свои функции на всей таможенной территории Украины.

3. В местах расположения таможен таможенных постов по мере необходимости могут создаваться отделенные подразделы и отдельные рабочие места специализированных таможенных органов.

4. Специализированы таможенные органы юридическими лицами, имеют самостоятельный баланс, счета в территориальных органах центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, печать и бланк с изображением Государственного Герба Украины и с своим наименованием и действуют в соответствии с Конституции Украины, этого Кодекса, других нормативно правовых актов и на основании положений, которые утверждаются приказами центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

5. Создание, реорганизация и ликвидация специализированных таможенных органов осуществляются центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, определенном законом.

6. Руководители специализированных таможенных органов назначаются на должности и освобождаются из должностей приказами центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, определенном законодательством. Необходимым условием для назначения является наличие у кандидата стажа работы на руководящих должностях в таможенных органах Украины не менее пяти лет.

Статья 549. Таможенные организации

1. С целью обеспечения деятельности таможенных органов в таможенной службе Украины могут создаваться таможенные организации.

2. Таможенные организации являются юридическими лицами, имеют самостоятельный баланс, счета в территориальных органах центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, печати с изображением Государственного Герба Украины и с своим наименованием и действуют в соответствии с Конституции Украины, этого Кодекса, других нормативно правовых актов и на основании положений (уставов), которые утверждаются в порядке, установленном законодательством.

3. Руководители таможенных организаций назначаются на должности и освобождаются из должностей руководителем центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, определенном законодательством.

4. Создание, реорганизация и ликвидация таможенных организаций осуществляются в порядке, определенном законодательством.

Статья 550. Специализированы учебные заведения и научно-исследовательское учреждение таможенной службы Украины

1. С целью подготовки, переподготовки и повышения квалификации специалистов по государственного таможенного дела, а также проведения научных исследований в сфере обеспечения таможенных интересов в таможенной службе Украины могут создаваться специализированные учебные заведения и научно-исследовательское учреждение.

2. Создание, реорганизация и ликвидация специализированных учебных заведений и научно-исследовательского учреждения таможенной службы Украины осуществляются в порядке, определенном законодательством.

3. Руководители специализированных учебных заведений и научно-исследовательского учреждения таможенной службы Украины назначаются на должности и освобождаются из должностей приказами центрального органа исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела, в порядке, определенном законодательством.

Глава 77. Взаимоотношения таможенных органов с другими органами государственной власти, органами местного самоуправления, субъектами предпринимательской деятельности

Статья 558. Взаимодействие таможенных органов с правоохранительными органами

1. Таможенные органы при выполнении заданий, положенных на таможенную службу Украины, взаимодействуют с правоохранительными органами в порядке, установленном законодательством.

2. В случае выявления в время осуществления таможенного контроля но других мероприятий, которые осуществляются таможенными органами в соответствии с этим Кодексом и другими актами законодательства Украины, признаков правонарушений, расследование которых не принадлежит к полномочиям таможенных органов, таможенные органы сообщают о этом соответствующие правоохранительные органы.

3. Правоохранительные органы сообщают таможенные органы о обнаруженных ими нарушениях таможенных правил или контрабанду.

4. Правоохранительные органы обязаны в письменном виде сообщать таможенные органы о наличии оперативной информации относительно возможных случаев перемещения товаров с нарушением норм законодательства Украины. В случае наличия такой оперативной информации от правоохранительных органов таможенный контроль но таможенное оформление осуществляются за письменным решением руководителя таможенного органа, который получил эту оперативную информацию, или лица, которое исполняет его обязанности, в объемах и в формах, предусмотренных этим Кодексом.

Глава 79. Прохождение службы в таможенных органах и организациях

Статья 568. Служба в таможенных органах Украины

1. Служба в таможенных органах Украины является государственной службой, которая заключается в профессиональной деятельности пригодных к ней по состоянию здоровья, образовательным уровнем и возрастом граждан Украины, связанной с созданием благоприятных условий для развития законной внешнеэкономической деятельности, обеспечением безопасности общества и защитой таможенных интересов Украины.

