77. Роль „центрів відповідальності” у фез стратегічного управління.

Існує тісний зв’язок між організаційними та економічними відносинами, між організаційними формуваннями різного типу, ланками, від­діленнями, СГЦ та іншими структурними підрозділами підприємства.

Автономні децентралізовані формування найчастіше дістають назву за тими показниками, за якими оцінюється їхня діяльність:

«центри прибутків» — за розрахунковим показником прибутків (з урахуванням внутрішніх економічних зв’язків) або в разі самостійного обслуговування певної СЗГ — за комерційним прибутком;

«центри реалізації» — за обсягами реалізації з урахуванням витрат на неї та одержаним доходом;

«центри інвестицій» — для них встановлюється внутрішня плата за фонди та рівень рентабельності, що розраховується відносно інвестиційного капіталу.

При такому підході економічні відносини, характерні для ринку, вводяться у внутрішні механізми управління підприємством, доповнюючи адміністративні методи керівництва. Як доповнення формуються внутрішні системи комерційних розрахунків, де використовуються як середньоринкові, так і внутрішні ціни.

80. Організаційна культура як об’єкт впливу (спз) стратегічного управління.

Орг-йна культура (ОК) складається з комплексу взаємопов'язаних факторів: досвід минулий та нинішній, стр-рні та соц.-псих-ні, національно-культурні хар-ки, а також погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють в орг-ї.

Велика увага приділяється категорії “цінностей, що поділяються”: основні філософські ідеї та положення, що прийняті в тому чи іншому п-стві й становлять основу ОК. Залежно від с-ми цінностей розрізняють різні типи ОК. Ідентифікація типу ОК надає керівникам інф-ію про можл-ті, характер та швидкість здійснення страт-их змін.

“Єдина культура” орг-ї складається під впливом і на основі взаємопроникнення субкультур. Іноді цей процес потребує особливої уваги, спеціальних стратегій, пов'язаних насамперед з реалізацією глобальних стратегій, зорієнтованих на освоєння нових ринків, купівлю, злиття та створення зарубіжних філіалів тощо. Впливаючи на іншу орг-йну культуру і відстоюючи свою, ОК викор-ють владу. Найбільше можл-тей для цього мають особи, наділені цією владою формально, тобто ті, хто займає певні посади в ієрархії упр-ня. Функції керівника — розуміння та підтримка позитивно спрямованої ОК. У страт-ому упр-ні зростають вимоги до менеджерів будь-якого рангу, оскільки “здоров'я” п-ства формується через об'єднання духовних і матер-них цінностей, причому треба забезпечувати їхню еф-у взаємодію у довгостр-вій перспективі. Це можливо лише за умови форм- керівника-стратега, котрий має страт-е мислення. Велике значення мають якості керівника-стратега: набуття певних знань і навичок. Загальні знання, якими повинен володіти стратег-менеджер, можна визначити як опанування теорією та практикою страт-ого упр-ня.

82. Особливості мотивації в системі спз стратегічного управління.

Мотивація у страт-ому упр-ні орієнтується на поєднання змістовних і процесуальних теорій мотивації з акцентом на біхевіористські погляди Д. Макклеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та Б.Ф. Скіннера. Із змістовних теорій мотивації запозичуються такі орієнтири, як “потреба у визнанні”, “потреба в самореалізації” (А. Маслоу), “потреба в рості” (К. Алделфера), що дає змогу пов'язати індивідуальні та орг-йні потреби.

Мотивація — це с-ма формув-я у працівників п-ства спонукальних мотивів до активної та еф-ої д-ності.

Мотив — спонука, імпульс намагання — примушують людину робити (або ні) що-небудь або чинити (або ні) в той чи інший спосіб.

Велике значеня мають винагороди. В зал. від спрямованості рез-тів праці (короткості. та довгості.) та поділу рез-тів праці на індивідуальні та рез-ти колективної праці виділяють такі види винагороди: підвищення платні, с-му заохочувальних нагород, с-ма винагород (бонусів), участь у прибутках.

Найважливішою умовою впровадження страт-их змін є зацікавленість усіх категорій персоналу в досягненні страт-их орієнтирів.

Мотивація сприяє формуванню поведінки індивіда, групи або орг-ї загалом. В основі лежить так звана “концепція навчання поведінці”.

Певний вплив на індивіда, групу та орг-ю здійснюється для формув-я страт-ої поведінки певного типу.

Страт-а поведінка — це поведінка юридичної або фізичної особи, яку вона обирає для себе як реакцію на вплив зов-ніх і внутр-ніх факторів серед-ща; вона є проявом страт-ого мислення та знаходить вираження у механізмах розробки та реалізації стратегій.

Еф-ість процесу створення належної страт-ої поведінки залежить від с-ми компенсацій за докладання певних зусиль і дій. Розрізняють такі види компенсації:

– позитивну, що зорієнтована на приємні наслідки від правильних, з погляду орг-ї, дій;

– негативну, яка передбачає неприємні для суб'єкта заходи в разі його “неправильних”, з погляду орг-ї, дій;

– покарання та “гасіння”, що означає припинення позитивної компенсації у відповідь на “неправильні” дії з метою їхнього припинення (без негативної компенсації та покарання).