5. Умовні рефлекси у хребетних тварин.

Після народження, в процесі всього наступного життя, у тварин формуються умовні рефлекси, що підвищують пристосувальні можливості поведінки в умовах біологічної боротьби за існування. Умовні рефлекси виробляються на базі таких безумовних, як харчовий, захисний та інші, в поєднанні з конкретними умовами середовища, які виступають як умовні та безумовні подразники. У окремих видів ссавців і птахів вони можуть досягати високого розвитку, що породжує у людей роздуми про інтелект тварини. Моделями того, як у тварин виробляються умовні рефлекси в природі, є вирощування тварин у неволі. Наведемо приклад, як в одній сім'ї міських жителів виростили маля зайцярусака. За порівняно невеликий час він засвоїв, як відчиняти двері не лише рухами від себе, а й на себе за допомогою лап, щелеп, якщо йому не відчиняли після того, як він вимогливо стукав у двері лапами, і багато іншого. Так відбувається і в природі, причому завдяки інстинктам турботи про потомство формування умовних рефлексів прискорюється під впливом поведінки угруповання, родичів. Умовні рефлекси сприяють знаходженню поживи, укриття, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих впливів. Усі вони сформовані в процесі засвоєння нових умов існування на базі природжених безумовних рефлексів. "Інтелект'' тварин - не що інше, як система умовних і безумовних рефлексів, усе те, що становить першу сигнальну систему за І. П. Павловим. На запитання "чи думають тварини?" можна відповісти, що вони думають, однак посвоєму, "потваринному", їхнє мислення конкретне, предметне, а не абстрактне (образне), як у людини. В основі розвитку такого мислення лежить збагачення життєвого досвіду умовними рефлексами, видозмінами безумовних рефлексів. Отже, умовні рефлекси в міру їх нагромадження підвищують здатність тварин пристосовуватись до умов існування, що постійно змінюються, як це було проілюстровано на прикладах. Аналогічно відбувається навчання тварин у природних умовах. Вироблення умовних рефлексів іде швидше, якщо подразниками є звичайні для середовища предмети і явища. Завдяки умовним рефлексам у комплексі з безумовними тварини знаходять, добувають поживу, уникають небезпеки, будують житло, знаходять укриття, освоюють нові території для життя, орієнтуються на місцевості тощо. За участю умовних рефлексів здійснюється боротьба за існування, забезпечується збереження особин і видів. Гальмування умовних рефлексів. Вироблені умовні рефлекси за різних умов можуть згасати внаслідок гальмування. Так називають процеси, що призводять до послаблення або припинення збуджень. Це протилежне збудженню явище. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє гальмування.6.

6.Функціональна система поведінкової реакції по п.К. Анохіну

П.К Анохін запропонував свою схему формування поведінкової реакції. Зона аферентного синтезу – це структури ЦНС, які отримують основну інформацію з навколишнього середовища. При цьому діє основний подразник, враховуються умови при яких він діє, включається інформація пам’яті.

Зона прийняття рішення –приймається рішення, як відповісти на дане подразнення.Програма дії – створюється програма дії з урахуванням дії можливих наслідків:

а) акцептор результату дії - прогнозує, які будуть наслідки, якщо застосовувати цю програму, допомагає врахувати помилки, які можуть бути;

б) еферентне збудження – формується центральний механізм виконання програми дії.

Дія + параметри - це корисний результат, одержаний відповідно програмі. Він співвідноситься до акцептора результату дії і показує, чи співпадає корисний результат з тим, що прогнозували.

Зворотна аферентація допомагає виявити це спів падіння. Якщо співпадає, то функціональна система поведінкового акту перестає діяти. Якщо ні, то вносяться корективи в програму дії, щоб отримати потрібний результат.

Відповідно з цією схемою люба цілеспрямована дія передує прийняттю рішення шляхом "аферентного синтезу" тобто аналізу і синтезу аферентної інформації, яка має 4 джерела: 1) біологічну мотивацію; 2) обстановочну аферентацію (умови навколишнього середовища); 3) пускову аферентацію (стимул реакції); 4) пам’ять (інформація, що виникає внаслідок життєвого досвіду). Таким чином, І стадія забезпечує поширення збудження, яке генералізовано захвачує центри кори та підкірки. Аферентний синтез закінчується формуванням програми дії, яка по Анохіну складається з 2 різних елементів: еферентної програми дії, тобто певної послідовності нервових команд, які поступають на виконавчі органи – ефектори (скелетні м’язи, залози, внутрішні органи) та акцептора наслідків дії, тобто нейронної моделі передбаченого результату, до якого повинна привести дана дія. Здійснення програми дії призводить до наслідків, які оцінюються організмом з допомогою зворотного зв’язку. Цей ланцюг замикає складну рефлекторну дугу в кільце. Інформація про реально одержаний результат порівнюється з прогнозом, який закодовано в акцепторі результату дії. Якщо отриманий результат відповідає сподіваному, то дана функціональна система перестає існувати, мета, яка стояла перед організмом досягнута.

Схема виробки умовного слиновидільного рефлексу на дзвоник по Павлову: 1. Центр слуху в корі великих півкуль. 2. Центр слиновиділення в довгастому мозку. 3. Формування прямого зв’язку. 4. Формування зворотного зв’язку.

Список використаної літератури:

1. Сопин М. Анатомия человека. – М., 1989.

2. Хрипкова А. Возрастная физиология. – М., 1976.

3. Чусов Ю. Физиология человека. – М., 1991.

4. Енциклопедія вищої нервової системи людини. – М., 1999.

5. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.