36) Урбанізація як тенденція розвитку поселенської структури

Основною тенденцією розвитку поселенської структури є зростання ролі та питомої ваги міст (урбанізація). Якщо на початку століття міста складали 10% всіх поселенських утворень, то до його кінця вже більше 50%. Для багатьох країн міський спосіб життя є переважаючим. Уже зараз в Японії у містах мешкає 4/5 населення, у Німеччині — більше 90%, в Ізраїлі — 89%, Великобританії — 76%, у США— 75%. Заданими перепису 1989 р., у містах Радянського Союзу мешкало 66% населення. Існує багато видів міських утворень. За кількістю жителів прийнято розрізняти чотири види міст: 1) малі (50 — 100 тис.); 2) середні (100 — 500 тис.); 3) великі (понад 500 тис.); 4) дуже великі (понад 1 млн.). За функціями розрізняються передмістя жилі та промислові, міста-супутники (що мають самостійну виробничу базу, де працює основна маса жителів), міста поліфункціональні та монофункціо-нальні ( у яких переважає одна функція, пов´язана з певним матеріальним чи духовним виробництвом). Це такі міста, як Пушино, Зеленоград у Підмосков´ї, Дубна, Академмістечко під Новосибірськом, Набережні Челни, Нєфтєюганськ та ін. За рівцем містоутво-рюючих процесів виділяють міста старі та нові. Звертає на себе увагу нерівномірність розвитку міст різного виду. Особливо швидкими темпами зростають великі та дуже великі міста. Очікується, що до 2000 року у надвеликих містах житиме 1/5 усіх мешканців Землі. Можна сказати, що для сучасного етапу урбанізації характерна концентрація населення у надвеликих містах і різке зниження темпів розвитку малих та середніх міст. Найбільш населеними містами світу є Токіо (18,8 млн.), Москва (8,8 млн.), Мехіко (8,6 мли.), Нью-Йорк (7,6 млн.), Шанхай (6,4 млн.). Якщо у 1959 р. в країні були лише три міста з населенням понад 1 млн. (Москва, Київ, Ленінград), то у 1987 р. таких міст вже нараховувалося 23. Запільною тенденцією розвитку поселенської структури є її ускладнення. Модель "місто — село" вже не вичерпує всієї різноманітності зв´язків. Активний процес урбанізації призводить до виникнення зв´язків місто — місто, місто — передмістя, місто і тимчасові поселення у сільській місцевості в літній період для відпочинку та поновлення сил, в останні роки — для забезпечення сім´ї продуктами харчування. У великих та дуже великих містах пронеси соціального переміщення, соціальної мобільності проходять інтенсивніше. Більше людей одержує можливості для розвитку своїх здібностей, просування, вибору професії. Міста є центрами соціокультурних процесів. Велике місто створює умови для залучення більшого числа людей до техніки, науки, мистецтва. Разом з тим розвиток великого міста має і вади, бо поглиблює розрив з природою, загострює екологічні проблеми.

Які ж у зв´язку з цим перспективи розвитку поселенських утворень ?

На це є різні точки зору. Дехто говорить про поглинання міськими формами усіх інших форм, при витіснення сільських утворень, дехто вірить у їхнє довготривале співіснування, треті обстоюють їхнє злиття, четверті вважають, що на базі існуючих міських та сільських поселенських утворень виникнуть нові. Поселенські утворення, зокрема, місто, вивчаються різними науками: історичними, економічними, географією, містобудуванням, архітектурою, демографією та ін. Соціологія, на відміну від цих наук, вивчає місто як єдиний цілісний соціальний організм. Перші праці з соціології міста з´явилися на початку XX століття. Це праці М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Бюхерата ін. М. Вебер звернув увагу на зв´язок міських поселенських утворень з індустріалізацією. Соціологи показали відмінність сучасного їм індустріального суспільства від традиційного. Якщо основного формою поселенських утворень традиційного суспільства були невеликі сільські спільноти у кілька сот чоловік, більшість з яких були у родинному зв´язку, то в індустріальному суспільстві найбільш характерною формою стають міські утворення, що охоплюють великі маси людей. Безпосередні контакти, коли всі знали один одного, змінилися складними опосередкованими зв´язками. М. Вебер визначав місто як таке велике поселення, де взаємне особисте знайомство один з одним, що полегшує сусідські зв´язки, відсутнє. На зміну незначній соціальній мобільності прийшли інтенсивні соціальні переміщення. На зміну суворому соціальному контролю спільноти за поведінкою її членів, який здійснювався за допомогою звичаїв і традицій, в індустріальному суспільстві прийшли численні строго формалізовані правові норми. Сучасне суспільство суттєво відрізняється від традиційного соціально-психологічними процесами, психологічною атмосферою. Для нього характерні соціальна напруга, суперечливість, анонімність в особистому житті. Соціолог вивчає протиріччя у функціонуванні, розвитку міста. Найбільше його цікавить проблема збалансованого розвитку міста, зокрема, господарської сфери та інфраструктури, матеріальних умов та духовних процесів і т. д. Подружжя Лунд у 30-ті роки показало це на прикладі середнього міста. Г. Зіммель, К. Бюхер — на прикладі великих міст. Місто — складне соціальне явище. З одного боку, це середовище, де проходить життя людини. З іншого — складний соціальний інститут, який організує та регулює життєдіяльність людей.