84. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком України за порушення комерційними банками вимог банківського законодавства.

2. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком

2.1. Національний банк застосовує до банків заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки.

2.2. Національний банк за порушення в діяльності відокремленого підрозділу банку застосовує заходи впливу безпосередньо до банку - юридичної особи (за винятком тимчасового відсторонення посадової особи відокремленого підрозділу банку від посади).

Національний банк має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій згідно з частиною шостою статті 23 Закону про банки.

2.3. Національний банк застосовує до філій іноземних банків заходи впливу, передбачені частиною першою (крім пунктів 2, 4, 9 у частині власників істотної участі, 10 і 12 у частині віднесення до категорії неплатоспроможних) статті 73 Закону про банки.

У разі допущення філією іноземного банку порушень банківського законодавства Національний банк може висувати до іноземного банку вимогу щодо їх усунення, повідомляти про допущене порушення наглядовий орган іноземної держави як перед застосуванням адекватних заходів впливу, так і після їх застосування.

Філія іноземного банку не пізніше трьох робочих днів із дня отримання рішення Національного банку про застосування до неї заходу впливу (письмової вимоги) повідомляє про це іноземний банк та наглядовий орган відповідної іноземної держави.

2.4. Національний банк застосовує до банківської групи, відповідальної особи банківської групи, інших учасників банківської групи заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки (крім пунктів 2, 12, 13 частини першої цієї статті).

Національний банк у разі необхідності застосування заходів впливу до небанківської фінансової установи, яка є учасником банківської групи, за порушення банківського законодавства звертається до державного органу, що здійснює нагляд за нею, щодо застосування до цієї особи адекватних заходів впливу.

2.5. Національний банк застосовує до інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного банку відповідно до Закону про банки, заходи впливу, передбачені пунктами 1, 9, 10 частини першої статті 73 Закону про банки.

ПОЛОЖЕННЯ про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за № 1590/21902

85.Грошова система та її структура.

Гроші є суспільним явищем, їх поява й еволюція обумовлені виникненням та розвитком товарного виробництва, вони є одним із найважливіших елементів ринкової економіки.

Філогенетична концепція еволюції грошей виокремлює два етапи розвитку господарської системи суспільства: бартерна еко­номіка та грошова економіка. Термін «бартер» (від англ. barter) означає мінову торгівлю. Бартерна економіка прийшла на зміну

натуральному господарству, в умовах якого продукти праці не мали властивостей товару, тому що виготовлялися лише для власного споживання. Для набуття властивостей товару продукт повинен відповідати певним умовам, а саме:

1) вироблятися не для власного споживання, а для продажу;

2. задовольняти певні потреби, тобто бути корисним для по­купця;

3. мати вартість, яка виражає витрати, пов'язані з його ви­готовленням та визнані суспільством, що підтверджується при купівлі-продажу (див.: Финансы, деньги, кредит : учебник. — М., 2000. - С. 35-36).

Саме вартість була основною ознакою, що давала можливість співвиміру товарів при їх обміні. Мірою вартості одного товару був інший товар або певна його кількість.

Із часом бартерна економіка перестала задовольняти потреби суспільства. Виникла необхідність у переході від прямого обміну до опосередкованого. З'явилася потреба в універсальному товарі, який охоче приймався б кожним учасником економічних відносин в обмін на запропоновані товари та послуги. Таким товаром стали гроші, поява яких ознаменувала перехід до грошової економіки.

Досліджуючи поняття грошей, більшість авторів є прихильни­ками функціонального підходу і пропонують визначення грошей з урахуванням функцій, які вони виконують. Економісти вказують, що гроші є специфічним товаром, який виконує роль загального еквівалента, універсального посередника міни, що обслуговує всі сфери економічних відносин та виконує функції міри вартості, засобу платежу,- засобу обігу, засобу накопичення та світових грошей (див.: Мануйлов А.А. Учение о деньгах: Специальный курс политэкономии. — 4-е изд. — М., 1916. — С. 25).

Разом з тим, використання певного товару як грошей є можливим лише тоді, коли це встановлено законом. Ще Арістотель звертав увагу на те, що «гроші стали грошима (nomista) не за своєю внут­рішньою природою, а в силу закону (nomos)» (див.: Грибов А.Ю. Институциональная теория денег: сущность и правовой режим ценных бумаг. — М., 2008. — С. 59). Разом з тим категорія «гроші» не може розглядатися тільки з позицій права, оскільки немож­ливим буде з'ясування її суті. На це звертає увагу Є.О. Алісов, який зазначає, що не можна вести мову про необхідність

вироблення чисто юридичної дефініції грошей, оскільки остання, не будучи наповненою економічним змістом, може розглядатися винятково як фікція (див.: Алісов Є.О. Проблеми правового ре­гулювання грошового обігу в Україні : дис. ... д-ра юрид. наук.

- Харків, 2006. - С. 161).

У сучасний період розвитку фінансово-правової науки най­більш прийнятною уявляється інформаційна теорія грошей, згідно з якою О.М. Горбунова визначає гроші як інформацію про вар­тість, розташовану на різних носіях, за якими законодавчо закріп­лені специфічні грошові функції (див.: Горбунова О.Н. Некоторые вопросы финансово-правового регулирования денег и денежного оборота в Российской Федерации // Финансовое право. — 2007.

