40. Загальні підстави припинення трудового договору.

Реалізація права на працю передбачає встановлення законодавством певного порядку припинення трудового договору. Термін «припинення трудового договору» охоплює всі випадки припинення трудових відносин і закінчення дії трудового дого­вору, втому числі і розірвання його за ініціативою однієї із сторін.

Загальні підстави припинення трудового договору викладені в ст. 36 КЗпП. Ними є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернати­вну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповнова­женого на представництво трудовим колективом органу;

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, ор­ганізацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з під­приємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'я­зку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду,яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії тру­дового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєд­нання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

41. Угода сторін як підстава припинення трудового договору. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.

Угода сторін про припинення трудового договору- це результат ініціативи з цьо­го приводу однієї із сторін і згоди на це іншої сторони. Така угода може бути досягнута як стосовно строкового трудового договору (до закінчення строку, на який він укладе­ний), так і трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Припинення трудового договору за угодою сторін не вимагає від працівника, щоб він обов'язково попередив власника або уповноважений ним орган про припинення трудових відносин за 2 тижні. Дата припинення трудових відносин в цьому випадку визначається сторонами - пропозицією однієї і згодою іншої сторони, причому не обов'язково в письмовій формі.

Сторони мають право усно домовитись про припинення трудових відносин. Для цього працівникові не обов'язково подавати заяву про звільнення з вказівкою дати звільнен­ня, хоча наявність такої і була б достовірним підтвердженням його добровільного воле­виявлення, і звільнення оформляється лише виданням наказу чи розпорядження влас­ника або уповноваженого ним органу з вказівкою обумовленої обома сторонами дати.

При цьому не вимагається ніякого узгодження з будь-якими органами, крім випадків звільнення неповнолітніх до досягнення ними 18 років, яке проводиться за згодою комісії у справах неповнолітніх. Звільнення проводиться за п. 1 ст. 36 КЗпП України з відповідним записом в трудовій книжці. Разом з тим Пленум Верховного Суду України в п. 8 своєї поста­нови від 6 листопада 1992 р. роз'яснив, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення тру­дового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП договір припиняється в термін, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній угоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохан­ня працівника про звільнення до закінчення терміну попередження не означає, що тру­довий договір припинений за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін спеці­ально про цю підставу припинення трудового договору.У останньому випадку звільнен­ня вважається вчиненим з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії.

Така підстава припинення трудового договору стосується лише строкових догово­рів. Але навіть якщо договір було укладено на певний строк або на час виконання якоїсь роботи, то й тоді ця підстава не діє автоматично. Для її виникнення потрібна ініціатива однієї із сторін про припинення подальших трудових відносин у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Якщо жодна із сторін не вимагає припинення трудових відносин у зв'язку із закін­ченням строку трудового договору і фактично вони тривають, то трудовий договір вважається автоматично продовженим на невизначений строк на тих же умовах, на яких укладався строковий трудовий договір.