- •1. Поняття трудового права як галузі права
- •2. Предмет трудового права
- •3. Методи трудового права
- •4. Система трудового права
- •5. Поняття, види і значення основних принципів трудового права
- •6. Поняття джерел трудового права, їх класифікація.
- •7. Основні види джерел трудового права та їх загальна характеристика.
- •8. Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи.
- •9. Умови й підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.
- •10. Сторони трудових правовідносин.
- •11. Особливості правовідносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими.
- •5) Відносини у сфері забезпечення зайнятості.
- •12. Зміст трудових правовідносин.
- •13. Суб'єкти трудових правовідносин.
- •14. Профспілки як суб'єкти трудового права.
- •15. Працівник як суб'єкт трудового права.
- •16. Правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права.
- •17. Поняття трудового колективу. Основні повноваження трудових колективів. Органи трудового колективу.
- •18. Державні органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття та зміст соціального партнерства.
- •20. Мета та моделі соціального партнерства.
- •21. Сторони та інші суб'єкти соціального партнерства.
- •22. Поняття колективного договору.
- •23. Сторони колективного договору
- •24. Порядок укладення колективного договору
- •25. Зміст колективного договору
- •26. Поняття зайнятості населення, її види. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості.
- •27. Державна служба зайнятості, її структура, функції та права.
- •28. Поняття працевлаштування. Правові форми працевлаштування.
- •29. Правовий статус безробітних.
- •30. Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.
- •31. Випробування при прийнятті на роботу.
- •32. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу.
- •33. Форми трудового договору.
- •34. Особливості укладення трудових договорів на тимчасову та сезонну роботу.
- •35. Особливості укладення трудового договору на роботу за сумісництвом.
- •36. Особливості укладення трудового договору про суміщення професій і посад та про надомну роботу.
- •37. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •38. Трудовий договір працівника з роботодавцем - фізичною особою.
- •39. Поняття переведення на іншу роботу і його відмінність від переміщення. Зміна істотних умов праці
- •40. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •41. Угода сторін як підстава припинення трудового договору. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.
- •42. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •43. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.
- •44. Зміна в організації виробництва та праці як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п. 1 ст. 40 кЗпП України).
- •47. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •48. Порядок оформлення звільнення працівника. Вихідна допомога.
- •49. Правове регулювання відсторонення від роботи.
- •50. Поняття робочого часу.
- •51. Види робочого часу.
- •52. Поняття режиму робочого часу та його види.
- •53. Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •54. Облік робочого часу.
- •55. Чергування на підприємствах, в установах, організаціях.
- •56. Поняття часу відпочинку і його види. Перерви протягом робочого дня і між робочими днями.
- •57. Щотижневий відпочинок. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні. Компенсація за роботу у вихідні дні.
- •58. Святкові і неробочі дні. Компенсація за роботу у святкові і неробочі дні.
- •59. Право на основну щорічну відпустку. Тривалість основної щорічної відпустки.
- •60. Право на додаткові щорічні відпустки та їх тривалість.
- •61. Соціальні відпустки та порядок їх надання.
- •62. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творчі відпустки.
- •63. Порядок надання і використання щорічних відпусток.
- •64. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •65. Поняття оплати праці та заробітної плати. Структура і функції заробітної плати.
- •66. Сфери регулювання оплати праці.
- •67. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •68. Нормування праці.
- •69. Тарифна система.
- •70. Системи оплати праці.
- •71. Поняття компенсаційних виплат, їх види.
- •72. Гарантійні виплати і доплати.
- •73. Преміювання працівників.
- •74. Винагорода за підсумками роботи за рік.
- •75. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.
- •76. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •77. Заохочення за успіхи в роботі як метод забезпечення дисципліни праці.
- •78. Поняття дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •79. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність.
- •80. Поняття і загальна характеристика матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •81. Підстави та умови матеріальної відповідальності.
- •3) Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою;
- •82. Обмежена матеріальна відповідальність працівників. Повна матеріальна відповідальність працівників.
- •83. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •84. Визначення розміру шкоди. Порядок відшкодування шкоди.
- •85. Поняття охорони праці. Управління охороною праці.
- •86. Поняття нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Акт про нещасний випадок.
- •87. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
- •88. Служба охорони праці на підприємстві. Комісія з питань охоронипраці підприємства.
- •89. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці.
- •90. Поняття і причини виникнення трудових спорів.
- •91. Розгляд індивідуальних трудових спорів у комісіях по трудових спорах. Розгляд індивідуальних трудових спорів у судовому порядку.
- •92. Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) примирною комісією та незалежним посередником.
- •93. Правове регулювання вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем.
- •94. Роль і місце Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
- •95. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору.
- •96. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Система органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
- •97. Колективні угоди як акти соціального партнерства.
- •98. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду заподіяну працівникові.
- •99. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правового регулювання відносин у сфері праці.
95. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору.
Страйк відповідно до статті 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди,досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом.
Рекомендації щодо оголошення чи неоголошення галузевого або територіального страйку приймаються на галузевому або територіальному рівнях на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представників найманих працівників та / або профспілок і надсилаються відповідним трудовим колективам чи профспілкам.
Наймані працівники підприємств галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.
Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у страйку.
Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.
Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.
Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).
У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа),який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.