- № 8. - С. 2).

Цивільний кодекс України відносить гроші, поряд з іншими об'єктами цивільних прав, до речей (ст. 177). Із таким визначенням не можна погодитись, оскільки речі — це предмети матеріального світу, безготівкові ж гроші, у тому числі електронні, не мають матеріальної форми, хоча можуть бути за певних умов обернені в готівку.

Враховуючи, що гроші є економіко-правовою категорією, уявляється прийнятним таке визначення: гроші є закріпленим законом носієм вартості (її символом), що використовується як засіб платежу та накопичення.

При купівлі-продажу, наданні та отриманні послуг, виконанні відповідних грошових зобов'язань учасники таких відносин здійс­нюють розрахунки між собою шляхом сплати та отримання грошей, які переміщуються та перерозподіляються між ними. Такий рух грошових коштів у готівковій та безготівковій формах має назву грошовий обіг.

Грошова система — це врегульована правовими нормами форма організації грошового обігу у державі, до складу якої входять такі структурні елементи:

1) встановлена законом національна грошова одиниця;

2. встановлені форми грошей (паперові гроші, електронні гроші тощо);

3. встановлені види готівкових грошових знаків та засоби їх захисту;

4) регулювання порядку емісії грошей;

5. встановлені форми грошового обігу та його регулювання;

6. порядок встановлення валютного курсу.

Деякі автори включають до структури грошової системи і дер­жавний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу та масштаб цін, порядок прогнозного планування. Щодо масштабу цін, то грошова одиниця і є одиницею масштабу цін, тому виді­ляти його як окремий складовий елемент грошової системи уяв­ляється недоречним. Питання ж стосовно включення до складу грошової системи державного апарату та порядку прогнозного планування є дискусійним.

Конституцією України у ст. 99 визначено, що грошовою оди­ницею України є гривня, забезпечення стабільності якої є ос­новною функцією Національного банку України. Це конституційне положення реалізовано Указом Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з ве­ресня 1996 р. гривню було введено в обіг.

Готівкою (готівковими коштами) є грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. Вони мають зазначену на них номінальну вартість.

Організація готівкового грошового обігу здійснюється Націо­нальним банком України згідно з основними положеннями Закону України «Про Національний банк України» шляхом:

а) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

б) створення резервних фондів банкнот і монет;

в) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

г) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

д) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, переве- зення, вилучення та інкасації готівки;

е) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств та організацій;

є) визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.

Рух готівкових грошових коштів через банківську систему відбувається шляхом здійснення банками касових операцій. Порядок обігу готівкових коштів конкретизовано Положенням

про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями. Касові операції можуть здійснюватися банками лише за наяв­ності ліцензії Національного банку. Перелік касових операцій та інших послуг, які пропонуються клієнтам тим чи іншим банком, визначається банком самостійно, якщо інше не встановлено за­конодавчими актами.

До касових операцій належить:

а) приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку;

б) видачу готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат;

в) приймання від фізичних та юридичних осіб готівки націо- нальної та іноземної валюти для переказу і виплати отримувачу суми переказу в готівковій формі;

г) вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надси- лання їх на дослідження;

д) обмін клієнтам непридатних до обігу банкнот (монет) на- ціональної валюти на придатні.

Порядок і вимоги щодо здійснення банками, а також їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній ва­лютах регулюється також Інструкцією про ведення касових опе­рацій банками в Україні, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174.

При здійснення готівкових розрахунків суб'єктів господарю­вання через їхні каси, вони повинні дотримуватися встановлених законом обмежень. Зокрема, відповідною постановою Правління Національного банку України встановлюється таке обмеження, як гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня.

Тепер гранична сума готівкового розрахунку одного підпри­ємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) про­тягом одного дня за одним або кількома платіжними документами

має не перевищувати 10000 грн, включаючи розрахунки готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби.

Облік операцій з готівкою ведеться у відповідних книгах обліку згідно із встановленим законом порядком.

Для підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено проведення розрахунків із споживачами із застосу­ванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за винятком тих, яким зазначеним Законом надано право їх не використовувати. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат із продажу товарів (послуг) тощо.

Окремі питання щодо готівкового грошового обігу в Україні регулюються, крім зазначених вище нормативних актів, також і Законами України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про оплату праці», Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затверд­женими постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. № 547 та іншими нормативними актами.

Як було зазначено, гроші існують у готівковій та безготівковій формах. Сучасний період характеризується поширенням безготів­кових розрахунків, переважна більшість яких здійснюється через банківську систему. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції — це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з роз­порядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Розрахункові правовідносини виникають внаслідок виник­нення публічних, цивільних або інших зобов'язань і реалізуються шляхом виконання таких зобов'язань згідно з порядком, установ­леним законом, угодою або в інший передбачений законом спосіб. Сторонами розрахункових правовідносин є платник, отримувач (стягувач) та банк, який виконує доручення по безготівковому розрахунку.