87. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

З метою фактичного забезпечення рівноправності жінок з чоловіками, з урахуван­ням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеці­альні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав:

1) Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкі­дливими або небезпечними умовами праці.

2) Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

3) Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничними нормами піді­ймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і перемі­щенням вантажів протягом робочої зміни - 7 кг. Сумарна вага вантажу, який перемі­щується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг, з підлоги - 175 кг.

4) Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допус­кається тільки втих галузях народного господарства,де це зумовлюється особливою не­обхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. До роботи у нічний час можуть залучатися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств харчової промисловості.

Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (ст. 175КЗпП). Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попере­дньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років.

Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також не допускається направлення їх у відрядження. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відря­дження без їх згоди (статті 176,177 КЗпП).

Особливі гарантії і пільги встановлені для жінок у зв'язку з виконанням їх функції материнства. До них відносяться: гарантії при прийомі на роботу вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 3-х років, а також одиноких матерів; заборона їх звільнення з ініціативи адміністрації, а у випадках ліквідації підприємства - обов'язкове працевлаш­тування; надання вагітним жінкам легшої роботи за наявності медичного висновку, при­чому зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою, якщо легша робо­та є нижчеоплачуваною; зниження для цієї категорії працівників норм виробітку, норм обслуговування; надання жінкам оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю і пологами (до і після пологів) загальною тривалістю 126 (140 при ускладнених пологах) календа­рних днів; можливість приєднання щорічної відпустки до цих соціальних відпусток; на­дання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і відпустки без збереження заробітної плати до трьох-річного віку дитини, а за наявності медичного висновку-до шести років; надання жінці, яка здійснює догляд за дитиною, на її прохання роботи на умовах неповного робочого дня. На час перебу­вання у відпустках вказаних видів за жінкою зберігається її посада чи місце роботи.

Неповнолітніми згідно з законодавством вважаються особи, які не досягли 18 років.

Особливості правового регулювання трудових відносин з неповнолітніми зумов­лені піклуванням з боку держави про фізичне здоров'я і соціальну пристосованість мо­лодого покоління. Саме цим пояснюються додаткові пільги і гарантії забезпечення тру­дових прав неповнолітніх. Суть "їх зводиться до того, що неповнолітні користуються всіма правами в трудових правовідносинах нарівні з повнолітніми працюючими (ст. 187 КЗпП), а в деяких випадках навіть мають певні переваги.

Починаючи з реалізації права кожного громадянина на працю, держава допомагає молоді, яка часто не має достатньої кваліфікації, а інколи і спеціальності, влаштуватись на роботу,тим самим сприяючи її соціальній адаптації. Цю функцію держава здійснює через свої служби зайнятості і органи місцевого управління, які забезпечують працевлаштуван­ня неповнолітніх в межах визначеної квоти (броні) робочих місць.

Для неповнолітніх встановлені спеціальні правила працевлаштування. Трудовий договір з ними згідно зі ст. 188 КЗпП може бути укладено лише тоді, коли вони дося­гни шістнадцяти років. Лише у виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, на роботу можуть прийматись особи, які досягли 15 років. Допускається прийняття молоді (учнів) на роботу з 14 років підчас канікул, у вільний від навчання час для виконання легкої роботи, яка не шкодить їх здоров'ю, і лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

При працевлаштуванні відповідно до ст. 191 КЗпП України неповнолітні прийма­ються на роботу лише після проходження обов'язкового попереднього медичного огля­ду, і до досягнення двадцяти одного року вони щорічно зобов'язані проходити обов'я­зкові медичні перевірки стану свого здоров'я. Охороняючи здоров'я неповнолітніх, трудове законодавство забороняє використання їх праці на роботах з важкими, шкід­ливими та небезпечними умовами праці. Перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України. При виконанні робіт забороняється примушу­вати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів і предметів, маса яких пе­ревищує граничнодопустимі норми, встановлені Міністерством охорони здоров'я для працівників залежно від їх статі і віку.

Згідно зі ст. 51 КЗпП для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочо­го часу: для працівників віком 16-18 років - 36 годин на тиждень, 15-16 років та учнів підчас канікул - 24 години на тиждень. Норми виробітку для неповнолітніх працівників встановлюються виходячи із норм виробітку, визначених для дорослих пропорційно ско­роченому робочому часові. Забороняється залучати неповнолітніх працівників до роботи на нічну зміну, надурочних робіт і роботи в вихідні дні.

Трудове законодавство встановлює пільги для працівників, молодших 18 років і при наданні відпусток. Так, щорічна основна відпустка для них встановлена більшої тривалості порівняно з відпусткою повнолітніх працівників. її тривалість становить 31 календарний день і надається вона в зручний для них час.

Всі ці пільги, встановлені для неповнолітніх працівників, спрямовані на захист і охорону здоров'я, на забезпечення їх нормального фізіологічного розвитку.

Додаткові гарантії трудове законодавство встановлює також, захищаючи непов­нолітніх працівників від незаконного звільнення з роботи. Звільнення працівників, молодших 18 років, за ініціативою власника або уповноваженого ним органу дозво­ляється лише за згодою районного (міського) комітету у справах неповнолітніх (за умови дотримання загального порядку звільнення).

Інвалідами рахуються особи зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідком травм або природженими дефектами, які призводять до обме­ження життєдіяльності, до необхідності у соціальній допомозі та захисту.

Інваліди в Україні володіють всією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод (ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»).

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають спе­цифічним особливостям цієї категорії працівників (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).

У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і перевлаштування інва­лідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і роботу нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.