14. Особистість злочинця і закономірності її формування

кримінологічне значення вивчення особистості злочинця - Без її пізнання, властивостей притаманних їй, неможливо ні пізнати причини і умови злочинності, ні розробити ефективні заходи протидії злочинності.

особистість злочинця – це сукупність певних властивостей, притаманних волі і свідомості людини, котра вчиняє злочин.

Ці властивості можна поділити на дві групи: 1)загальні; 2) індивідуалізуючи

Загальні-притаманними волі і свідомості усіх злочинців, на відміну від інших людей а) особливий стан волі - стан сваволі;б) особливий стан свідомості- стан ілюзій. Стан сваволі і стан ілюзій створюють ті загальні властивості волі і свідомості злочинця, котрі можна назвати терміном "комплекс сваволі і ілюзій".

Індивідуалізуючі -за якими одні злочинці відрізняються від інших є: природжені і набуті індивідуальні властивості, що ндивідуалізують кримінальний прояв комплексу сваволі і ілюзій у кожного злочинця: стать, вік, стан фізичного і психічного здоров'я, життєвий досвід, здібності, виховання та ін.

Те, що людина вчиняє будь-який злочин взагалі, пояснюється наявністю у неї комплексу сваволі і ілюзій”.Те, що людина вчиняє саме цей злочин, а не якийсь інший, пояснюється її природженою і набутою індивідуальністю.

Значення концепції у тому, що вона допомагає:1. відрізнити злочинців від інших людей за певними властивостями волі і свідомості; 2. розрізняти у формуванні злочинця: а) фактори, що формують комплекс сваволі і ілюзій причини злочинності; б) фактори, котрі формують індивідуальність прояву волі і свідомості злочинця, їх ми називаємо умовами, що сприяють злочинності.

за індивідуалізуючими властивостями здійснюється класифікація злочинців на певні групи.

15. Соціальне і біологічне в особистості злочинця

Для кримінології важливою є проблема визначення ролі соціального і біологічного начала людини у народженні злочинності. Це має значення для розробки засобів протидії злочинності.

Існує три підходи до розв'язання проблеми співвідношення соціального і біологічного у механізмі породження злочинності: 1) соціологічний; 2) біологічний; 3) соціально-біологічний.

Соціологічний-вирішальне значення у породженні злочинності мають соціальні властивості людини. злочинність породжується соціальними факторами, в середовищі яких знаходиться людина. злочинець - витвір середовища, в якому він живе. Перебільш роль соц і заперечується роль біо у механізмі породження злочинності.

Біологічний підхід надання вирішального значення біологічним (тобто фізіологічним і психологічним) властивостям людини. злочинність породжується виключно біологічними факторами. (Чезаре Ломброзо, родоначальник антропологічного напряму, намагався обґрунтувати існування особливого типу людини, схильної до вчинення злочинів в силу природжених біологічних властивостей.)

Соціально-біологічний підхід полягає у визнанні того факту, що і соціальні властивості і біологічні властивості відіграють певну роль у породженні злочинності. Однак, на сьогодні прибічники цього підходу ще не визначились яку саме криміногенну роль і в яких межах відіграють соціальні і біологічні властивості людини.

як соціологічний, так біологічний підходи є безперспективними. Виходячи з визначення злочину як соціального явища, що полягає у прояві за певних умов волі і свідомості людини у вигляді злочинного діяння, співвідношення ролей соціального і біологічного у породженні злочину може бути визначено наступним чином.

Соціальним чинником є комплекс сваволі і ілюзій, котрий виконує роль причини злочинного діяння.Біологічним чинником є фізіологічні і психологічні властивості, котрі виконують роль умов: 1) для формування у даної людини комплексу сваволі і ілюзій; 2) для прояву цього комплексу у вигляді того чи іншого певного злочину.