1. Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами.

Фінанси здебільшого характеризуються як економічна ка­тегорія, але слід враховувати, що функціонування їх у госпо­дарському обороті є можливим лише тоді, коли відносини у цій сфері врегульовано правовими нормами. Це дає підставу зробити нисновок, що фінанси є економіко-правовою категорією.

Фінанси як наукову категорію можна визначити як врегульо­вані правом економічні відносини, пов'язані зі створенням, роз­поділом та використанням грошових фондів для певних цілей. Грошові фонди можуть бути власністю держави, територіальної громади, господарюючих суб'єктів тощо.

При з'ясуванні суті фінансів слід звернути увагу на те, що їх матеріальним змістом є грошові кошти, зосереджені у відповідних фондах («фінансові ресурси»), але не слід ототожнювати ці по­няття: «фінанси» — є значно ширшим поняттям, аніж «фінансові ресурси».

Беручи до уваги грошову природу фінансів, слід підкреслити, що вони виникли із грошових відносин, але не можна ототож­нювати поняття «гроші» та «фінанси», оскільки гроші є першо­основою фінансів, первинним явищем, фінанси ж — похідним, иторинним. Гроші є інструментом фінансових відносин, які реа­лізуються через рух грошових потоків при створенні та вико­ристанні певних грошових фондів. Втім, використання грошей може відбуватися і поза сферою фінансових відносин: при купівлі-про-дажу, даруванні, спадкуванні тощо.

Вивчаючи питання класифікації фінансів, слід звернути увагу на критерії, за якими вона здійснюється. Насамперед слід від­значити такий критерій, як цілі, для яких створюються грошові фонди, згідно з яким фінанси поділяються на публічні та при­ватні. Публічні фонди створюються для суспільних потреб. Залежно від сфери їх функціонування публічні фінанси поділя­ються на державні, місцеві (муніципальні), міжнародні.

Державні фінанси — це врегульовані правовими нормами еко­номічні відносини щодо створення, розподілу, перерозподілу та використання державних грошових фондів для виконання завдань та функцій держави. Державні фінанси служать потребам усього суспільства.

Місцеві (муніципальні) фінанси — це врегульовані право­вими нормами економічні відносини щодо створення, розподілу, перерозподілу та використання грошових фондів, що належать відповідним територіальним громадам та знаходяться у віданні обраних ними органів місцевого самоврядування для реалізації їхніх повноважень та виконання соціально-економічних програм місцевого значення.

Міжнародні фінанси — це врегульовані нормами міжнародного права економічні відносини, суб'єктами яких є міжнародні фінан­сові організації та окремі держави, та які складаються щодо ство­рення та використання спільних грошових фондів для надання фінансової допомоги країнам — членам таких організацій згідно з визначеними ними умовами.

Приватні фінанси пов'язані із суспільними відносинами, що складаються при створенні та використанні фондів, які належать приватним суб'єктам. Такі фонди створюються для приватних цілей в інтересах їх власників. Це сфера приватно-правового ре­гулювання.

Порівнюючи публічні та приватні фінанси, необхідно з'ясувати мету їх функціонування, їх спільні риси та відмінності, а також установити, як вони пов'язані між собою.

Необхідно враховувати, що предметом фінансового права є лише публічні фінанси, а саме державні та місцеві. При цьому необхідно вказати на значення фінансів, яке насамперед полягає

и тому, що вони є механізмом розподілу і перерозподілу внутріш­нього валового продукту, створеного у суспільстві.

При вивченні суті фінансів необхідно вказати, що, як і для інших наукових категорій, вона має прояв у їх функціях. Функції (під лат functio — виконання) фінансів визначаються їх цілями. Як уже було зазначено, публічні фінанси служать для забезпечення органів публічної влади належними фінансовими ресурсами, необ­хідними для виконання їх повноважень, приватні — для особистих або корпоративних цілей. Необхідно враховувати, що основними функціями публічних фінансів є розподільча та контрольна, та ни піачити, яким чином реалізується кожна з них.