9. Простежити зародження класового суспільства і формування державності у східних слов’ян.

Археологічні пам'ятки (черняхівська, зарубинецька, корчуват- ська культури) свідчать про те, що предками українців були східні слов'яни. Східні слов'яни упродовж І тисячоліття н. е. пройшли шлях від військово-демократичної організації племен до ранньо­феодальної держави. На цьому шляху простежується принаймні чотири етапи.

Наприкінці старої ери завершується епоха первіснообщинного ладу у східних слов'ян. В історії їхнього розвитку настає етап роз­кладу родового ладу і зародження "військової демократії" (ІІ ст. до н. е. — ІІ ст. н. е.). У писемних джерелах тих часів (римські істо­рики Пліній Старший, Тацит) слов'яни згадуються під назвою "ве­неди". Венеди становили єдиний, стійкий і найбільший масив, що заселяв терени Центральної та Східної Європи. Венедську єдність праслов'ян зруйнувало вторгнення германського племені готів.

Наступний етап (ІІ-УІ ст.) характеризується як етап розквіту "військової демократії" — перехідної форми управління суспі­льством, що поєднувала елементи громадського самоврядування та публічної влади. Східні слов'яни, які називалися антами, за свідченнями готського історика Іордана і візантійського історика Прокопія Кесарійського, в ІУ ст. населяли територію від Дунаю до Азовського моря. Видатний український історик М. Грушевський вважав об'єднання антів спробою предків українського народу створити державність з організованим військом та участю населення в політичному житті. Цієї ж думки дотримуються і чимало сучасних дослідників, зазначаючи, що об'єднання антів складалося з князівств (княжінь). Навала аварів наприкінці УІ ст. не зруйнувала основи східнослов'янської державності — князівств. Саме на цьому етапі з'являються такі елементи державності, як територія, поділ населення за територіальною ознакою, публічна влада з її ще недосконалим апаратом, відчужена від народу військова дружина.

У писемних джерелах VII ст. уже не зустрічаємо назви "анти", зате дедалі частіше — "слов'яни", "склавени", "склавіни". Почина­ється наступний етап історії східних слов'ян — етап утворення ядра давньоруської державності — своєрідної федерації князівств (УІІ-УІІІ ст.). До VIII століття на території, яка населялася східними слов'янами, утворилися племенні союзи, що виникли як військові об'єднання, засновані одночасно на родовому й територіальному принципах.

10. Проаналізувати процес утворення давньоруської держави – Київської Русі.

Джерелами наших знань про утворення східнослов'янської державності є твори візантійських істориків та письменників - Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега, Костянтина Багрянородного та нотатки арабських купців - Ібн Фадлана, Абу Зайда, Абу Ісхака, Лбуль Касима. А також місцеві літописи, які увійшли до "Повісті минулих літ". У науковій літературі й до сьогодні проблема визначення східнослов'янського державотворення є дискусійною, головним чином між прихильниками так званої норманської теорії та антинорманістами.

Норманська теорія створена у XVIII ст. російськими академіками німецького походження Г. Байєром, Г. Міллером та А. Шльоцером па підставі легенди Нестора-літописця про запрошення новгородцями на княжіння Рюрика. Вони стверджували, що Київську Русь Створили варяги (нормани, вікінги), оскільки слов'яни не здатні були самостійно зробити цього. Антинорманісти (М. Ломоносов, М. Костомаров, М. Грушевський) заперечували їхню версію і доводили, що утворення держави у слов'ян відбулося завдяки глибинним економічним, соціальним та політичним процесам в середовищі самого слов'янського суспільства.

Більшість сучасних істориків вважає, що процес державотворення у східних слов'ян пройшов такі етапи:

1) родоплемінний устрій I-V cm. н. е. (роди, племена, старійшини, Народні збори та інші елементи самоорганізації суспільства). Апогею ці процеси сягнули в антів;

2) військова демократія VI-VII cm. - союзи племен (поляни, Сіверяни) на чолі з військовими вождями - каганами, конунгами, найвідомішим з яких є Кий;

3) протодержави (союзи союзів) VII-IX ст. - Славія, Артанія, Куявія, Полунія, Валіняна, Русь на чолі з князями з місцевих династій (Дір, Чорний, Аскольд, Рюрик);

4) ранньофеодальна держава Руська Земля IX cm. - виникла внаслідок об'єднання Олегом у 882 р. північної Славії з центром у Новгороді та південної Полянії - Русі з центром у Києві.

Отже, як бачимо, єдина держава Руська Земля утворилася в результаті тривалих внутрішніх державотворчих процесів. Для її зміцнення перші князі провели такі заходи:

а) розширення території і зміцнення кордонів (Олег - Ігор -Святослав);

б) адміністративну та фінансову реформу (Ольга) з поділом на погости та нормуванням данини;

в) релігійну реформу 988 р. (Володимир) запровадженням християнства;

г) реформу правової системи (Ярослав) і кодифікацію права в "Руській правді".

Це остаточно утвердило Київську Русь як слов'янську, а не скандинавську державу.