
- •3. Сучасна концепція стратегічного менедмженту
- •6. Поняття та способи досягнення „стратегічного рівня” підприємства
- •13. Сутність, основні елементи та етапи застосування swot-аналізу
- •16. Поняття, параметри та показники конкурентоспроможності продукту. Методи оцінки конкурентоспроможності продукту.
- •17. Конкурентний статус підприємства. Методи визначення, фактори та показники, які визначають конкурентоспроможність підприємства
- •18. Характеристика методів аналізу конкурентів (матриця конкурентного профілю, анкета для аналізу конкуренції у галузі та конкурентів та ін.)
- •19. Визначення „стратегічної групи конкурентів”. Застосування „карти стратегічних груп” в аналізі середовища організації.
- •20. Створення ключових компетенцій та їх використання.
- •25. Поняття „потенціалу підприємства”: характеристика ресурсного, цільового і структурного підходів щодо його оцінки.
- •26. Стратегічне оцінювання активів організації.
- •28. Аналіз секторів бізнесу підприємства (модель бкг).
- •30. Матриця спрямованої політики(модель Shell/dpm).
- •31. Загальна характеристика моделі adl.
- •33. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу.
- •34. Роль, значення, сутність та місце мети у стратегічному управлінні.
- •35. Місія як генеральна мета підприємства.
- •36. Сутність та визначення цілей управління, основні вимоги до цілей,класифікаційні групи цілей.
- •37. „Дерево цілей” підприємства: поняття та методи його побудови.
- •39. Основні методи прогнозування, що використовуються в стратегічному плануванні (методи екстраполяції, експертні методи, методи моделювання).
- •41. Сутність стратегії. Фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.
- •42. Процес розробки стратегії та характеристика його етапів.
- •44. Загальноконкурентні стратегії. Підхід м.Портера до визначення загальноконкурентних стратегій.
- •46. Ресурсні стратегії. Критичний аналіз методів обгрунтування.
- •49. Комплексні стратегії підприємства: специфіка „стратегічного набору” комплексних стратегій.
- •50. „Стратегічний набір” як система стратегій, визначення „стратегічного набору” підприємства, вимоги до нього.
- •51. Принципи та переваги стратегічного планування на підприємстві.
- •52. Основні етапи стратегічного планування.
- •53. Моделі стратегічного планування,їх сутність,спільні та відмінні ознаки.
- •54. Система стратегічного планування на підприємстві: бар’єри та методи їх подолання.
- •58. Система стратегічних планів, проектів та програм і вимоги до них.
- •59. Бізнес-план як стратегічний план розвитку підприємства.
- •65. Порівняльна характеристика „традиційних” і „стратегічних” організаційних структур управління(осу).
- •66. Особливості реакції осу різних типів на зміни у середовищі функціонування організації.
- •67. Формування стратегічних господарських центрів (сгц) як реакція на зміни внутрішнього організаційного середовища.
- •68. Формування координаційних центрів між сгц(структура і порядок їх формування).
- •72. Використання моделі „7s” МакКінсі для аналізу та проектування стратегічних осу.
- •74. Основні характеристики фінансового-економічного забезпечення (фез) стратегічного управління.
- •77. Роль „центрів відповідальності” у фез стратегічного управління.
- •80. Організаційна культура як об’єкт впливу (спз) стратегічного управління.
- •82. Особливості мотивації в системі спз стратегічного управління.
- •84. Поняття стратегічної інформації. Джерела стратегічної інформації і методи її отримання.
- •85. Формування бази стратегічних даних(бсд).
- •87. Сутність стратегічного контролю. Об’єкти та вимоги до обліку і контролю у стратегічному управлінні.
58. Система стратегічних планів, проектів та програм і вимоги до них.
Розробляючи систему стратегічного планування, кожне підприємство обирає для себе найприйнятнішу схему, яка, з одного боку, являє собою перелік необхідних формальних процедур, для виконання яких потрібні знання фахівців, а з іншого — передбачає поєднання елементів творчості зі здоровим глуздом керівників, які не дуже схильні витрачати час на витончені процедури планування. Система стратегічного планування не покладається на «природний плин» обставин у досягненні успіху, а базується на системі планів, які дають змогу перетворити цілі та стратегії в реальні досягнення. Найскладнішою проблемою є те, щоб зрозуміти, яким має бути стратегічний план, з чого він повинен складатися, щоб відповідати тим вимогам, які роблять його незамінним для розвитку підприємства. Загальні вимоги до змісту та структури стратегічного плану можна відстежити, аналізуючи визначення поняття «стратегічний план» різними авторами, які залежно від прийнятої концепції стратегічного планування, акцентують увагу на тих чи інших сторонах цього явища.
Страт-ий план має бути:
інструментом встановлення, док-тального оформлення та впровадження “страт-ого набору” п-ства;
визначеним за термінами, зорієнтованим у майбутнє;
визначеним за витратами;
гнучким, що реагує на зміни в серед-щі;
чітким, ясним, легким для сприймання;
легким для пояснення та можливим для виконання.
Страт-ий план не має бути:
п'ятирічним планом розвитку для кожної без винятку компанії;
жорстким, зорієнтованим на досягнення конкретних виробничих і ринкових показників;
трактатом з бізнесу чи історії бізнесу.
Основою будь-якого страт-ого плану є прод-тово-товарні стратегії. Однак, згідно з концепцією “страт-ого набору”, досягти необхідних темпів розвитку п-ства у довгостр-вій перспективі можна лише за умови існування забезпечуючих стратегій. Забезпечуючі стратегії існують у формі планів та програм і створюються для встановлення субординації та упр-ня різними напрямками д-ності. Їхня роль — у підтриманні та забезп-ні цільових параметрів розвитку того чи іншого напрямку д-ності, наданні йому конкретної форми та визначенні внеску в загальні стратегії п-ства. Через забезпечуючі плани та програми відбувається інтеграція д-ності п-ства по всьому “страт-ому набору”, досягаються синергійні хар-ки с-ми.
Страт-а програма — це координуючий док-т, який є ек-но та науково обґрунтованою с-мою пов'язаних між собою, і націлених на реалізацію конкретної комплексної мети соц.-ек-них, науково-технічних та орг-йно-господарських заходів, узгоджених за термінами, виконавцями та забезп-их необхідними ресурсами.
Програма складається з певних програмних заходів. Програмний захід — це наповнена конкретним змістом певна дія, спрямована на досягнення якої-небудь поточної мети, для виконання якої обґрунтовано та встановлено виконавців, терміни та необхідні обсяги всіх видів ресурсів.
Проект — одноразова сукупність цілей, стратегій, задач та дій, що має с-мні хар-ки відносно взаємозв'язку ресурсів, послідовності виконання робіт і залучення спеціалістів певного профілю.
Вимоги до програм та планів: Страт-а програма (проект) матиме найвищий рез-т, якщо програмні заходи, передбачені для виконання програми, будуть являти собою с-мну цілісність, тобто матимуть обґрунтовані зв'язки, порядок здійснення та взаємопосилення.
Щоб кількісно та якісно виразити хар-ки програми, які фіксують стан об'єкта упр-ня в процесі реалізації програми, викор-ють різноманітні кількісні та якісні показники, що конкретизують прогнозні оцінки розвитку об'єкта, для якого розробляється програма.
Доцільно виокремлювати програми та проекти, спрямовані на внутр-нє та на зов-нє серед-ще.
Страт-і програми будь-якого змісту реалізуються через с-му страт-их, поточних та оперативних планів.