- •Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами.
- •2. Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування: поняття, мета та правові основи.
- •3. Методи фінансової діяльності.
- •4. Принципи фінансової діяльності.
- •5. Правові форми фінансової діяльності.
- •6. Повноваження органів державної влади у сфері фінансової діяльності.
- •7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності.
- •8. Фінансова система України: поняття та структура.
- •9. Поняття, предмет та метод фінансового права.
- •10. Місце фінансового права в національній системі права.
- •11. Наука фінансового права.
- •12. Конституційні основи фінансового права.
- •13.Джерела фінансового права.
- •14. Фінансово-правові норми: поняття та структура.
- •15. Фінансово правові відносини, їх зміст та особливості.
- •16. Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин.
- •17. Фінансове правопорушення: поняття та класифікація.
- •18. Фінансово-правова відповіальгість.
- •19. Поняття та класифікація фінансового контролю.
- •20. Форми та методи фінансового контролю.
- •21. Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансового контролю.
- •22. Рахункова палата як суб’єкт фінансового контролю.
- •23. Основні засади та повноваження Державної фінансової інспекції України.
- •24. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України.
- •25. Бюджет як економіко-правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної вдади.
- •26.Бюджетне право як підгалузь фінансового права.
- •27.Бюджетні правовідносини, їх суб’єкти та особливості.
- •28. Бюджетна система України. Її структура.
- •29. Принципи бюджетної системи.
- •30. Бюджетна класифікація, її структура та роль в бюджетні сфері.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.
- •32. Складові частини бюджету.
- •33. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами.
- •34. Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
- •35. Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень. Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною.
- •36. Правове регулювання міжбюджетних відносин.
- •37. Міжбюджетні трансферти: поняття, види, порядок надання.
- •38. Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.
- •39. Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прийняття та їх роль у формуванні бюджету.
- •40. Бюджетний процес та його стадії.
- •41. Порядок складання проекту Державного бюджету України.
- •42. Порядок розгляду та прийняття Державного бюджету України.
- •43. Порядок внесення змін до Державного бюджету України.
- •44. Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх розгляд та затвердження.
- •Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів
- •45. Виконання Державного бюджету України за доходами та видатками. Стаття 45. Виконання Державного бюджету України за доходами
- •Стаття 46. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням
- •46. Виконання місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс України Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
- •47. Звіт про виконання бюджету. Бюджетний кодекс України Стаття 59. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України
- •Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
- •Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
- •48. Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом. Бюджетний кодекс України Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства
- •49.Поняття, система та правові засади публічних доходів.
- •50. Податкове право та податкові правовідносини.
- •51.Податки у системі обов’язкових платежів, їх особливості та функції.
- •52. Принципи оподаткування в Україні.
- •53. Юридичний склад податку.
- •54.Права та обов’язки платників податків.
- •55.Правове регулювання податку на додану вартість.
- •57. Правові засади та порядок відшкодування податку на додану вартість.
- •58. Оподаткування прибутку підприємств: платники, об’єкт оподаткування, ставки.
- •59. Акцизний податок.
- •60. Податок на доходи фізичних осіб: платники, об’єект оподаткування, ставки.
- •61.Пільги, передбачені Податковим кодексом при оподаткуванні фізичних осіб.
- •62. Ресурсні платежі.
- •63.Плата за землю.
- •64. Спрощена система оподаткування за чинним законодавством.
- •65. Місцеві податки та збори.
- •66.Адміністрування податків: поняття та загальна характеристика.
- •Податковий кодекс України Стаття 40. Сфера застосування цього розділу
- •Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
- •67.Правове регулювання обліку платників податку-фізичних та юридичних осіб.
- •68. Порядок визначення податкового зобов’язання.
- •69.Апеляційне узгодження суми податкового зобов’язання.
- •70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників податків.
- •71.Поняття державних і місцевих видатків.
- •72.Бюджетне фінансування: поняття та принципи.
- •73.Поняття та порядок кошторисного-бюджетного фінансування.
- •74.Правові засади загальнообов’язкового державнго страхування.
- •75. Державний та муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.
- •76. Публічно-правові аспекти банківської діяльності.
- •77. Банківська система України: поняття та структура.
- •78. Загальна характеристик правового статусу Національного банку україни.
- •79. Форми державного регулювання банківської діяльності.
- •80.Характерні особливості правового статусу комерційного банку та структурного елементу банківської діяльності.
- •81 Особливості правового регулювання порядку створення та реєстрації банків та ліцензування банківських операцій.
- •83.Правові засади банківського контролю та нагляду.
- •84. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком України за порушення комерційними банками вимог банківського законодавства.
- •85.Грошова система та її структура.
- •86.Правові засади готівкового грошового обігу.
- •87. Безготівкові розрахунки у фінансово-правових відносинах.
- •88.Поняття, правові засади та принципи валютного регулювання.
- •89. Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.
- •90. Суб’єкти валютного контролю та їх контрольні повноваження.
16. Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин.
Структурними елементами фінансових правовідносин, як і будь-яких інших є:
суб'єкти фінансових правовідносин;
об'єкт;
юридичний та фактичний зміст.
