86.Правові засади готівкового грошового обігу.

Правовими основами безготівкових розрахунків, які здійсню ються через банківську систему, є Закони України «Про На ціональний банк України», «Про банки і банківську діяльність» «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші законодавч акти України та нормативно-правові акти Національного банк} України, у тому числі, Інструкція про безготівкові розрахунки і Україні в національній валюті, затверджена Постановою Прав ління Національного банку України від 21.01.2004 р. У ст. 1 зазначеної Інструкції надається визначення банківським розра хунковим інструментам.

Основними правовими формами здійснення безготівкових розрахунків є розрахунки на підставі платіжних доручень, платіжних вимог, платіжних вимог-доручень та інших банківських платіжних інструментів, передбачених законодавством та застосо­вуваних у міжнародній банківській практиці. Передбачено також можливість проведення електронних банківських розрахунків з використанням систем дистанційного обслуговування, програмне забезпечення яких має відповідати вимогам законодавства щодо технології їх здійснення та захисту.

Одним із видів банківських платіжних інструментів є платіжні картки, розрахунки з використанням яких здійснюються через відповідні платіжні системи.

Використання електронних розрахунків в Україні було пе­редбачено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згодом Правилами Національної системи ма­сових електронних платежів, затвердженими Постановою Прав­ління Національного банку України від 10.12.2004 р.

Національна система масових електронних платежів є внут­рішньодержавною банківською багатоемітентною платіжною сис­темою масових платежів. Основними її функціям є виконання переказу коштів за операціями, що ініційовані із застосуванням платіжних карток та забезпечення швидкості та економічної ефек­тивності.

У сучасних умовах актуалізується використання електронних грошей, які мають певні переваги завдяки здешевленню витрат при електронних розрахунках, прискоренню грошового обігу, що сприяє своєчасному здійсненню платежів.

Слід зазначити, що електронні гроші як внутрішньосистемна форма розрахунку використовуються в Україні досить давно, ллє за межами правового регулювання. Лише 25.06.2008 р. Постановою Правління Національного банку України № 178 було затверджено Положення про електронні гроші в Україні, яке ре­гулювало питання їх випуску й обігу. Згодом потреба вдоскона­лення правового регулювання електронних грошей спонукала до прийняття замість нього нового нормативного акта — Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого Постановою прав­ління Національного банку України від 04.11.2010 р.

Згідно із зазначеним Положенням електронними грошима Є одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента.

Електронні гроші створюються у вигляді інформації, що збері­гається на електронному пристрої — чипі, розташованому на плас-тиковій картці чи іншому носії або в пам'яті комп'ютера, що вико­ристовуються для зберігання держателями електронних грошей, емітентами електронних грошей можуть бути лише банки.

Електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емі­тентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває у розпорядженні користувача або агента. Агентом із розповсюд­ження може бути виключно юридична особа на підставі договору, укладеного з емітентом.

Користувач електронних грошей — фізична особа або суб'єкт господарювання, який є власником електронних грошей і має право використовувати.їх для придбання товарів і здійснення переказів з урахуванням установлених зазначеним Положенням обмежень.

Положення зобов'язує емітентів щокварталу надавати НБУ інформацію про діяльність, пов'язану з випуском та обігом елек­тронних грошей. Хоча зазначеним нормативним документом пе­редбачено використання електронних грошей як платіжного за­собу, проте законодавство не визнає за ними статусу законного платіжного засобу, який має безперешкодно прийматися всіма продавцями товарів, робіт, послуг.