65. Місцеві податки та збори.

Місцеві податки та збори є важливим джерелом формування фінансової бази місцевого самоврядування. При цьому слід мати на увазі, що місцеві податки та збори встановлюються лише сільськими, селищними та міськими радами та зараховуються

відповідно (окрім єдиного податку) лише до бюджетів місцевого самоврядування (бюджет сіл, їх об'єднань, селищ, міст, районів у містах (за наявності)).

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони встанов­люються зазначеними місцевими радами на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць з переліку податків і зборів, визначених у Податковому кодексі. Серед цих п'яти пла­тежів лише два встановлюються на розсуд місцевої ради: обидва місцевих податки та збір за провадження деяких видів підпри­ємницької діяльності є обов'язковими для встановлення на всіх територіях і в разі неприйняття відповідних рішень про встанов­лення місцевих податків та зборів справляються за мінімальними ставками, встановленими ПК України. У той же час сфера роз­суду місцевих рад при визначенні елементів юридичного складу місцевих податків і зборів є доволі незначною — вона стосується переважно визначення конкретних ставок податкових платежів у рамках граничних розмірів, визначених парламентом, та наданням податкових пільг за цими податками (при цьому, звісно, надання індивідуальних пільг заборонено). Більш детально з розподілом повноважень між Верховною Радою України та Верховною Радою АРК і місцевими радами студентам слід ознайомитись у ст. 12 ПК України.

При вивченні місцевих податків та зборів слід детально ознайо­митись із змістом Розд. XII ПК України та відповідними прикін­цевими та перехідними положеннями ПК України.

При вивченні податку на нерухоме майно, відмінне від зе­мельної ділянки,, слід мати на увазі, що цей податок є: змішаним (сплачується і фізичними, і юридичними особами); майновим (об'єктом оподаткування є житлова нерухомість); прогресивним (ставка податку збільшується при збільшенні житлової площі); абсолютним (ставка податку встановлюється в конкретній сумі з кожного 1 кв.м. житлової площі); окладним для фізичних осіб та неокладним для юридичних осіб.

Законодавцем враховано обсяги житлової площі, необхідної для комфортного проживання осіб, які не оподатковуються, тому фактично сплачувати цей податок доведеться особам, у власності яких перебуває значна за площею нерухомість, які мають мож­ливість використовувати її в комерційних цілях.

При встановленні збору за місця для паркування транспорт­них засобів у частині визначення ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відве­дених місць для паркування транспортних засобів, площу спе­ціально відведеного місця, кількість місць для паркування транс­портних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на • стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Платниками цього збору є суб'єкти господарювання (фізичні особи-підприємці та юридичні особи), які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках (у тому числі комунальних гаражах та паркінгах). При цьому перелік цих ділянок та гаражів має бути визначено у рішенні місцевої ради про встановлення такого збору. Раніше (до 2011 р.) платниками збору за паркування автотранспорту були власники автотранспорту, які припарковували автомобілі у спеціально від­ведених місцях, але сплачувався він через утримувачів місць для паркування.

Студентам слід уважно ознайомитися з усіма елементами юри­дичного складу цього збору як у ст. 266 ПК України, так і на прик­ладі конкретного рішення місцевої ради про його встановлення.

При вивченні збору за провадження деяких видів підприєм­ницької діяльності слід мати на увазі, що порядок сплати цього збору врегульовано ПК України у ст. 267. Збір справляється за здійснення торговельної діяльності у пунктах продажу товарів, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлю валют­ними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти та діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Сплачується будь-якими суб'єктами господарювання (у тому числі відокремленими підрозділами юридичних осіб), що підтверд­жується видачею торгового патенту.

Його особливістю є те, що законодавцем диференційовано ставки збору та різні податкові періоди (місяць, квартал) залежно від видів господарської діяльності, граничні ставки збору за торго­вельну діяльність розрізняються залежно від «категорії» населе­ного пункту. Податковий кодекс передбачив податкові пільги у формі звільнення від сплати цього збору, передбачено придбання пільгового торгового патенту для торговельної діяльності щодо

окремих груп товарів як вітчизняного, так і іноземного вироб­ництва.

Студентам слід уважно ознайомитися з усіма елементами юри­дичного складу цього збору як у ст. 267 ПК України, так і на прикладі конкретного рішення місцевої ради, яким його встанов­лено.

При вивченні порядку сплати туристичного збору слід мати на увазі, що він справляється лише з фізичних осіб (незалежно від громадянства), які тимчасово прибувають до населеного пункту, в якому його встановлено, та отримуються платні послуги з на­дання місць для проживання (ночівлі).

Механізм сплати туристичного збору такий: сплачується він платниками збору одночасно і разом із платою за проживання суб'єктам, що надають відповідні послуги (готелі, гуртожитки, агентства нерухомості), а останні як податкові агенти щоквар­тально вносять його до місцевого бюджету. При цьому місцеві ради можуть визначати перелік податкових агентів щодо цього збору.

Студентам слід уважно ознайомитися з усіма елементами юри­дичного складу цього збору, у тому числі податковими пільгами, як у ст. 268 ПК України, так і на прикладі конкретного рішення місцевої ради, яким його встановлено.