99. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удоскона­ленні правового регулювання відносин у сфері праці.

Міжнародно-правове регулювання праці - це регламентування за допомогою між­народних угод (договорів) та інших міжнародно-правових засобів питань, пов'язаних із застосуванням найманої праці, покращення її умов, охороною праці, захистом індивіду­альних і колективних інтересів працівників.

Формальним вираженням такого регулювання є система норм і стандартів з регу­лювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного догово­ру, використовують у національному трудовому законодавстві.

Суб'єкти міжнародно-правового регулювання праці: Організація Об'єднаних На­цій (ООН) та її спеціалізований орган - Міжнародна організація праці (МОП), а також регіональні об'єднання держав (Рада Європи, Європейський Союз).

У Конституції України (ст. 9) та у Кодексі законів про працю України (ст. 8^і) закріп­лено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства у разі їх ратифікації.

Головним джерелом міжнародно-правового регулювання праці є конвенції та ре­комендації, прийняті МОП.

До документів ООН, які регулюють трудові права, відносять Загальну декларацію прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966),такі міжнародні конвенції ООН.як «Про ліквідацію расової дискримінації» (1966),«Про дискримінацію жінок» (1979), «Про захист прав мігрантів і членів їх сімей» (1990),та ін.

Серед найважливіших актів, прийнятих на регіональному рівні Радою Європи, є Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950) та Євро­пейська соціальна хартія (1961). Головним документом Європейського Союзу вважа­ється Хартія основних прав працівників.

Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правого регулювання відносин у сфері праці

Міжнародна організація праці була створена в 1919 р. на основі Версальського мирного договору як автономна організація Ліги Націй. На першому пленарному засі­данні конференції було створено комісію з питань міжнародного трудового законо­давства. Комісія вивчила можливість спільних дій держав з питань праці, розробила проект статуту нової міжнародної організації, який підписали одночасно з договором 28 червня 1919 року. Ця дата й визнана днем створення МОП. На перших порах чле­нами МОП стали 44 держави; 31 член Ліги Націй, тобто країни-переможці в першій світовій війні, які підписали Версальський мирний договір,та 13 держав, що були запро­шені приєднатися до статутів Ліги Націй і МОП.У 1954 р. членами МОП стали Радянський Союз,Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалісти­чна Республіка. Відповідно до статей З і 4 Статуту МОП кожна держава - член Організації Об'єднаних Націй може бути членом МОП. Для цього необхідно лише сповістити Генера­льного директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов'язань, що випливають із Статуту МОП.

Кожна країна в МОП презентова на чотирма делегатами: два делегати від уряду, один - від підприємців і один - від працівників. Кожний з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально з кожного питання, що розглядає МОП. Мета і завдання МОП викладені в преамбулі до Статуту організації та в Декларації, що прийнята на 26-й сесії Генеральної конференції МОП у Філадельфії 10 травня 1944 року. У Декларації прого­лошені основні принципи, на яких повинна базуватися діяльність МОП.

МОП у своєму складі має три основні органи - Генеральну конференцію, Адмініст­ративну Раду та Міжнародне бюро праці. Вищим органом організації є Генеральна кон­ференція, або Міжнародна конференція праці. Головним змістом її роботи є розроблен­ня і прийняття конвенцій і рекомендацій по праці. Виконавчий орган МОП - Адмініст­ративна Рада. До її складу входять 56 членів: 28 презентують уряди, 14 - представники підприємців і 14 - представники працівників, із 28 представників урядів 10 признача­ються урядами найбільш важливих у промисловому відношенні країн. До їх числа увійш­ли: Бразилія, Індія, КНР, США, ФРН, Франція, Росія, Японія. Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці на чолі з Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою. Генеральний директор, у свою чергу, призначає персонал се­кретаріату з осіб різних національностей, громадян різних держав. Крім основних орга­нів до складу Міжнародної Організації Праці входять ряд постійних і тимчасових комі­тетів і комісій. До них належать, наприклад, промислові комітети, що створені для ви­вчення умов праці в різних галузях промисловості, комітет по свободі об'єднань, комітет експертів по застосуванню конвенцій і рекомендацій, кореспондентські комітети та ін.