- •1. Поняття трудового права як галузі права
- •2. Предмет трудового права
- •3. Методи трудового права
- •4. Система трудового права
- •5. Поняття, види і значення основних принципів трудового права
- •6. Поняття джерел трудового права, їх класифікація.
- •7. Основні види джерел трудового права та їх загальна характеристика.
- •8. Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи.
- •9. Умови й підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.
- •10. Сторони трудових правовідносин.
- •11. Особливості правовідносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими.
- •5) Відносини у сфері забезпечення зайнятості.
- •12. Зміст трудових правовідносин.
- •13. Суб'єкти трудових правовідносин.
- •14. Профспілки як суб'єкти трудового права.
- •15. Працівник як суб'єкт трудового права.
- •16. Правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права.
- •17. Поняття трудового колективу. Основні повноваження трудових колективів. Органи трудового колективу.
- •18. Державні органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття та зміст соціального партнерства.
- •20. Мета та моделі соціального партнерства.
- •21. Сторони та інші суб'єкти соціального партнерства.
- •22. Поняття колективного договору.
- •23. Сторони колективного договору
- •24. Порядок укладення колективного договору
- •25. Зміст колективного договору
- •26. Поняття зайнятості населення, її види. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості.
- •27. Державна служба зайнятості, її структура, функції та права.
- •28. Поняття працевлаштування. Правові форми працевлаштування.
- •29. Правовий статус безробітних.
- •30. Поняття і значення трудового договору. Зміст трудового договору.
- •31. Випробування при прийнятті на роботу.
- •32. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу.
- •33. Форми трудового договору.
- •34. Особливості укладення трудових договорів на тимчасову та сезонну роботу.
- •35. Особливості укладення трудового договору на роботу за сумісництвом.
- •36. Особливості укладення трудового договору про суміщення професій і посад та про надомну роботу.
- •37. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •38. Трудовий договір працівника з роботодавцем - фізичною особою.
- •39. Поняття переведення на іншу роботу і його відмінність від переміщення. Зміна істотних умов праці
- •40. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •41. Угода сторін як підстава припинення трудового договору. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.
- •42. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •43. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.
- •44. Зміна в організації виробництва та праці як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п. 1 ст. 40 кЗпП України).
- •47. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •48. Порядок оформлення звільнення працівника. Вихідна допомога.
- •49. Правове регулювання відсторонення від роботи.
- •50. Поняття робочого часу.
- •51. Види робочого часу.
- •52. Поняття режиму робочого часу та його види.
- •53. Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •54. Облік робочого часу.
- •55. Чергування на підприємствах, в установах, організаціях.
- •56. Поняття часу відпочинку і його види. Перерви протягом робочого дня і між робочими днями.
- •57. Щотижневий відпочинок. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні. Компенсація за роботу у вихідні дні.
- •58. Святкові і неробочі дні. Компенсація за роботу у святкові і неробочі дні.
- •59. Право на основну щорічну відпустку. Тривалість основної щорічної відпустки.
- •60. Право на додаткові щорічні відпустки та їх тривалість.
- •61. Соціальні відпустки та порядок їх надання.
- •62. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творчі відпустки.
- •63. Порядок надання і використання щорічних відпусток.
- •64. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •65. Поняття оплати праці та заробітної плати. Структура і функції заробітної плати.
- •66. Сфери регулювання оплати праці.
- •67. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •68. Нормування праці.
- •69. Тарифна система.
- •70. Системи оплати праці.
- •71. Поняття компенсаційних виплат, їх види.
- •72. Гарантійні виплати і доплати.
- •73. Преміювання працівників.
- •74. Винагорода за підсумками роботи за рік.
- •75. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.
- •76. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •77. Заохочення за успіхи в роботі як метод забезпечення дисципліни праці.
- •78. Поняття дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •79. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність.
- •80. Поняття і загальна характеристика матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •81. Підстави та умови матеріальної відповідальності.
- •3) Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою;
- •82. Обмежена матеріальна відповідальність працівників. Повна матеріальна відповідальність працівників.
- •83. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •84. Визначення розміру шкоди. Порядок відшкодування шкоди.
- •85. Поняття охорони праці. Управління охороною праці.
- •86. Поняття нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Акт про нещасний випадок.
- •87. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
- •88. Служба охорони праці на підприємстві. Комісія з питань охоронипраці підприємства.
- •89. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці.
- •90. Поняття і причини виникнення трудових спорів.
- •91. Розгляд індивідуальних трудових спорів у комісіях по трудових спорах. Розгляд індивідуальних трудових спорів у судовому порядку.
- •92. Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) примирною комісією та незалежним посередником.
- •93. Правове регулювання вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем.
- •94. Роль і місце Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
- •95. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору.
- •96. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Система органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
- •97. Колективні угоди як акти соціального партнерства.
- •98. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду заподіяну працівникові.
- •99. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правового регулювання відносин у сфері праці.
52. Поняття режиму робочого часу та його види.
Під режимом робочого часу розуміється установлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби,тижня, інших календарних періодів.
Елементами режиму робочого часу виступають:
1) час початку і закінчення роботи;
2) час і тривалість перерв;
3) тривалість і правила чергування змін.
Слід розрізняти "режим робочого часу працівників" і "режим роботи підприємства". Зокрема, підприємство може працювати у цілодобовому режимі, а працівники - за змінами.
Окрім того, може встановлюватися єдиний режим робочого часу (для всіх працівників підприємства), а також індивідуальний режим - для окремих працівників.
Розрізняють також загальні і спеціальні режими.
До загальних режимів відносяться: п'ятиденний тиждень і шестиденний тиждень.
За загальним правилом, встановленим у законодавстві, в Україні установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість щоденної роботи встановлюється у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності,які затверджує роботодавець за погодженням з виборним профспілковим органом.
На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (ст.52 КЗпП).
До спеціальних режимів робочого часу відносяться:
1)змінна робота;
2)гнучкий графік роботи;
3)роздроблений робочий день;
4)ненормований робочий день;
5)вахтовий метод організації роботи.
При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно.
Найбільш поширена робота в дві зміни, на деяких підприємствах робота провадиться в три і більше змін. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності .Тривалість перерв у роботі між змінами повинна бути не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Не допускається призначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд. Графіки змінності встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілкової організації і є обов'язковими для сторін трудового договору.
Гнучкий графік роботи - форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця).
Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням між власником і працівником як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з виборним органом профспілки, що діє на підприємстві або іншим представником трудового колективу.
Режим роботи з роздробленим робочим днем - передбачає поділ робочого дня на частини, між якими є перерва тривалістю більше 2 годин, або є дві і більше перерв, включаючи й перерву на обід. При цьому загальна тривалість робочого дня не може бути більшою від встановленої законодавством або графіком змінності. Такий режим роботи рекомендується вводити для зручності обслуговування населення, зокрема на підприємствах, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня, зокрема, на підприємствах торгівлі, громадського харчування, комунального та побутового обслуговування населення, підприємства зв'язку, для водіїв міського транспорту тощо. Роздроблений режим роботи встановлюється роботодавцем за згодою з виборним органом профспілки. За роботу в таких умовах встановлюється доплата до заробітної плати. Режим ненормованого робочого дня встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в межах нормального робочого часу.
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:
- для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи.
Режим з вахтовим методом організації робіт.
Вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива. Вахтовий метод організовується за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а між вахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постійного проживання.
На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, і їх окремі підрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт.
До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до З років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи.
Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий час і час відпочинку регламентуються графіком змінності,затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх удію.
Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки,- 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин.
Власник зобов'язаний забезпечити працівників соціально-побутовими умовами - проживанням, транспортом, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.
