77. Банківська система України: поняття та структура.

Банківська система є сукупністю діючих банківських установ, внесених до національного Державного реєстру банків, у їх ор­ганізаційній та функціональній взаємодії.

Звертаючи увагу на системні ознаки, Т.А. Латковська під­креслює, що «банківська система являє собою внутрішньо ор­ганізовану цілісність, в якій елементи пов'язані один з одним і об'єднані на підставі спільного принципу — забезпечення функ­ціонування діяльності цієї системи».

Слід з'ясувати, що банківська система є складовою частиною фінансової системи та в цілому — економічної системи держави. Як зазначає О.П. Орлюк, банківська система бере участь у вико­нанні окремих функцій фінансової системи, зокрема шляхом:

а) забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;

б) забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, між окремими галузями та через кордони держави;

в) забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем тощо.

При вивченні структурної побудови банківської системи слід враховувати, що, як і в більшості розвинених країн, в Україні створено дворівневу банківську систему, яка складається з Націо­нального банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України.

Основними завданнями, що стоять перед банківською сис­темою, є: реалізація грошово-кредитної політики держави; забез­печення грошового обігу, касове та розрахункове обслуговування юридичних та фізичних осіб.

Слід звернути увагу на те, що класифікацію «інших» банків запропоновано чинним Законом України «Про банки і банківську діяльність», підзаконними актами НБУ та Господарським кодексом України за такими критеріями:

а) за функціональним характером їхньої діяльності;

б) за їх організаційно-правовою формою;

в) за формою власності.

За функціональним характером діяльності банки поділяються на універсальні та спеціалізовані. За спеціалізацією — на ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові (клірингові). За органі­заційно-правовою формою банки створюються як публічні ак­ціонерні товариства або як кооперативні банки. За формою власності розрізняють банки, засновані на державній, приватній власності та банки з іноземним капіталом. Необхіно надати характеристику кожного виду банків. При цьому слід врахову­вати, що банк має статус державного, якщо 100% його статут­ного капіталу належить державі.

Потрібно також звернути увагу на особливості заснування дер­жавного, кооперативного банку, банку з іноземним капіталом.

Законом «Про банки і банківську діяльність» у ст. 14 встанов­лено, що учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Слід враховувати, що банки у своїй діяльності ризикують не лише власними коштами, але й залученими на банківські рахунки коштами своїх клієнтів, тому законом установлено, що мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юри­дичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 млн гривень. Статутний капітал банків формується виключно у грошовій формі за рахунок власних коштів засновників та учасників з підтвердженням законних джерел їх походження. Грошові внески резиденти здійснюють у гривнях, нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях.

Необхідно ознайомитись і з порядком державної реєстрації банків та їх відокремлених структурних підрозділів, що ре­гулюється, крім загального банківського законодавства, Поло­женням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим Пос­тановою правління Національного банку № 375 від 31 серпня 2001 р. з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з законодавством право на здійснення банківської діяль­ності банки мають лише за умови отримання від НБУ відповідної ліцензії. Умови та порядок отримання ліцензій деталізовано По­ложенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, пись­мових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, за­твердженим Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275 із змінами та доповненнями.

Слід взяти до уваги, що банківські послуги надаються через банківські рахунки, відкриття та функціонування яких ре­гулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверд­женою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

При вивченні порядку регулювання банківської діяльності пот­рібно уважно відстежувати зміни в законодавстві та обов'язково враховувати їх. Так, наприклад, чинною редакцією Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена можливість створення банківських об'єднань, види яких та порядок створення встановлено ст.ст. 9, 10,11,12. Але Закон України від 19.05.2011 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо нагляду на

консолідованій основі», який набрав чинності з грудня 2011 p., передбачає інше регулювання, зокрема, можливість створення банківських груп. Стаття 9 майбутньої редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність» регулюватиме питання діяль­ності банківських груп та банківського нагляду.

За станом на 1 липня 2011 р. в Україні на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій діяло 178 комерційних банків (публічні акціонерні товариства), з яких банків з іноземним капіталом налічувалося 56, у тому числі 21 із них із 100-відсотковим іноземним капіталом. У стадії лікві­дації перебували 19 банків.

В Україні в системі центральних органів держави, діяльність яких значною мірою впливає на стан економіки, особливе місце належить Національному банку України (далі — НБУ), правовий статус якого відповідно до Конституції України та спеціального Закону України «Про Національний банк України» має комплекс­ний характер, що притаманно статусу центральних органів дер­жави. Слід враховувати, що він складається з конституційної правосуб'єктності та галузевих статусів (адміністративно-пра­вовий, фінансово-правовий, цивільно-правовий). Перш за все статус центрального банку закріплено ст.ст. 99 та 100 Конс­титуції України, які визначили його місце серед інших органів держави, поклавши на нього основну функцію — забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, спеціальну юрисдикцію центрального банку врегульовано Законами України «Про На­ціональний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими законодавчими актами.