Статья 569. Должностные лица и другие работники таможенной службы Украины

1. Должностными лицами таможенной службы Украины являются работники таможенных органов Украины, на которых положено выполнение заданий, отмеченных в статье 544 этого Кодекса, осуществление организационного, юридического, кадрового, финансового, материально-технического обеспечения деятельности таможенной службы Украины и которым присвоены специальные звания таможенной службы. Должностные лица таможенной службы Украины являются государственными служащими.

2. Правовое положение должностных лиц таможенной службы Украины определяется этим Кодексом, а в части, не урегулированной им - законодательством о государственной службе и другими актами законодательства Украины.

3. Правовое положение работников таможенных органов и организаций, которые не являются должностными лицами, регулируется другими актами законодательства Украины с учетом особенностей, предусмотренных этим Кодексом.

Статья 570. Особенности принятия на службу к таможенным органам, организациям

1. На службу к таможенных органов но организаций принимаются граждане Украины, которые достигли 18-летнего возраста и способные за своими деловыми и моральными качествами, образовательным уровнем и состоянием здоровья выполнять задания, положенные на таможенную службу Украины. С принятием на службу может быть установлено испытание сроком от двух до шести месяцев.

2. Принятие на службу к таможенным органам Украины осуществляется на конкурсной основе, если другое не предусмотрено законом. Порядок проведения конкурса определяется Кабинетом Министров Украины. Принятие и службу к таможенным органам, организаций на должности, пребывание на которых не связано с прохождением государственной службы, осуществляется в порядке, определенном законодательством Украины о труде.

3. На службу к таможенным органам, организаций не могут быть принятые лица, признанные в установленном порядке недееспособными или ограниченными в дееспособности, лица, которые имеют судимость по совершение преднамеренного преступления, а также лица, которые на протяжении года, что предшествовал их обращению к таможенному органу, организации по поводу трудоустройства, привлекались к административной ответственности при совершении коррупционных деяний и других правонарушениях, связанных с коррупцией.

Статья 571. Присяга и торжественное обязательство работников таможенной службы Украины

1. Должностные лица таможенной службы Украины, впервые принятые на службу к таможенных органов, принимают Присягу государственного служащего, если раньше они не принимали такую Присягу.

2. Работники, которые не являются должностными лицами таможенной службы Украины, впервые приняты на службу к таможенным органам, организациям, принимают торжественное обязательство такого содержания:

"Вступая на таможенную службу, торжественно обязываюсь быть отданным Украинскому народу, делу украинской государственности, неуклонно сдерживаться требований Конституции Украины, Таможенного кодекса Украины и законодательства Украины. Обязываюсь активно защищать интересы Украинского государства, ее экономический суверенитет и безопасность, сурово сдерживаться дисциплины, добросовестно, на высоком профессиональном уровне исполнять свои служебные обязанности, хранить государственную тайну, охранять права, свободы и законные интересы граждан".

3. Процедура принятия торжественного обязательства определяется центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере государственного таможенного дела.

Глава 82. Применение физической силы, специальных средств и оружия должностными лицами таможенной службы Украины

Статья 581. Право должностных лиц таможенной службы Украины применять физическую силу, специальные средства и огнестрельное оружие

1. В случаях, предусмотренных этим Кодексом, должностные лица таможенной службы Украины в время выполнения служебных обязанностей могут применять физическую силу, специальные средства и огнестрельное оружие.

2. Для обеспечения правильного и эффективного применения физической силы, специальных средств, огнестрельного оружия с должностными лицами таможенной службы Украины проводятся занятие из специальной подготовки и периодические проверки пригодности к отмеченным действиям. Порядок проведения таких занятий и проверок утверждается центральным органом исполнительной власти, которая обеспечивает формирование и реализует государственную политику в сфере финансов.

3. За неправомерное применение физической силы, специальных средств, огнестрельного оружия должностные лица таможенной службы Украины несут ответственность, предусмотренную законом.

