2. Тенденції українського відродження у "Ранкових роздумах" с.Кримського

На окрему увагу заслуговує питання щодо вивчення тенденцій українського відродження у "Ранкових роздумах".

У роздумах «Кінець історії» чи метаісторія» Кримський констатує, що історія перетворилася на свідоцтво катастроф і поразок людини, яка зазирнула у такі безодні зла, що повинна переродитися.⁷ І тому сьогодні ставиться питання не про те, як змінити людину, а про те, як жити, не гублячи самого себе; як жити, не знищуючи природу; як жити, щоб зберігати минуле (традицію та культуру); як жити, щоб не вступати у конфлікт з іншими спільнотами людей.⁸

3. Філософія Кримського як зміна світоглядних та культурно-ціннісних орієнтирів

Сьогодні стрімко змінюється світогляд людини, на наших очах перетворюється людська діяльність, яка, на думку С.Кримського, стає все більш багатокомпонентною та багатокритеріальною. Усі конфлікти, які ми знали до сьогодні, у кінцевому результаті зводилися до відношень "Добро─Зло"; нині не меншого значення набуває конфлікт "Добро─Добро" чи "Зло─Зло".⁹

Трансформація у зміні світоглядних та культурно-ціннісних орієнтирів в сучасному суспільстві відбулася і з вагомими досягненнями науково-технічної революції. Поява нових проблем, спричинених науково-технічним прогресом, зовсім не означає зменшення вагомості проблем, традиційних для людини й людства. Зараз, поряд з небаченим проривом нових технологій, відбувається і зворотній процес ─ актуалізація минулого. І чим більше ми прориваємось уперед, вважає філософ-Кримський, тим ширші масиви минулого нам потрібно засвоювати.

Все більшого значення для людства набувають ті цінності, що пройшли випробування часом, які пройшли через увесь масив людської культури. Наявність загальновизнаної трійці Істина, Добро, Краса, Сергій Борисович вважає ознакою культури. Звісно, у кожну епоху вони мають свою інтерпретацію, тематично ж вони присутні завжди. Ми все більше починаємо цінувати те, що можемо втратити. День сьогоднішній потребує нового погляду на історію. І ми можемо краще зрозуміти сучасний світ, зрозумівши сучасне мистецтво.¹⁰

4. Києво-Могилянська академія у філософії с.Кримського як центр зародження української філософської думки та фортеця національної духовності у період українського просвітництва.

Чільне місце у філософській спадщині С.Кримського, а саме у «Ранкових роздумах» відведено Києво-Могилянці як фортеці української духовності. Адже Україні необхідна духовність, та духовність, яка викристалізувалася в греко-слов’янській православній цивілізації Київської Русі. Та духовність, яку в свій час втілювала Києво-Могилянська академія, яка була одним із чинників подолання епохи Руїни другої половини XVII ст. Це загалом та духовність, яка зробила українську націю суб’єктом світової історії.

Істотним є те, що в українському соціумі ця академічна установа вважалася мобілізаційним центром боротьби за «другі своя», центром, що теж був озброєний особливим чином, а саме «мечом духовним», який на думку Л.Барановича був більш ефективним у порівнянні з козацькою шаблюкою.¹¹

Києво-Могилянка як культурний проект майбутньотворення України, який заклав Петро Могила, набула фундаментального значення і передбачала синтез західноєвропейської та східнослов’янської культур, що позначилося на усій системі українського менталітету.¹² Тому цілком закономірно, що Києво-Могилянка уже з перших днів свого існування була названа Гедеоном Смоленським Афінами, адже в Академії органічно поєднували проповідь християнської мудрості з пропагандою науки та культом книги як джерела духовності і просвітництва.¹³

Отже, не випадково, на думку С.Кримського, здобуття Україною незалежності супроводжувалося другим народженням Києво-Могилянської Академії, яка була прилучена до розвитку української нації як освітній осередок формування та захисту її духовності.¹⁴

Висновки

Всі ми думали, що філософія в загальновизнаному трактуванні, це любов до мудрості, а виявляється, за сміливою інтерпретацією С.Кримського, навпаки, філософія – це мудрість любові. Для мене особисто, це було "точкою подиву", яка спочатку здивувала і навіть обурила, але й, водночас, збагатила мене духовно та істотно уточнила картину загальновідомого про сутність людського буття.

