76. Публічно-правові аспекти банківської діяльності.

Згідно з чинним законодавством банк є юридичною особою, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги та відомості про яку внесено до Державного реєстру банків. Банки мають статус фінансових установ, основ­ними функціями яких є залучення до вкладів тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення за­значених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, а також відкриття та ведення банківських рахунків фі­зичних та юридичних осіб.

Слід взяти до уваги, що Закон України «Про Національний банк України» у статті 1 визначає банківське регулювання як одну із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні сис­теми норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Враховуючи специфіку банківської сфери, необхідно зазначити, що правове регулювання банківської діяльності здійснюється на засадах поєднання публічних і приватних інтересів і має за мету, по-перше, забезпечення стабільності банківської системи, що є запорукою стабільності національної економіки у цілому, по-друге, захист інтересів кожної із сторін банківських правовід­носин (держави в особі центрального банку та інших уповнова­жених органів, комерційних банків та їхніх клієнтів — юридичних і фізичних осіб).

Необхідно сказати, що правовідносини, що виникають у бан­ківській сфері, мають різну правову природу і регулюються із застосуванням як методів публічно-правового, так і приватно­правового регулювання. Переважає ж у регулюванні банківської діяльності імперативний метод регулювання, притаманний пуб­лічним галузям права. Він застосовується у відповідних нормах

Конституції України, Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», актах, виданих ре­гулятором банківської діяльності — Національним банком України у межах його повноважень, інших нормативно-правових актах, які регулюють банківську діяльність і становлять основу для вста­новлення приписів норм інших галузей права.

Слід звернути увагу на передбачені законом форми держав­ного регулювання банківської діяльності, до яких належать:

а) адміністративне регулювання (встановлено спеціальний порядок реєстрації банків та ліцензування їх діяльності, певні ви- моги та обмеження щодо діяльності банків, порядок застосування адміністративних та фінансових санкцій);

б) індикативне регулювання (встановлені обов'язкові еко- номічні нормативи, норми обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках, відкритих для них у Національному банку, встановлені норми відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій тощо).

Аналізуючи передбачені законом форми державного регулю­вання діяльності банків, слід звернути увагу на їх пруденційний характер, тобто на використання державно-владного впливу на банківську діяльність з метою досягнення перш за все публічного інтересу — забезпечення стабільності та надійності банківської системи.

Зазначене вище дає змогу розглядати сукупність правових норм, що регулюють банківську діяльність і містять владні при­писи, як самостійний фінансово-правовий інститут.