Статья 582. Применение физической силы

1. Должностные лица таможенной службы Украины в время выполнения служебных обязанностей имеют право применять физическую силу для:

1) прекращение нарушений таможенных правил, задержания лиц, которые их совершили, преодоления сопротивления законным распоряжениям или требованиям должностных лиц таможенной службы Украины;

2) обеспечение доступа к помещениям или на территории, где находятся товары, которые находятся под таможенным контролем;

3) прекращение других действий, которые препятствуют выполнению обязанностей, положенных на должностные лица таможенной службы Украины, если ненасильственные средства влияния не обеспечивают выполнения этих обязанностей.

Статья 583. Применение специальных средств

1. Должностные лица таможенной службы Украины в время выполнения служебных обязанностей имеют право применять наручники, резиновые палки, слезоточивые вещества, оборудование для открытия помещений, средства для принудительной остановки транспортных средств и другие специальные средства для:

1) отражение нападения непосредственно на них или на другие лица;

2) отражение нападения на дома, здания, сооружения, транспортные средства, которые принадлежат таможенным органам, организациям, специализированным учебным заведениям таможенной службы Украины или используются ими, на предприятия, учреждения и организации, в помещениях и/или на территории которых осуществляется таможенный контроль, на товары, которые находятся под таможенным контролем, а также для освобождения отмеченных объектов в случае их захвата;

3) задержание правонарушителей, их доставки к служебному помещению таможенного органа, организации, если эти лица оказывают сопротивление и другое противодействие или могут нанести вред окружающим или себе;

4) прекращение физического сопротивления, которое делается должностному лицу таможенной службы Украины;

5) проникновение к помещениям или на территории, где могут находиться предметы контрабанды или непосредственные предметы нарушение таможенных правил;

6) остановка транспортного средства, водитель которой не выполнил требование должностного лица таможенной службы Украины о остановке.

2. Запрещается применять специальные средства к женщинам с явными признаками беременности, лиц с явными признаками инвалидности и малолетних, кроме случаев совершения ими вооруженного сопротивления, совершения группового нападения, которое угрожает жизни и здоровью людей, сохранению товаров, которые находятся под таможенным контролем.

3. При наличии обстоятельств, которые не дают возможность избежать применения специальных средств, принятых мер не должны превышать пределы, необходимые для обеспечения выполнения задания, положенные на таможенную службу Украины, и должны возводить к минимуму возможность причинения вреда здоровью правонарушителей.

4. Перечень специальных средств, которые используются должностными лицами таможенной службы Украины, но порядок их приложения определяются Кабинетом Министров Украины.

Статья 584. Хранение, ношение и применение огнестрельного оружия

1. Отдельным категориям должностных лиц таможенной службы Украины, перечень которых устанавливается Кабинетом Министров Украины, предоставляется право в время выполнения служебных обязанностей хранить, носить и применять огнестрельное оружие.

2. Должностные лица таможенной службы Украины в время выполнения служебных обязанностей имеют право применять огнестрельное оружие для:

1) отражение группового или вооруженного нападения непосредственно на них или другие лица, если их жизни и здоровью угрожает опасность и предотвратить ее другими средствами нет возможности;

2) отражение группового или вооруженного нападения на здания, составы, другие помещения таможенных органов и организаций, учебных заведений таможенной службы Украины;

3) отражение группового или вооруженного нападения на дома, здания, сооружения, транспортные средства, которые принадлежат таможенным органам, организациям, учебным заведениям таможенной службы Украины или используются ими, на предприятия, учреждения, организации, в помещениях и/или на территории которых осуществляется таможенный контроль, на товары, которые находятся под таможенным контролем, а также для освобождения отмеченных объектов в случае их захвата;

4) остановка транспортного средства путем повреждения, если его водитель в зоне таможенного контроля своими действиями создает угрозу жизни и здоровью людей;

5) представление сигнала тревоги, вызова помощи, обезвреживания животного, которое угрожает жизни и здоровью человека.

3. Запрещается применять огнестрельное оружие к женщинам с явными признаками беременности, лиц с явными признаками инвалидности и малолетних, кроме случаев совершения ими вооруженного сопротивления, совершения группового нападения, которое угрожает жизни и здоровью людей, сохранению товаров, которые находятся под таможенным контролем.

4. Запрещается также применять огнестрельное оружие против граждан с малолетними детьми и в случае значительного скопления людей, если от этого могут пострадать посторонние лица.

