16. Правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права.

Одним із основних суб'єктів трудових правовідносин виступає роботодавець. Робото­давець є суб'єктом як індивідуальних так і колективних трудових правовідносин.

Згідно із ст.21 КЗпП на стороні роботодавця визнається власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а також фізична особа.

Термін "роботодавець" є новим для трудового законодавства України, у Кодексі зако­нів про працю він не вживається. Його визначення дано в більш сучасних законодавчих актах-Законах України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфлі­ктів)" (1998р.), "Про організації роботодавців" (2001р.). Термін "роботодавець" широко застосовується у законодавстві про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання. Зокрема, визначення терміна "роботодавець" міститься в Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998р. У ст.10 Основ встановлено декілька видів роботодавців, зокрема: власник підприємст­ва, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або фізичні особи,які використовують найману пра­цю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У ст.1 Закону України "Про про­фесійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999р. роботодавець ви­значається як власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

До основних ознак правосуб'єктності роботодавців належать наступні.

Можливість приймати і звільняти працівників.

Майнова самостійність роботодавця. Уклавши трудовий договір роботодавець зобов'язаний виконувати певні майнові зобов'язання. До їх числа входить виплата заробітної плати, на рівні не нижче від визначеної законом, а також сплата страхових внески на соціальне страхування на випадок безробіття, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, на пенсійне забезпечення та ін.

Здатність забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, перед бачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Роботодавець зобов'язаний забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці, а також забезпечити всі гарантії, передбачені трудовим законодавством.

Всі роботодавці, як володільці трудової правосуб'єктності, можуть бути поділені на такі види: роботодавці - юридичні особи і відокремлені підрозділи юридичних осіб; роботодавці - державні органи; роботодавці - фізичні особи.

Найчисельнішу групу становлять роботодавці - юридичні особи. До їх числа нале­жать всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єд­нання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян. Слід звернути увагу, що у певних випадках трудова правосуб'єктність підприємства не збі­гається з ознаками юридичної особи. Наприклад, філія підприємства, установи може не бути юридичною особою, але мати трудову правосуб'єктність, право приймати і звільняти працівників, проте такі повноваження мають бути спеціально надані (деле­говані) юридичною особою своїм відокремленим структурним підрозділам.

Юридична особа здійснює свою трудову правоздатність через свої органи - дире­ктора, керуючого, правління тощо. Такі органи укладають трудові договори не від себе особисто, а від імені юридичної особи, яку вони представляють.

Найширше серед роботодавців - юридичних осіб представлені юридичні особи - під­приємці. При цьому форма власності не має значення для трудової правосуб'єктності.

Роботодавці є суб'єктами як індивідуальних так і колективних правовідносин. Так, роботодавець виступає стороною колективного договору, який укладається на під­приємстві, разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації вирішує питання щодо встановлення форм, систем оплати праці, режиму робочого часу та інших умов праці, заохочення працівників.

Роботодавці у трудових правовідносинах мають певні суб'єктивні права і несуть су­б'єктивні обов'язки. Зокрема, роботодавець має такі основні права: укладати, змінювати та припиняти трудові договори з працівниками; вести колективні переговори і укладати ко­лективний договір; заохочувати працівників за сумлінну працю; вимагати від працівників виконання трудових обов'язків, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, дбайли­вого ставлення до майна роботодавця; притягати працівників до дисциплінарної і матері­альної відповідальності у порядку, передбаченому трудовим законодавством; приймати локальні нормативно-правові акти; створювати і брати участь в організаціях роботодав­ців для представництва та захисту своїх інтересів.

Роботодавець несе такі основні обов'язки: дотримуватися законів та інших норма­тивно-правових актів, локальних актів про працю, колективного договору, колектив­них угод та умов трудового договору; надавати працівникові роботу, обумовлену тру­довим договором; забезпечувати безпеку праці та умови, які відповідають вимогам охорони та гігієни праці; забезпечувати працівників необхідними засобами охорони праці, спецодягом, спецвзуттям, засобами захисту; забезпечувати працівників необ­хідними засобами для виконання роботи (обладнанням, інструментом, сировиною); виплачувати працівникові у повному розмірі заробітну плату у строки, встановлені КЗпП, колективним і трудовим договором; вести колективні переговори, а також укла­дати колективний договір в порядку, встановленому законодавством; розглядати по­дання профспілкових органів, а також інших повноважних представників працівників про виявлені порушення законодавства про працю, про охорону праці і повідомляти про вжиті заходи; забезпечувати соціальне страхування працівників в порядку, вста­новленому законодавством; забезпечувати побутові потреби працівників; відшкодо­вувати працівникові шкоду, заподіяну йому при виконанні трудових обов'язків.