45

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут управління та економіки освіти

Кафедра управління, інформаційно-аналітичної діяльності та євроінтеграції

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Менеджмент»

на тему:

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ

ІНСТИТУТУ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ ОСВІТИ

Виконала: студентка 2 курсу

групи 23 МО

спеціальності

«Менеджмент організацій

та адміністрування»

Пінчук Оксана Яківна

Прийняв: к.політ.н., ст.викл.

Курган Я.М.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ…….…6

1. Основні поняття дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності…………………………………………..6

2. Історія дослідження програми розвитку підприємства як елемента планування……………………………………………………………..9

3. Методи дослідження…………...………………………………......15

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ..........18

2.1. Фактори впливу на розвиток організації сфери освіти……….....18

2.2. Основні складові програми розвитку організації сфери освіти…22

2.3. Правила складання програми розвитку організації сфери освіти.25

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ……..29

3.1. Аналіз програми розвитку Інституту управління та економіки освіти…………………………………………………………………29

3.2. Рекомендації щодо впровадження програми розвитку Інституту управління та економіки освіти………………………………………………..........................31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….........39

ВСТУП

В Україні ще не досягнуто європейського рівня якості та доступності освіти. Вітчизняна освіта не повною мірою спрямована на утвердження національної ідеї і патріотизму і поки що не відповідає вимогам формування громадянського суспільства, демократизації, відкритості та прозорості. Обмежене фінансування освіти і науки з державного та місцевих бюджетів призвело до погіршення стану матеріально-технічної бази навчальних закладів та їх соціальної інфраструктури, що гальмує впровадження сучасних інноваційних технологій і засобів навчання.

Не проводиться постійний моніторинг якості освіти на всіх рівнях за участю студентів, батьків, представників громадських організацій, а також оцінювання діяльності навчальних закладів та оприлюднення його результатів. Дійсно, можна сказати, не включаючи ці проблеми, що на сьогодні існує сформована і офіційно затверджена програма розвитку організацій сфер освіти, в тому числі і програма розвитку університетів, але ця програма розглядає університет в цілому, не зважаючи на такі фактори впливу, як окремі інститути. Тому, розробка програми розвитку інституту, яка б включала всі фактори впливу на нього і план дій на певний термін, і є актуальною темою на даний час.

Проблемна ситуація полягає в тому, що Інститут управління та економіки освіти, як самостійний підрозділ, повинен сформувати таку програма свого розвитку, яка б включала усі обмеження. Оскільки, Інститут з одного боку обмежує програма розвитку Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а з іншого – офіційно затверджена програма розвитку організацій сфери освіти.

Ступінь наукової розробки проблеми. Щодо проблеми університетів та інститутів, які розвивають не тільки освіту, а й науку, питання культури та демократії, міжнародні зв'язки, присвячені роботи таких загальновідомих дослідників, як Ю. Габермас, К. Ясперс, Д. Х'юмен. Серед вітчизняних дослідників проблемою університетів, у тому числі інститутів, займався І. Є. Тарапов, який висвітлював особливості розвитку класичної та професійної освіти України. Серед історичних досліджень треба назвати працю С. Сірополко "Історія освіти в Україні", колективна монографія дослідників Г. Г. Єфименко, Г. А. Лилицького, В. А. Баженова "Вища освіта в УРСР" та багото інших.

Метою курсової роботи є сформувати програму розвитку Інституту управління та економіки освіти на 5 років.

Завдання роботи :

• розглянути основні поняття дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності;

• проаналізувати історію дослідження програми розвитку підприємства як елемента планування;

• визначити фактори впливу на розвиток організації сфери освіти;

• описати методи та принципи дослідження;

• з’ясувати основні складові програми розвитку організації сфери освіти;

• сформувати правила складання програми розвитку організації

сфери освіти;

• зробити аналіз програми розвитку Інституту управління та економіки освіти;

• надати рекомендації щодо впровадження програми розвитку Інституту управління та економіки освіти.

Об’єкт дослідження – Інститут управління та економіки освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Предмет дослідження – програма розвитку та її складові для установи – Інституту управління та економіки освіти.

Основна гіпотеза полягає у тому, наявна на даний момент в Інституті управління та економіки освіти ( визначена та затверджена) програма розвитку Інституту.

Допоміжна гіпотеза – кожний працівник Інституту управління та економіки освіти не знайомий із стратегічними цілями, планами та ідеями керівництва Інституту.

Курсова робота виконана на 45 сторінках, складається з вступу, 3-х розділів ( поділених на підрозділі), висновків, списку використаних джерел на 3 сторінках, містить 3 додатка.