5. При наличии обстоятельств, которые не дают возможность избежать применения огнестрельного оружия, принятых мер не должны превышать пределы, необходимые для обеспечения выполнения задания, положенные на таможенную службу Украины, и должны возводить к минимуму возможность причинения вреда здоровью правонарушителей.

6. Запрещается хранение, ношение и применение должностными лицами таможенной службы Украины огнестрельного оружия и зарядов к ней не в время выполнения служебных обязанностей.

З А К О Н У К Р А Ї Н 

Про оперативно-розшукову діяльність

від 18 лютого 1992 року N 2135-XII

зі змінами та доповненнями

/витяги/

Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Стаття 4. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову

діяльність

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними

підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;

Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного

документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;

органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;

розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Стаття 5-1. Міжнародне співробітництво у сфері

оперативно-розшукової діяльності

Співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами, до складу яких входять оперативні підрозділи, визначені у статті 5 цього Закону, та правоохоронними і

спеціальними службами інших держав, які мають у своєму складі відповідні підрозділи, а також з міжнародними правоохоронними організаціями здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил

міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової

діяльності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

- осіб, які готують або вчинили злочин;

- осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами

України, та членів їх сімей з метою належного здійснення

розвідувальної діяльності;

2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на

ядерних установках;

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах

безпеки суспільства і держави;

4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, отриманих в установленому законом порядку.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 7. Обов'язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність,

зобов'язані:

1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень;

2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;

3) виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних

правоохоронних організацій, членом яких є Україна;

4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов'язані з службовою діяльністю посадових осіб;

5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних;

6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та

близьких родичів цих осіб;

7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють

оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх

добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та

зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами

господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх

проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та

розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку.

Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом;

5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу;

9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

10) контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення;

11) здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні

системи;

18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України

та посадових осіб;

19) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.

Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.

При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.

Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших

предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.

Стаття 9. Гарантії законності під час здійснення

оперативно-розшукової діяльності

У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ, підрозділу внутрішньої

безпеки МВС, органу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора,

розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону або його уповноваженим заступником.

Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією України, центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, підрозділу внутрішньої безпеки МВС, органу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони

України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи.

При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка повинна тривати не більш як два місяці.

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб.

Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою

захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави.

У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась,

Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, Державна податкова адміністрація України, центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України.

Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання

такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути

гарантована її достовірність та надійність охорони.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами, зберігаються до 5 років.

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення і розкриття, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України. У разі оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів оперативно-розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підстави для їх проведення.

Візуальне спостереження може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, а також для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб.

Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу.

Стаття 9-1. Строки ведення оперативно-розшукових справ

Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:

1) щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, - до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку;

2) щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи - до набрання законної сили винесеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи, ухвали (постанови) суду про застосування заходів медичного чи виховного

характеру або до закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим, органом дізнання;

3) щодо осіб безвісно відсутніх - до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;

4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину, - до шести місяців;

5) щодо здійснення розвідувальних заходів в інтересах безпеки суспільства і держави - до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

6) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації, - до 5 років.

За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками.

Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової

адміністрації України - начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України та начальником Управління державної

охорони України.

Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ щодо іноземців та осіб без громадянства, які підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або вчиненні терористичного акту, понад 18 місяців здійснює Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Державної прикордонної служби України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України за погодженням з Генеральним прокурором України.

Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової

справи.

Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.

Стаття 9-2. Закриття оперативно-розшукових справ

Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі:

1) розшуку особи, яка переховувалася від органів розслідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а також особи, яка безвісно відсутня;

2) набрання законної сили вироком, постановою або ухвалою суду;

3) закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;

4) завершення виконання розвідувальних, контр розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

5) спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;

6) виїзду особи на постійне місце проживання за межі України, якщо немає можливості проведення щодо неї оперативно-розшукових заходів;

7) невстановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;

8) виявлення прокурором незаконно заведеної справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів;

9) смерті особи, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу.