Розглядаючи предмет філософію у трактуваннях Кримського, розумієш, що не існує абсолютно “правильних” та “неправильних” відповідей на це запитання, як це буває в фізиці чи математиці – існує тільки більш–менш аргументовані точки зору.

Філософія Кримського як фундаментальне запитування і висвітлена у «Ранкових роздумах» тісно пов’язана з класичною філософією. Наприклад, у центрі вчення Платона стоять проблеми моральності.. Перш за все, про її безсмертя. В "Федон" ¹⁵Платон розгортає систему доказів безсмертя душі. Платон вважав що, щире пізнання можна досягти тільки після смерті, або його зовсім не можна збагнути. Душа - чиста, тіло - хибно, не попрощавшись з тілом не можна пізнати істину. Щось подібне ми читаємо і у «Ранкових роздумах» Кримського: «В історії культури ці нетлінні цінності сприймалися як щось причетне до найвищого буття, як те, що не просто підвладне «косі часу» (смерті), а утверджує життя в його вічному оновленні.»¹⁶ Як Платон уподібнює ідею блага Сонця, так Кримський возвеличує Ранок, мудріший за вечір.

Найочевиднішим і водночас достовірним твердженням, яке лише й може постати непорушною підвалиною єдиної системи наук, є, за Декартом, теза "мислю, отже існую". Виступаючи з програмою переосмислення попередньої традиції філософування, Кримський як і Декарт у «Началах філософії»¹⁷ , посилається не на досвід і спостереження, а на розум, мислення й самосвідомість.

Глибина думки німецького мислителя. Гегеля імпонувала С.Кримському ще з юнацьких років, прочитавши повне зібрання його філософських творів. Саме гегелівська філософська концепція ляже в основу формування філософського типу мислення українського сучасного філософа. Перефразовуючи Гегеля, С.Кримський сказав, що в аксіологічному аспекті культура ─ це реалізація найвищих цінностей з погляду культивування найвищих чеснот.¹⁸

Одне з «Ранкових роздумів» С.Кримський, скориставшись сакральною формулою, закінчив словами "Ми не знаємо, коли буде богоявлення. Але ми точно знаємо місце, де воно відбудеться. Це сфера нашої любові до ближнього, людської солідарності та нашої відкритості Духу».¹⁹ Це є ще одним аргументом, на мій погляд, на користь власної філософської концепції Кримського.

1 Життя в філософії і філософія в житті: Кримський Сергій Борисович. Біобібліогр. покажч. / укладач О.Є.Лукащук, Л.В.Мелішкевич; авт. вступ. ст. П.Ф.Йолон. – К., 2010. –с. 3

2http://uk.wikipedia.org/

3 Ясна Іламі. Під сигнатурою С.Кримського: пам'яті філософа//Логос.─ 2010.- вересень ─ с.6

4 А.В. Бiлокобильський С.Б. Крымский: “Философия – это не любовь к мудрости, а мудрость любви…”// Логос вересень1. 2010.─ с.7

5 Кримський С. Ранкові роздуми / Зб. ст. – Худож. оформ. О. Білецького. – К.: Майстерня Білецьких, 2009. – с.10

6 Кримський С. Ранкові роздуми.- С.20

7 Кримський С. Ранкові роздуми .-С. 76

8 Там само.-С.78

9 С.44

10 Кримський С. Ранкові роздуми.- С.45

11 Там само.- с.47

12 С.48

13.Кримський С. Ранкові роздуми.- С.49

14Там само.- С.50

15 Платон. Федон // Соч.: В 4 т.- М., 1993. - Т.2.

16 Кримський С. Ранкові роздуми . – с.27

17 Декарт Р. Начала философии. / Р. Декарт // Мир философии : Книга для чтения. Ч. 1. – М. : Политиздат, 1991— С. 24—30.

18 Кримський С. Ранкові роздуми /– с.16

19Там само. -с.63

8