16. Структура машин та їхній привід (призначення, класифікація).

Машина – механічний пристрій, що здійснює рух з метою перетворення енергії, матеріалу або інформації. Залежно від виконуваних функцій розрізняють такі машини: енергетичні, що перетворюють довільний вид енергії в механічну або навпаки; робочі, що призначені для перетворення форми, властивостей, стану і положення матеріалу або оброблюваного предмета; інформаційні, що призначені для одержання, перетворення, зберігання та відтворення інформації. Робочі машини ще поділяють на технологічні та транспортні.

У загальному випадку структуру довільної машини можна подати у вигляді таких складових частин (рис.): енергоперетворювач (двигун Д) – передавально-перетворюючий пристрій (механічна передачаМП) – споживач механічної енергії (робочий орган машини РОМ). У деяких машинах зустрічається також керуюча (КС) або регулююча система, що забезпечує оптимізацію робочого процесу.

Рис.. Структурна схема машини

М еханічні приводи загального призначення класифікують за деякими ознаками, основні з яких такі: число двигунів та тип їх; тип використаної механічної передачі.

За числом двигунів розрізняють приводи: груповий, одно- і багато-двигунний.

Груповим називають привод, у якому від одного двигуна за допомогою механічних передач приводять у дію кілька окремих робочих органів машини. Груповий привод має великі габаритні розміри, складний за конструкцією і має низький ККД.

Однодвигунний привод є найпоширенішим, особливо при використанні в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна (у більшості випадків електродвигуна).

17. Структурні схеми приводів машин.

Структурні схеми приводів машин бувають різноманітними. Наявність того або іншого елемента у структурі привода залежить від ступеня узгодженості параметрів двигуна з параметрами руху приводного вала робочого органу (напрямку обертання, величини обертального момента та кутової швидкості).

Практично до складу всіх приводів входять: двигун, механічні передачі та муфти для з’єднання валів. Механічні передачі можуть бути використані у відкритому вигляді (пасові та ланцюгові передачі, рідше зубчасті) або виготовлені у вигляді окремих агрегатів (зубчастих та черв’ячних редукторів, коробок передач, варіаторів, мультиплікаторів), що є найбільш доцільними.

18. Послідовність кінематичного та силового розрахунку привода.

     - передаточне відношення передачі;

            - передаточне відношення привода;

            - К.К.Д. привода;

            або   - потужність, кВт;

            - залежність між обертовим моментом на веденому та ведучому валах передачі;

            - потужність;

            - залежність між значеннями потужності на веденому та ведучому валах передачі;

            - визначення кутової швидкості на веденому валу через кутову швидкість ведучого валу;

            - визначення частоти обертання веденого валу через частоту обертання ведучого валу;

            - залежність між кутовою швидкістю та частотою обертання.

            - колова швидкість;

            - колова сила;

19. Призначення та класифікація механічних передач.

Передачами називаються механізми (пристрої) для передачі механічної енергії на відстань, як правило, з перетворенням швидкостей та моментів, іноді з перетворенням видів і законів руху.

Залежно від принципу дії передачі діляться на: механічні, електричні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані.

За принципом дії механічні передачі поділяються на дві групи:

1 – передачі з використанням сил тертя між елементами передачі (фрикційні, пасові),

2 – передачі зачепленням, які діють в результаті контакту між поверхнями елементів контактових деталей (зубців). Передачі можуть бути як з безпосереднім контактом ведучої і веденої ланок передачі, так і містити гнучкий зв’язок – пас, ланцюг.

За характером зміни швидкості передачі поділяються на знижувальні та підвищувальні.

Залежно від розміщення валів у просторі рух може передаватися паралельними, співвісними, мимобіжними і валами, що перетинаються в просторі.

За характером руху валів розрізняють прості передачі, в яких вали обертаються лише навколо своїх вісей, а самі вісі та спряжені з ними деталі залишаються у просторі нерухомими, і планетарні, в яких вісі і спряжені з ними деталі (сателіти) переміщуються в просторі. Різновидністю планетарних передач є хвильові передачі.

За конструктивним оформленням передачі бувають відкритими (не мають спільного корпуса) і закриті (поміщаються в спільний корпус, який забезпечує герметизацію та постійне змащення передачі).

За кількістю ступенів, тобто окремих передач, взаємно пов’язаних і таких, що одночасно беруть участь в передачі та перетворенні руху, розрізняють одноступінчасті і багатоступінчасті передачі.

В передачах розрізняють дві основні ланки: вхідну (ведучу) та вихідну (ведену). В багатоступінчастих передачах між цими ланками знаходяться проміжні ланки.