Про закриття оперативно-розшукової справи складається мотивована постанова, яку затверджує посадова або службова особа, якій згідно зі статтею 9 цього Закону надане право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно-розшукової справи.

Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається до суду в тридобовий строк.

Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства України.

Стаття 14. Нагляд за додержанням законів під час проведення

оперативно-розшукової діяльності

Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Прокурор в межах своєї компетенції:

1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів;

3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;

4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності;

6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

8) скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;

10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належать.

Офіційне опублікування: Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1992. - N 22. - Ст. 303.

Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України

{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 11/2012 від 11.01.2012  № 368/2012 від 30.05.2012  № 374/2012 від 01.06.2012 }

1. Затвердити Положення про Міністерство юстиції України  (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність, акти Президента України згідно з переліком  (додається).

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство юстиції України

1. Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства.

Мін'юст України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

2. Мін'юст України у своїй діяльності керується Конституцією  та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

3. Основними завданнями Мін'юсту України є:

формування і забезпечення реалізації державної правової політики, політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, політики з питань банкрутства;

формування і забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;

здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги;

забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України;

експертне забезпечення правосуддя;

організація роботи нотаріату;

виконання функцій центрального засвідчувального органу шляхом забезпечення створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів;

протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги);

здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.

4. Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів;

2) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) здійснює правову експертизу проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;

5) проводить гендерно-правову експертизу актів законодавства;

6) здійснює антикорупційну експертизу нормативно-правових актів державних органів та органів місцевого самоврядування;

7) вживає відповідно до законодавства заходів щодо усунення державними органами та органами місцевого самоврядування корупційних правопорушень, виявлених під час здійснення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів;

8) веде Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення;

9) здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації;

10) скасовує рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації;

11) перевіряє у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а також інших органах, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, стан додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вимагає у разі потреби подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію або їх скасування, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

12) розробляє за пропозиціями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади плани законопроектної роботи, координує нормотворчу діяльність у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, здійснює контроль за такою діяльністю;

13) організовує роботу з підготовки щорічного плану заходів щодо виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу , проводить моніторинг її виконання;

14) здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу , переклад актів acquis communautaire українською мовою, оновлення глосарія термінів acquis communautaire;

15) підтримує тексти актів законодавства у контрольному стані, веде їх облік та здійснює зберігання; веде облік та здійснює зберігання чинних міжнародних договорів України, актів законодавства держав, з якими здійснюється обмін правовою інформацією;

16) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, надання з нього інформації;

17) здійснює офіційне опублікування нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів України, рішень Європейського суду з прав людини щодо України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України";

18) здійснює офіційне видання збірників актів законодавства та кодексів, виступає засновником журналів і газет із правових питань;

19) координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань систематизації законодавства, перевіряє стан такої діяльності, надає рекомендації щодо її поліпшення і вносить пропозиції про усунення виявлених недоліків;

20) здійснює методичне керівництво правовою роботою в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та інших органах виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях та державних господарських об'єднаннях, організовує підвищення кваліфікації працівників їх юридичних служб;

21) перевіряє в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та інших органах виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях та державних господарських об'єднаннях стан правової роботи, надає рекомендації щодо її поліпшення, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

22) видає висновок щодо призначення на посаду керівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

23) координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ, організацій та державних господарських об'єднань, навчальних закладів із питань щодо правової освіти населення, перевіряє стан їх діяльності із зазначених питань та надає їм необхідну методичну допомогу;

24) бере участь разом із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України в організації роботи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальністю "Правознавство" у навчальних закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, надає пропозиції щодо підготовки юридичних кадрів; вносить до відповідних органів управління освітою пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з вивченням права у вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

25) бере участь у проведенні ліцензійної та акредитаційної експертизи спеціальності "Правознавство" та перевірки дотримання державних вимог щодо провадження освітньої діяльності вищими навчальними закладами, які здійснюють підготовку юристів;

26) сприяє розвитку надання юридичних послуг із метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

26¹) забезпечує координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги, взаємодіє з центральними органами виконавчої влади з питань реалізації Закону України "Про безоплатну правову допомогу" ;

