13. Сутність, основні елементи та етапи застосування swot-аналізу

Складання стратегічного балансу в західній літературі дістало назву SWOT -аналіз.

Стратегічний баланс – це певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємства факторів (загроз і можливостей), що об’єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства та суб’єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства.

Існують такі елементи SWOT-аналізу:

Сильні сторони (strength) — внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.

Слабкі сторони (weaknesses) — види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що не правильно використовуються.

Можливості (opportunities) — альтернативи, що їх може використати підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів).

Загрози (threats) — будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства чи організації в напрямку досягнення своїх місії та цілей.

Основні етапи заст-ня SWOT-аналізу:

Аналіз поточної ситуації (діагноз): аналіз критичних внутрішніх та зовнішніх факторів; оцінка зовнішніх факторів (експертиза); оцінка внутрішніх факторів (експертиза); хто ми є і які наші конкурентні переваги (недоліки)?;

Аналіз майбутнього (прогноз): прогнозування тенденцій розвитку для кожного (обраного) зовнішнього фактора; розробка вимог до рекомендацій, що посилю­ють переваги і усувають недоліки кожного з внутрішніх факторів; якими ми бажаємо та можемо бути?; формулювання стратегії для кожного напрямку господарської діяльності.

16. Поняття, параметри та показники конкурентоспроможності продукту. Методи оцінки конкурентоспроможності продукту.

Конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

Виразом конкур-ті підп-ва є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що викор для аналізу „портфелю підп-ва”, базується на визначенні конкур-ті продукції. Кожний з етапів життєвого циклу товару має специфічні хар-ки конкур-ті. Так, на перших етапах — зародження та вихід на ринок — ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності тощо.

Параметри конкур-ті: це найчастіше кількісні хар-ки властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкур-ті. Розрізняють окремі групи параметрів конкур-ті: технічні, ек-ні, нормативні (різних типів).

Технічні параметри є хар-ю техн і фізич властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його викор-ня, а також функції, які виконує товар у процесі його використання.

Ек параметри визначають рівень витрат на вир-во та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормат док-ми.

Показники конкур-ті – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкур-ті товару, які базуються на параметрах конкур-ті. Перелік показників конкур-ті залежить від об’єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкур-ті.

Методи оцінки конкурентоспроможності товару поділ. на:

органолептичні, регістраційні,

вимірювальні, соціологічні (застосовуються при оцінці одиничних критеріїв конкурентоспроможності);

експериментальні (застосовуються при оцінці одиничних критеріїв конкурентоспроможності, а також у рамках споживчої експертизи, дозволяють оцінити рівень якості товарів в реальних умовах експлуатації; мають високу достовірність, хоча трудомісткі і тривалі; особливо цінні результати порівняльних випробувань, які передбачають перевірку товару в реальних умовах експлуатації;

розрахункові (застосовуються для визначення групового і узагальненого критеріїв);

статистичні (використовуються при оцінці конкурентоспроможності товарів за результатами їх продажу (виявлення „лідерів продажу”), послуг зв’язку, установ культури);

аналітичні (широко використовуються при оцінці групових критеріїв, зокрема продукції конкурентів);

маркетингові (використовується для визначення поширеного критерію конкурентоспроможності – частки на ринку групи товарів, товаровиробників, організацій сфери послуг).