Розділ 1 методологічні аспекти дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності

1. Основні поняття дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності

Для того, щоб визначити що таке програма розвитку підприємства державної форми власності і як її скласти, потрібно з’ясувати значення основних понять, якими користуються для написання програми розвитку підприємств державної форми власності.

Що таке підприємство? Для того, щоб це з’ясувати, ми звернулись до економічного словника [5]. Так на думку авторів Загороднього А.Г. та Вознюка Г.Л. підприємство – це основна організаційна ланка у сфері економіки, самостійний господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи, який здійснює виробничу, посередницьку, комерційну, науково-дослідну чи іншу діяльність з метою отримання прибутку. Має самостійний баланс, рахунок у банку, печатку зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг. Кожне підприємство має свою форму власності.

Що ж таке форма власності? Форма власності, за автором Мельничуком О.С., – це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва [23, 798].

У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались такі чотири основні типи власності:

1) суспільна;

2) приватна;

3) колективна;

4) державна.

Державна власність — привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення [24, 23]. Державна власність належить до колективних форм власності, оскільки її персоніфікатором в економічних системах є різний за чисельністю апарат державних чиновників (як правило, вищих) та певною мірою інші верстви і прошарки населення.

Поряд з поняттям підприємства можна розглянути ще одну установу – інститут. Цей термін має декілька значень:

• назва деяких вищих навчальних закладів і наукових установ;

• з юридичної точки зору – це сукупність правових норм у якій – небудь сфері суспільних відносин ( інститут шлюбу);

• а з соціальної точки зору – організована система соціальних ролей, яка є постійним і значним елементом суспільства і яка зосереджується на основних потребах і функціях людини;

• це структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, а також проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення [26].

Порівнявши ці визначення, варто зазначити, що інститут – це структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, а також проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Кожне підприємство, інститут або якась інша установа має свою програму. Автор словника іншомовних слів Мельничук О.С.[23, 502] надає терміну «програма» декілька значень:

• план діяльності;

• виклад основних положень діяльності політичної партії чи організації;

• короткий виклад змісту навчального предмета.

Але це не повний перелік значень терміну «програма»:

• програма (в технічному розумінні) — передбачений хід подій у часі та порядок правил, що повинні застосуватись для проведення запланованого;

• політична програма — документ, у якому викладені основні цілі та методи досягнення цих цілей політичної партії, суспільно-політичного руху, окремого діяча, іншого об'єднання громадян; виклад політичної платформи партій або державних інститутів, основних положень цілей їх діяльності та способів їхньої реалізації, гарантій виборцям тощо;

• навчальна програма дисципліни визначає її місце і значення у процесі формування фахівця, її загальний зміст, знання та уміння, які набуває студент у результаті вивчення дисципліни. Навчальна програма дисципліни містить у собі дані про обсяг дисципліни (у годинах та кредитах), перелік тем та видів занять, дані про підсумковий контроль тощо;

• програма з вищої освіти (освітня програма) — це курс (цикл) навчання, який реалізується за допомогою навчального процесу, і після закінчення якого слухачу присвоюється кваліфікація з вищої освіти.

Якщо звернутись до сучасного тлумачного словника української мови, то програма – це:

• наперед продуманий план якої-небудь діяльності, роботи і т.д.;

• план роботи підприємства на якийсь строк, що передбачає обов'язковість випуску певної кількості продукції.

• стислий виклад основного змісту навчального предмета; брошура, книжка з таким викладом. Обсяг знань, умінь і навичок, обов'язкових для засвоєння на різних етапах навчання (шкільна програма) [2].

З вище сказаного, зробимо висновок: програма – це стислий виклад основного змісту, цілей та методів діяльності організації.

Будь-яка організація сфери освіти має свою програму розвитку, якої вона дотримується. І для того, щоб з’ясувати що таке програма розвитку, ми звернулись до великого тлумачного словника сучасної української мови, автором якого є Бусел В.Т. [2]: розвиток – це процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого.

Тоді, програма розвитку – це стислий виклад основного змісту, цілей та методів діяльності організації, який призведе до переходу організації на вищий стан.

Отже, дізнавшись про значення кожного окремого поняття, можна дати визначення «програми розвитку державної форми власності». Програма розвитку підприємства державної форми власності – це стислий виклад цілей та пріоритетів розвитку підприємства, а також засоби та шляхи їх досягнення, комплексна система заходів членів підприємства, спрямованих на ефективне розв’язання проблем розвитку, досягнення стабільного зростання.