26²) затверджує нормативно-правові акти із питань функціонування системи безоплатної правової допомоги та надання такої допомоги відповідно до закону;

26³) надає методичну допомогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання безоплатної первинної правової допомоги;

28) бере участь у розробленні та розповсюдженні освітніх програм у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян;

29) надає роз'яснення з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються;

30) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються;

30¹) забезпечує роботу громадських приймалень із надання безоплатної первинної правової допомоги;

30²) відповідає за впровадження та функціонування системи безоплатної вторинної правової допомоги;

30³) утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та контролює їх діяльність;

30⁴) забезпечує підвищення професійного рівня працівників центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги;

30⁵) установлює порядок ведення головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі локальних реєстрів Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору;

30⁶) забезпечує проведення конкурсів головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для залучення адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

31) сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

32) пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших передбачених законом випадках;

33) організовує підготовку арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

34) здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видає, переоформлює та анулює ліцензії, видає копії та дублікати ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), приймає рішення про визнання таких ліцензій недійсними;

35) забезпечує здійснення процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

36) веде єдину базу даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

37) організовує проведення експертизи фінансового стану державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

38) готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

39) готує та подає в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

40) затверджує ліцензійні умови провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок контролю за їх додержанням;

41) здійснює у межах повноважень контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов;

42) видає накази про усунення порушень ліцензійних умов арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами);

43) формує і веде ліцензійний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

44) виступає як представник інтересів Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України;

45) вирішує у межах повноважень питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

46) здійснює міжвідомчу координацію із захисту інтересів держави в судах загальної юрисдикції під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є Кабінет Міністрів України, міністерства або інші центральні органи виконавчої влади;

47) виступає як представник інтересів держави, Президента України, Кабінету Міністрів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України;

48) забезпечує підготовку документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  та звітує перед Комітетом міністрів Ради Європи про стан виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України;

49) забезпечує виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України;

50) залучає юридичних радників, зокрема іноземних, для захисту прав та інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України;

51) організовує відповідно до законодавства експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи;

52) забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України;

53) присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю;

54) зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;

55) забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз;

56) спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін'юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності;

57) координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи; забезпечує організацію роботи Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України;

58) здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює порядок допуску громадян до її провадження, здійснює контроль за організацією роботи нотаріату, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє стан організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства, видає та анулює свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, встановлює зразок і опис печатки приватного нотаріуса, погоджує визначену головними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі кількість посад стажистів нотаріусів, установлює умови і порядок проходження стажування, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та ведення нотаріального діловодства, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів та помічників нотаріусів;

59) забезпечує ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру правочинів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей;

60) забезпечує в установленому законодавством порядку організацію доступу до реєстрів інформаційної мережі Єдиних та Державних реєстрів Мін'юсту України;

61) забезпечує організацію роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю та Комісії з питань застосування санкцій за порушення вимог актів законодавства, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

62) здійснює підготовку нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, надає консульським установам і дипломатичним представництвам допомогу з питань вчинення нотаріальних дій;

63) проставляє апостиль на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на призначених для використання на території іноземних держав документах, що оформляються нотаріусами;

64) виконує функції центрального засвідчувального органу системи електронного цифрового підпису, а саме:

а) веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації, здійснює видачу, переоформлення та анулювання відповідних свідоцтв;

б) формує і видає посилені сертифікати відкритих ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів;

в) блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати відкритих ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених законом;

г) веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів відкритих ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

д) забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів відкритих ключів і відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали;

е) зберігає посилені сертифікати відкритих ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

є) надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов'язаних із використанням електронного цифрового підпису;

ж) здійснює інші визначені законом повноваження, необхідні для забезпечення функціонування центрального засвідчувального органу;

65) забезпечує розроблення норм, стандартів і технічних регламентів у сфері електронного цифрового підпису;

66) забезпечує здійснення відповідно до законодавства технічного регулювання у сфері електронного цифрового підпису;

67) здійснює організаційні заходи щодо застосування електронного цифрового підпису;

68) здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу - нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги, шляхом проведення планових і позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

69) забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу - нотаріусам, адвокатам та іншим особам, які надають юридичні послуги;

70) проводить у межах повноважень перевірку організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення фінансового моніторингу;

71) інформує Державну службу фінансового моніторингу України про дотримання суб'єктами первинного фінансового моніторингу - нотаріусами, адвокатами та іншими особами, які надають юридичні послуги, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, в тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення;

72) готує пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у галузі міжнародного приватного права, захисту прав людини;

73) проводить правову експертизу проектів міжнародних договорів України, готує висновки щодо здійснення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності такими договорами, а також юридичні висновки, інші матеріали, необхідні для набрання чинності міжнародними кредитними (гарантійними) договорами України;

74) укладає угоди про правове співробітництво з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, організовує у межах повноважень взаємодію з ними;

75) забезпечує підготовку пропозицій щодо приведення законодавства України у відповідність із принципами та стандартами Ради Європи, інтеграції його в систему міжнародного права, координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади із зазначених питань;

76) здійснює представництво інтересів іноземних осіб під час розгляду справ судами України у межах виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей ;

77) організовує виконання і надає методичну допомогу судам та іншим органам державної влади під час виконання міжнародних договорів України з питань, що належать до компетенції Мін'юсту України;

78) перевіряє стан виконання органами державної влади зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань міжнародно-правових відносин і правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, надає рекомендації щодо поліпшення відповідної роботи, вносить пропозиції щодо усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

79) виконує функції Національного органу України для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, бере у межах повноважень участь у діяльності інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, у тому числі забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із членства України в таких організаціях, а також здійснює співробітництво з іншими міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції;

80) бере в установленому порядку участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх комісій, а також інших міжнародних органів та інституцій, погоджує кандидатури членів та іншого персоналу від України в міжнародних судових органах і радників із правових питань закордонних дипломатичних установ України;

81) забезпечує підготовку матеріалів з питань, що належать до його компетенції, у зв'язку з участю України у відповідних міжнародних організаціях та інтеграцією її в такі організації;

82) забезпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у цивільних і кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішує питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконує інші функції, визначені законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

83) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мін'юсту України;

84) виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, в тому числі державними підприємствами, що є адміністраторами реєстрів, функціонування яких забезпечують центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра;

85) здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції  та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

5. Мін'юст України з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції, контроль за їх здійсненням в апараті Міністерства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

2) здійснює добір кадрів в апарат Міністерства та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Мін'юсту України та його територіальних органів, а також організовує підвищення кваліфікації працівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується через Міністра юстиції України, та їх територіальних органів через вищі навчальні заклади післядипломної освіти, які входять до сфери управління Мін'юсту України;

3) контролює діяльність територіальних органів Мін'юсту України;

4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;

5) здійснює у межах повноважень разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних;

6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Міністерства.

6. Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань має право:

1) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства;

2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані;

3) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

7. Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

7¹. Повноваження щодо загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги Міністерство юстиції України здійснює за участю координаційного центру з надання правової допомоги, що належить до сфери його управління.

8. Мін'юст України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

9. Мін'юст України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції  та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Мін'юсту України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Мін'юсту України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

10. Мін'юст України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України.

Міністр має першого заступника та заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України і звільняються з посад Президентом України.

У разі необхідності для забезпечення здійснення Мін'юстом України окремих завдань за рішенням Президента України у Міністерстві вводиться посада заступника Міністра.

11. Міністр:

1) очолює Мін'юст, здійснює керівництво його діяльністю;

2) спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мін'юсту України;

3) спрямовує та координує діяльність Державної архівної служби України, Державної виконавчої служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної реєстраційної служби України, Державної служби з питань захисту персональних даних України (далі - служби), в тому числі:

формує державну політику у відповідній сфері та контролює її реалізацію службами;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені службами проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритети роботи служб і шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани їх роботи;

вносить пропозиції Прем'єр-міністру України щодо кандидатур на посади керівників служб і за пропозицією керівників служб - кандидатури на посади їх заступників;

погоджує структуру апаратів служб;

