9. Шляхи формування позитивного ставлення студентів до навчальної інформації.

Причини негативного ставлення:

• Викладачі(Кожний п’ятий студент вважає, що викладачі не можуть зацікавити своїм навчальним предметом – предмет новий та не зрозумілий. Ніхто нічого не пояснює нормально);

• Батьки(студент – це вже не маленька дитина, за якою треба «бігати» і все за неї робити);

• Світогляд та амбіції студента («наче в’юн в ополонці»: напружений розклад навчання, сімейні й громадські справи, додаткові курси для щонайкращих можливостей у майбутньому чи отримання студентом одночасно й другої вищої освіти – на все це треба виділяти час, а ще й хочеться не тільки подумати про відпочинок, а й здійснити цю думку.)

• Примітивний світогляд студента, що матеріалізується у відсутності зацікавленості в навчанні за фахом.

Для розвитку потреби в знаннях та інтересу до оволодіння ними педагогами використовуються різноманітні шляхи і засоби. Серед них:

1. викладання, що захоплює, новизна навчального матеріалу, використання яскравих прикладів і фактів в процесі викладу нового матеріалу, історизм, зв'язок знань із долею людей, які їх відкрили, показ практичного застосування знань у зв'язку з життєвими планами і орієнтаціями студентів;

2. використання нових і нетрадиційних форм навчання, проблемне навчання, евристичне навчання, навчання з комп'ютерною підтримкою, застосування мультимедіа систем, використання інтерактивних комп'ютерних засобів;

3. взаємонавчання, рецензування відповідей товаришів, оцінка усних відповідей і письмових робіт одногрупників, допомога слабшим студентам;

4. участь у дискусіях і обговореннях, відстоювання власної думки, постановка запитань до своїх товаришів і викладачів, створення ситуацій самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій тощо.

10. Застосування активних й інтерактивних методів навчання у вищій школі.

У навчально-виховний процес сучасного ВНЗ наразі активно упроваджуються інтерактивні методи навчання.

Слово "інтерактив" залучене з англійської мови від слова "interact", де "inter" - взаємний і "асґ" - діяти. Таким чином, "інтерактивний" - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Інтерактивне навчання - різновид взаємонавчання, де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, які чітко розуміють, чим вони займаються, активно аналізують те, що знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання у ВНЗ передбачає моделювання життєвих та виробничих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати авторитетним наставником студентського колективу. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, толерантно спілкуватися між собою та іншими людьми, критично мислити, приймати та аналізувати рішення.

У Західній Європі і США активні методи навчання у вищій школі використовувалися більш широко. Так, дослідження, проведені Національним тренінговим центром США (штат Мер і ленд) у 80-х роках, продемонстрували, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість студента, а й на його почуття та волю. Результати цих досліджень відображувались у так званій "Піраміді методів навчання":

• Лекції -5% засвоєння

• Читання навч. текстів – 10% засвоєння

• Відео-, аудіо- матеріали – 20 % засвоєння

• Демонстрація 30% засвоєння

• Робота в дискусійних групах – 50% засвоєння

• Практика через дію - 70% засвоєння

• Навч. інших та застосування отриманих знань відразу - 90% засвоєння

Існуюча система навчання підштовхує викладача на використання в основному пасивних методів навчання. Сучасний випускник вищого навчального закладу повинен мати інші навички: думати, розуміти сутність явищ, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти відшукувати потрібну інформацію, творчо її інтерпретувати та застосувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють Інтерактивні технології навчання.

Критерії порівняння	Пасивна модель			Активна модель	Інтерактивна модель
1. Обсяг інформації	Великий обсяг інформації можна подати за короткий час у структурованому вигляді великій кількості студентів.			Великий обсяг інформації. Велика кількість студентів, які можуть одночасно отриму­вати інформацію.	На вивчення невеликого обсягу інформації витрачається значний час.
2. Рівень засвоєння знань та результати навчання	Орієнтована на сприймання і розуміння, розвиток уміння слухати, записувати, конспектувати велику кількість інформації та вміння відтворювати її			Орієнтована на розвиток широкого спектру пізнавальних умінь навичок. Передбачає диференціацію навчання шляхом індивідуальних програм та завдань.	Можливість розвитку соціальної та громадсь­кої компетентності студентів з усіх предметів. Розширення пізнавальних можливостей студентів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел. Можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів пізнавальної діяльності на різні предмети та в позааудиторне життя студентів.
3. Відсоток засвоєння матеріалу	Як правило, невисокий.			Досить високий.	Як правило, високий.
4. Контроль над процесом навчання	Викладач систематично контролює обсяг і глибину вивчення навчального матеріалу час і хід навчання. Результати роботи студентів передбачені. Зворотний зв'язок викладача зі студентами майже			Можливість співпраці викладача з кожним студенток-окремо. Постійний зворотній зв'язок викладача зі студентами.	Опосередкований контроль викладача за обсягом і глибиною засвоєння. Результати роботи студентів менш прогнозовані. Є необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок студентів.
5. Роль особистості викладача		Безпосередній вплив викладача на студентів. Особисті якості педагога залишаються "в тіні", він виступає як "джерело" знань та їх контролер	Особисті якості викладача та його професійна майстерність є однією з умов функціонування ціс моделі. Високий рівень навантаження на викладача. Викладач -консультант і контролер знань		Викладач відкритий перед студентами як особистість та фахівець професіонал. Виступає як організатор, консуль­тант, фасилітатор навчально-пізнавальної діяльності. Забезпечується можливість демократичного, рівноправного партнерства між викладачем і студентами та в студентському колективі.
6. Роль студентів		Відносно пасивна. Студенти не приймають рішень у процесі навчання.	Можлива відсут­ність педагогічної взаємодії всередині студентського колективу. Небез­пека вилучення частини студентів з навчального процесу.		Студенти приймають важливі рішення в процесі навчання, маюті можливість спілкування і розвитку комунікативних умінь ті навичок. Відбувається поєднання різноманітних видів навчальної діяльності студентів.
7. Джерело мотивації навчання		Зовнішнє: оцінки, викладач, батьки, працедавці, суспільство	Поєднання зовнішніх (оцінки, викладач, батьки, працедавці, суспільство) та внутрішніх (інтелект самого студента) мотивів.		Глибока внутрішня мотивація (інтерес самого студента)
8. Навчально-методичне забезпечення навчального процесу		Спільне для всіх моделей навчання