Важливо не ототожнювати суб'єктів фінансового права і суб'єктів фінансових правовідносин. Суб'єкти фінансового права — це носії передбачених правовими нормами суб'єктивних прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності, які мають можливість брати участь у правовідносинах. Властивість юридичної або фізичної особи бути носієм юридичних прав та обов'язків в силу юридичних норм називається правосуб'єктністю.
Правосуб'ектність у фінансовому праві є поняттям, більш широким, ніж суб'єкти фінансових правовідносин. Суб'єкти фінансового права мають правосуб'ектність, яку реалізують у конкретних правовідносинах. Суб'єкт фінансових правовідносин — це реальний учасник таких правовідносин.
Суб'єктами фінансового права є держава, колективні суб'єкти (органи державної влади, підприємства, установи, організації різних форм власності), індивідуальні суб'єкти (фізичні особи).
Суб'єктами фінансових правовідносин є держава, територіальні громади в особі уповноважених органів, юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав та обов'язків. Об'єктом фінансових правовідносин є публічні фонди коштів, які формуються, розподіляються й використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.
17. Фінансове правопорушення: поняття та класифікація.
Фактичною підставою фінансової відповідальності є фінансове правопорушення, визначення якого фінансове законодавство не дає. В окремих законодавчих актах надається визначення певних видів фінансового правопорушення. Зокрема, визначення бюджетного правопорушення закріплене ст. 116 БК України; визначення податкового правопорушення передбачено ст. 109 ПК України.
Склад фінансового правопорушення є традиційним та включає: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Слід пам'ятати, що лише наявність всіх чотирьох елементів утворює склад правопорушення.
Суб'єктами фінансового правопорушення є фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами фінансово-правових відносин, можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків і які вчинили фінансове правопорушення. Суб'єктивна сторона — це вина, тобто психічне ставлення особи, яка вчинила правопорушення, до свого діяння. Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів. Об'єктивна сторона — це зовнішній прояв правопорушення — дія або бездіяльність.
Слід звернути увагу, що фінансові правопорушення можуть бути класифіковані за різними ознаками. У залежності від того,
норми якої частини (інституту, підгалузі) фінансового права порушено, виокремлюють такі види:
а) бюджетне правопорушення;
б) податкове правопорушення;
в) валютне правопорушення;
г) правопорушення у банківсько-кредитній сфері.
У свою чергу, наведені види правопорушень можна поділити за певними ознаками на окремі групи. Так, наприклад, податкові правопорушення поділяються на:
а) порушення, пов'язані з порядком обліку платників по- датків;
б) порушення, пов'язані з наданням податкової звітності;
в) порушення, пов'язані з обчисленням, сплатою, утриманням і перерахуванням податків і зборів тощо.
Фінансові санкції займають самостійне місце в системі фінансово-правового примусу. Слід знати, що розрізняють правовіднов-лювальні та каральні фінансово-правові санкції. За кожний вид фінансового правопорушення встановлюються певні санкції.
Так, фінансова відповідальність за податкові правопорушення встановлюється у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Слід пам'ятати, що пеня є правовіднов-лювальною санкцією, що спрямована на компенсацію шкоди, завданої державі фінансовим правопорушенням, тобто функція пені полягає у компенсуванні збитків, завданих державі. Каральні фінансово-правові санкції (штраф) встановлюються з метою покарання правопорушника.
Відповідно до ст. 129 ПК України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України.
Склади податкових правопорушень, за які передбачено застосування штрафних санкцій, закріплено у ст.ст. 117—128 ПК України. Такі склади слід розібрати, звертаючи увагу на розміри штрафних санкцій. Необхідно зазначити, що штрафні санкції встановлені як у твердій сумі, та і у відсотках до суми податкового боргу.
Щодо відповідальності за бюджетні правопорушення, то Бюджетний кодекс України передбачає певні міри державного примусу, але не вказує, що саме вони належать до фінансово-правової відповідальності. Так, у ньому вказано на існування таких заходів впливу, як:
а) попередження про неналежне виконання бюджетного за- конодавства;
б) призупинення бюджетних асигнувань;
в) зупинення операцій з бюджетними коштами;
г) зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням;
д) обов'язкове повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих у вигляді субвенції;
е) зупинення рішення про місцевий бюджет;
є) безспірне вилучення коштів із місцевого бюджету;
ж) інші заходи, які можуть бути передбачені Законом України про Державний бюджет.
Слід знати, що фінансово-правова відповідальність за порушення бюджетного законодавства характеризується специфічними особливостями. Юридичним фактом, що породжує настання фінансово-правової відповідальності за правопорушення у сфері бюджету, є бюджетне правопорушення, за наявності якого до правопорушника застосовуються заходи державного примусу, що передбачені чинним законодавством.
Для застосування фінансово-правової відповідальності необхідною умовою є прийняття державним органом, у межах повноважень, індивідуального акта (рішення тощо) про накладення стягнення.
Слід звернути увагу.на те, що для застосування заходів впливу фінансово-правової відповідальності форма вини не має значення, тобто наявність умислу чи необережності не впливає на вибір заходів фінансово-правової відповідальності.