19. Поняття та класифікація фінансового контролю.

Фінансовий контроль є одним із видів державного контролю, який є невід'ємним елементом державного управління. Водночас він є і одним із методів фінансової діяльності і здійснюється на кожній із її стадій: при формуванні фондів грошових коштів, їх розподілі (перерозподілі) та використанні.

Слід звернути увагу на те, що завдяки фінансовому контролю значною мірою забезпечуються повнота і своєчасність надход­жень грошових коштів у публічні фонди, їх цільове та ефективне використання.

Фінансовий контроль — це діяльність уповноважених органів та недержавних суб'єктів щодо забезпечення додержання вимог законодавства у сфері фінансової діяльності та застосування в

передбачених законом випадках відповідних заходів впливу — юридичних санкцій.

Вивчаючи суть фінансового контролю, необхідно усвідомити, що він класифікується за різними критеріями: за суб'єктами контролю, часом, джерелами перевірки тощо. Кожен із зазначених критеріїв має бути використаний при класифікації фінансового контролю з відповідною характеристикою кожного його виду. Особливу увагу слід приділити класифікації залежно від суб'єкта, що здійснює контроль, оскільки це дає змогу проаналізувати застосовувані за­ходи впливу та результативність фінансового контролю.

До системи фінансового контролю входять такі елементи: нормативна база, що регулює діяльність у цій сфері, органи фі­нансового контролю, процедура здійснення його і практика пра-возастосування.

Слід відрізняти поняття «система фінансового контролю» та «система органів фінансового контролю». Під системою органів фінансового контролю розуміють її структурну побудову. Це поняття означає сукупність органів, що здійснюють фінансовий контроль, у їх взаємозв'язку і взаємодії. Слід звернути увагу на те, що в Україні відсутня єдина система органів фінансового контролю. Діючі нині в Україні органи фінансового контролю в структурному відношенні представлені декількома підсистемами, які не об'єднані в єдину систему, хоча вони і взаємодіють у пе­редбачених законодавством випадках. Кожна із таких підсистем здійснює контроль у певній сфері фінансової діяльності (органи державної податкової служби — у сфері мобілізації грошових коштів у публічні фонди, органи державної фінансової інспекції - у сфері використання коштів публічних фондів).

Процес фінансового контролю — це сукупність послідовних дій, здійснюваних уповноваженим органом для перевірки закон­ності при здійсненні підконтрольним об'єктом фінансової діяль­ності.

Як і будь-який процес, він складається з певних послідовних стадій, кожна з яких завершується певним юридичним фактом. Кожна стадія процесу повинна мати відповідне документальне нідображення, що детально регулюється процесуальними нормами законодавства. Необхідно вміти складати відповідні процесуальні документи.

20. Форми та методи фінансового контролю.

Форма є зовнішнім вираженням змісту. В юридичній та еконо­мічній літературі висловлюються різні точку зору щодо форм і ме­тодів фінансового контролю. Так, деякі автори вважають ревізію й перевірку формами, інші — методами. Неоднозначним є підхід до цього питання й у законодавстві.

Слід проаналізувати різні підходи до цієї проблеми та визна­чити власне уявлення про те, що саме є формою фінансового контролю. Серед різних форм фінансового контролю слід виокре­мити основні та допоміжні форми.

Основними методами фінансового контролю є перевірка та ревізія. Вибір форм і методів залежить від того, які цілі та за­вдання стоять перед контролюючим органом, а також від спе­цифіки діяльності підконтрольного об'єкта та від інших умов. Коло суб'єктів фінансового контролю є різноманітним, кожен із них має певні повноваження. Слід взяти до уваги, що визначення кола суб'єктів фінансового контролю залежить від певних умов, зокрема від того, на якому етапі фінансової діяльності здійс­нюється контроль, якою є його мета, від того, в чиїх інтересах він здійснюється (державних чи приватних), від сфери діяльності.

Серед суб'єктів фінансового контролю необхідно виокремити органи загальної компетенції (наприклад, Кабінет Міністрів Ук­раїни), для яких фінансовий контроль є лише одним із напрямків їх діяльності, та органи спеціальної компетенції, які займаються виключно контрольною діяльністю (Рахункова палата України, ор­гани державної податкової служби, органи Державної фінансової інспекції України).

Нормативні акти, що регулюють діяльність органів фінансового контролю, окреслюють межі юрисдикційних повноважень кожного з них. Юрисдикційні повноваження органів фінансового контролю можна класифікувати на декілька видів залежно від конкретного призначення, організаційно-правових форм, конкретних суб'єктів тощо. У зв'язку із цим доцільно виокремити:

а) провадження у справах про фінансові (податкові тощо) правопорушення;

б) провадження по скаргах на незаконні дії посадових осіб органів фінансового контролю.

Слід звернути увагу на те, що серед спеціальних органів фінансового контролю є такі, що не наділені юрисдикційними

повноваженнями, зокрема це Рахункова палата. При розкритті повноважень контрольних органів слід звернути увагу на коло підконтрольних осіб, завдання та заходи, що застосовуються та­кими органами до порушників фінансової дисципліни.