1) Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій Депозити — це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються відповідно з укладеною угодою і банківським законодавством. Депозити відрізняються в залежності від строку, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик. З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання; строкові депозити. Депозити до запитання, або платіжні депозити, — це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотки, або запроваджують за ними низькі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими обліковуються ці депозити. Операції за поточними рахунками розглянуті у главі 6. Строкові депозити, чи депозити па визначений строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити. В сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог: 1) оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки; 2) для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією; 3) вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають наступні особливості: 1) чітко фіксований строк зберігання; 2) оформляються депозитною угодою; 3) при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку:

Класифікація строкових і ощадних депозитних рахунків наведена нижче:

1група- для суб*єктів господарювання:

2610-короткострокові депозити 2615-довгострокові депозити

2група- для бедж установ:

2525-д клієнтів. Що утримуються з держ бюджету 2546-д місц бюджету

3група- для приват осіб: 2630- короткост д фіз. Ос 2635- довгост

4 група- для інш банків:1612- коротк1615-довгостр1610-депоз овернайдж інших банків

Депозитні рахунки — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і носять мультівалютний характер.

Сплата відсоткового доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Діючими правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати згідно угоди. Нараховані відсотки обліковуються на пасивному балансовому рахунку «Нараховані витрати за строковими депозитами».

2 Облік депозитних операцій Банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний - рахунок на підставі наступних документів: — депозитної угоди — картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств); — паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб). Депозитна угода укладається між банком і підприємством. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку. Підписана депозитна угода передається у бухгалтерію. Всі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.

Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунку. Операції щодо залучення коштів відображаються наступними проводками:

При внесенні коштів від фізичних осіб готівкою:Д-  1001.К- 2630 чи № 2635 При перерахуванні коштів підприємством на депозит: а) якщо депозитний рахунок відкривається в банку,  в якому відкритий поточний рахунок; Д- № 2600..К- Депозитний рахунок б) якщо підприємство має поточний рахунок в іншому банку Д-1200…к- Депозитний рахунок

При вилученні готівкою: Д-т — «Депозитний рахунок»; К-т — «Банкноти та монети в касі банку».1001 При перерахуванні на поточний рахунок: Д-т — «Депозитний рахунок»; К-т — «Поточний рахунок». Нарахування відсотків за депозитом відображається таким чином: Д-т — «Відсоткові витрати за коштами клієнтів»; К-т — «Нараховані витрати за строковими депозитами».

При настанні дати виплати відсоткового доходу виконується бухгалтерська проводка.

При виплаті готівкою (для фізичних осіб): Д-т — «Нараховані витрати за строковими депозитами»; К-т — «Банкноти та монети в касі банку».

При перерахуванні на поточний рахунок клієнта: Д-т — «Нараховані витрати за строковими депозитами»; К-т — «Поточний рахунок».

Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру і відображається бухгалтерською проводкою.

При поверненні коштів готівкою (для фізичних осіб): Д-т — «Депозитний рахунок»; К-т — «Банкноти та монети в касі банку».

При перерахуванні на поточний рахунок:Д-т — «Депозитний рахунок»;К-т — «Поточний рахунок».

3.Облік довірчих операцій

Довірчі, або трастові операції — це операції, які банк виконує за дорученням і в інтересах третьої особи. Вони можуть здійснюватись на користь приватних (фізичних) осіб і підприємств, органів державного управління. В Україні ринок трастових послуг тільки починає формуватись. Його розвиток гальмує недостатність фінансових активів, низький рівень доходів населення, відсутність необхідної правової бази для регулювання відносин, що виникають за операціями за дорученням. До таких операцій належать розпорядження майном після смерті власника, управління майном на довірчій основі, агентські функції та ін.

Сьогодні українські комерційні банки надають лише окремі види агентських послуг:

— зберігання цінностей у сейфі (банк отримує, зберігає і повертає цінності за дорученням клієнта);

— управління активами на правах представника (банк має право не тільки зберігати цінні папери і отримувати за ними дохід, але й виконувати інвестиційні та комерційні операції згідно з інструкціями довірителя);

— виконання функції депозитаря для ділових фірм (зберігання цінних паперів і облік їх руху).

Виконання довірчих операцій банк здійснює згідно з угодою на довірче управління. Особа, що надає повноваження, називається принципалом, а та, що виконує доручення, — агентом. Стосунки між ними згідно з угодою іменуються агентськими функціями.