видає обов'язкові до виконання службами накази та доручення з питань спрямування і координації їх діяльності;

погоджує призначення на посади і звільнення з посад керівників та заступників керівників територіальних органів служб;

погоджує призначення на посади і звільнення з посад керівників і заступників керівників структурних підрозділів апаратів служб;

погоджує пропозиції керівників служб щодо утворення, реорганізації та ліквідації їх територіальних органів, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України відповідні подання;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів служб повністю чи в окремій частині;

доручає керівникам служб скасувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині;

порушує перед Президентом України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників служб та їх заступників;

ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апаратів служб, територіальних органів служб та їх заступників, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління;

ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників служб, їх заступників, інших державних службовців і працівників апаратів служб та їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності служб та їх територіальних органів;

заслуховує звіти про виконання покладених на служби завдань і планів їх роботи;

визначає структурний підрозділ апарату Мін'юсту України, що відповідає за взаємодію зі службами;

визначає посадових осіб Мін'юсту України, які включаються до складу колегій служб;

установлює порядок обміну інформацією між Мін'юстом України та службами, періодичність її подання;

вирішує інші питання, пов'язані зі спрямуванням і координацією діяльності служб;

4) визначає стратегічні напрями роботи Мін'юсту України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани його роботи, звіти про їх виконання;

5) організовує та контролює виконання Конституції  та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України в апараті Мін'юсту України, його територіальних органах;

6) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань;

7) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мін'юст України;

8) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Мін'юст України та служби, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції Мін'юсту України, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

9) веде переговори і підписує міжнародні договори України у межах наданих йому повноважень;

10) є відповідно до Конституції України  членом Вищої ради юстиції;

11) бере участь у засіданнях з'їзду суддів України та Ради суддів України;

12) призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від Мін'юсту України;

13) вносить Президентові України подання про утворення і ліквідацію судів загальної юрисдикції на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду;

14) вносить Державній судовій адміністрації України подання щодо визначення кількості суддів у судах на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду;

15) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання про утворення у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Мін'юсту України і коштів, передбачених на його утримання, ліквідацію, реорганізацію територіальних органів Міністерства, які є юридичними особами, а також затверджує положення про зазначені органи;

16) приймає у разі потреби за погодженням із Кабінетом Міністрів України рішення про утворення, ліквідацію, реорганізацію територіальних органів як структурних підрозділів апарату Мін'юсту України;

17) призначає на посади за погодженням із головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Мін'юсту України, призначає на посади та звільняє з посад заступників керівників його територіальних органів;

18) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Голови Державної виконавчої служби України та Голови Державної реєстраційної служби України керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України та Державної реєстраційної служби України;

19) приймає за поданнями начальників відповідних головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, погодженими відповідно із Головою Державної виконавчої служби України та Головою Державної реєстраційної служби України, або за поданнями відповідно Голови Державної виконавчої служби України та Голови Державної реєстраційної служби України рішення щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України та Державної реєстраційної служби України;

20) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння керівникам територіальних органів Мін'юсту України відповідних рангів державних службовців, їх заохочення;

21) призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядку керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мін'юсту України, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності;

22) вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців та працівників апарату Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, до відзначення державними нагородами України;

23) порушує в установленому порядку питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності своїх заступників;

24) притягує до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів Мін'юсту України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

25) представляє Мін'юст України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і за її межами;

26) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

27) підписує накази Мін'юсту України;

28) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Мін'юсту України, що суперечать Конституції України , іншим актам законодавства України та актам Міністерства;

29) організовує роботу колегії Мін'юсту України і головує на її засіданнях;

30) затверджує кількісний та персональний склад колегії Мін'юсту України, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і положення про них;

31) здійснює інші передбачені законом повноваження.

12. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Мін'юсті України може утворюватися колегія.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання наказу Мін'юсту України.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мін'юсті України можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.

13. Гранична чисельність працівників Мін'юсту України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура апарату Мін'юсту України та положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром.

Штатний розпис і кошторис Мін'юсту України затверджується заступником Міністра - керівником апарату за погодженням із Міністерством фінансів України.

14. Мін'юст України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України. .