89. Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.

Валютний контроль є невід'ємною складовою валютної політики держави. До традиційних заходів, за­стосовуваних у міжнародній практиці при запровадженні режиму валютного контролю, належать обов'язковий продаж експортної виручки; обмеження передоплати імпорту; обмеження (заборона) деяких переказів (дивідендів, роялті); депонування в Центробанку передоплати за імпортом, переказу; обмеження за кредитами іно­земним фірмам; контроль за прямими та портфельними інвестиціями за кордон; обмеження іноземних позик за термінами погашення; опо­даткування (ліміти) на депозити нерезидентів у вітчизняних банках; множинні обмінні курси при торгівлі різноманітними товарами.

Слід наголосити, що в Україні валютний контроль організовано на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 12 Декрету, валютні операції за участю резидентів і нерези­дентів підлягають валютному контролю так само, і як зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Важливим є розуміння того, що валютний контроль — це сукупність заходів публічно-правового впливу, спрямованих на забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами норм валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Серед основних напрямів валютного контролю необхідно виокремити такі:

• перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних опе­рацій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

• перевірка дотримання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резиден­тами боргових зобов'язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

• перевірка правомірності відкриття та використання бан­ківських рахунків резидентами за межами України;

• виконання резидентами вимог до порядку і термінів декла­рування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

• виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу надход­жень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб;

• перевірка дотримання валютного законодавства при пере­міщенні валютних цінностей через митний кордон України;

• своєчасність і повнота подання встановленої НБУ звіт­ності про валютні операції.

Слід мати на увазі, що суб'єктів, які здійснюють валютний контроль, можна поділити на дві групи — органи валютного конт­ролю й агенти валютного контролю.

90. Суб’єкти валютного контролю та їх контрольні повноваження.

Органи валютного контролю визначено в Декреті Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Це Національний банк України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України. Важливо знати, що органи, які здійснюють валютний контроль, мають право ви­магати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інфор­мацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню, в межах законодавчо визначених повноважень.

Агенти валютного контролю, на відміну під органів валютного контролю, не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють питання у сфері валютного контролю. їх компетенція обмежується реалізацією контрольних повноважень за дотри­манням валютного законодавства резидентами й нерезидентами.

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на міри від­повідальності (фінансові санкції), які застосовують до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.

56.

).