Для обліку коштів, що надані принципалом банку у довірче управління, використовують наступні рахунки:

№ 2601 «Кошти за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності»;

№ 2621 «Кошти за довірчими операціями фізичних осіб». Операція з перерахування коштів у довірче управління відображається бухгалтерською проводкою:

Д-т — «Поточний рахунок клієнта»;

К-т — «Кошти за довірчими операціями клієнтів». У разі придбання цінних паперів за дорученням клієнтів (на суму, фактично сплачену):

Д-т — «Кошти за довірчими операціями клієнтів»;

К-т — «Коррахунок у Національному банку України». Водночас придбані цінні папери обліковуються за позабалансовим рахунком за номінальною вартістю:

Д-т — «Інші цінності й документи»;

К-т — «Контррахунок».

Справляння комісійної винагороди відображається проводкою:

Д-т — «Кошти за довірчими операціями клієнтів»;

К-т — «Інші банківські операційні доходи».

4.Загальні принципи бухгалтерського обліку кредитних операцій

Бухгалтерський облік кредитних операцій грунтується на принципах, загальноприйнятих у міжнародній практиці, зокрема: - безперервності діяльності установи банку; - стабільності правил бухгалтерського обліку; - обережності; - поділу звітних періодів (нарахування доходів та видатків); - дати операції; - переваги змісту над формою; - оцінки активів та пасивів; - окремого відображення активів і пасивів.

Кредити поділяються на овердрафт; факторинг; урахування векселів; строкові; субординовані. До кредитних операцій належать: - операції фінансового лізингу; - розміщення міжбанківських депозитів; - операції купівлі активів за умови зворотного продажу (операції репо).

Кредити поділяються на міжбанківські, які обліковуються за відповідними рахунками класу 1, та кредити суб’єктам господарської діяльності, які обліковуються за рахунками класу 2. Кредити, видані суб’єктам господарської діяльності, поділяються на дві великі групи: - кредити в поточну діяльність; - кредити в інвестиційну діяльність. За умови неотримання платежу за кредитом у визначений угодою термін наступного дня кредит переноситься на рахунок простроченої заборгованості. Такий принцип визнання заборгованості простроченою поширюється не лише на факт погашення номіналу, а й частини його (якщо угодою передбачено поетапну сплату основного боргу). У разі визнання кредиту сумнівним сума основного боргу починає обліковуватись за відповідним рахунком групи 158 «Сумнівна заборгованість інших банків», групи 209 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані суб’єктам господарської діяльності», групи 229 «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам». Облік номіналу кредиту залежить від методу виплати процентів: - за період; - на період. У разі застосування методу «за період», проценти можуть виплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного кредитною угодою, а номінальна сума кредиту і сума, що перераховується на поточний рахунок клієнта (або кореспондентський рахунок банку), збігаються. - При укладенні угоди виконується бухгалтерське проведення за позабалансом на суму, зазначену в кредитній угоді:Д-т 9129 Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам К-т 9900 Контррахунок. -При перерахуванні коштів одержувачу кредиту: Д-т Кредитний рахунок клієнта К-т Поточний рахунок клієнта і одночасно проводиться зворотний запис за позабалансовим обліком: Д-т 9900 К-т 9129. Обумовлені кредитною угодою комісійні винагороди списуються банком самостійно меморіальним ордером з поточного рахунку позичальника, що відображується проведенням:

Д-т Поточний рахунок позичальника К-т Комісійні доходи (рахунки класу 6).

Питання про утримання банками суми комісійної винагороди відразу із суми кредиту остаточно не вирішено. У бухгалтерському обліку зміст даної операції відображатиметься так:

Д-т Кредитний рахунок позичальника К-т Поточний рахунок позичальника К-т Комісійні доходи.

При застосуванні методу «на період» проценти можуть сплачуватись повністю або частково в момент видачі кредиту, тобто авансом. Оскільки сума, що перераховується на поточний рахунок позичальника, буде зменшена на суму процентів, сплачених на період, у фінансовому обліку окремо обліковується сума номіналу кредиту та сума процентів, що сплачена авансом. Протягом дії кредитної угоди сума авансових процентів має бути замортизована.

Як правило, передчасне погашення заборгованості позичальники не проводять.

Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих доходів»

Д-т Нараховані доходи

К-т Процентні доходи.