21) Теорія соціального обміну:Дж.Хоманс, Блау

Концепції соціального обміну являють собою досить відому течію в історії соціологічної, а також психологічної думки. Традиційно їх відносять до області мікросоціологічного аналізу, втім, це не цілком коректно. Представники концепцій обміну прагнули створити теорію поведінки людини і аналізували інституційну поведінку. Ці концепції часто розглядають як альтернативу «великій» теорії Т. Парсонса: не лише тому, що автори починають з мікроаналізу, але й тому, що вони намагались створити якісно інше пояснення соціальної поведінки. Дж. Хоманс прагнув побудувати загальну соціоголічну теорію, пояснити людську поведінку, добратись до її коренів. При цьому його не цікавила суб'єктивна мотивація поведінки, від був націлений на об'єктивістську соціологію.

Блау продовжив справу Хоманса, намагаючись проаналізувати взаємодію між макросистемами. Крім того, Блау збагатив теорію соціального обміну, включивши перспективи різних соціологічних теорій: структурного функціоналізму, символічного інтеракціонізму, конфліктологічних концепцій. Таким чином, теорія обміну не протиставляє себе парсонівській теорії, а використовує її досягнення в поясненні інституціональної поведінки. Блау зосередився на процесі обміну, котрий, на його думку, керує значною частиною людської поведінки і лежить в основі як міжособистісних, так і міжгрупових відносин. Вчений досліджував чотирьохступінчату послідовність, направлену від міжособистісного обміну до соціальної структури і далі до соціальної зміни: міжособистісний обмін, що веде до наступного пункту, адже індивіди не завжди забезпечують винагороду одне одного в рівній мірі, при цьому вони постійно оцінюють одне одного з точки зору володіння ресурсами; диференціація статусу і влади; легітимізація і організація. Соціальна структура народжується з взаємодії окремих індивідів і сама починає впливати на цю взаємодію, передбачаючи два типи організації: перший породжується процесами обміну і конкуренції, за другого організації створюються спеціально для досягнення певних цілей; опозиція і зміна: як правило, створення організацій обертається виникненням опозиції і конфлікту між ними. Стверджуючи, що він лише розширює теорію обміну до рівня великих спільнот, Блау все ж змінив її докорінно. Намагаючись розширити межі теорії обміну, Блау перетворив її на макрорівневу теорію. Як еклектична комбінація різноманітних соціологічних підходів, концепція Блау не змогла подолати властивий теорії обміну в цілому редукціонізм і апріорний характер вихідних припущень, разом з тим відобразивши властиву сучасному капіталістичному суспільству тенденцію посилення раціоналізації людських відносин. Теорія обміну Гоманса — спроба застосувати принципи біхевіоризму до завдань соціології. Гоманс визанавав, що його теорія обміну витікає з поведінкової психології і елементарної економіки. Гоманс погоджувався з тим, що він є «психологічним редукціоністом». Редукціонізм, з точки зору дослідника, є «демонстраціяція того, як положення однієї науки [в даному випадку соціології] логічно ви тікає з загальніших положень іншої науки [в даному випадку психології]». Отже, істинна соціологія, на думку Хоманса спираєтся на психологічні принципи. Вони є психологічними за двома причинами: По-переше, « Вони вводяться і емпірично перевіряються психологами» По-друге, «Вони є постулатами про поведінку окремої людини, а не постулатом групи чи суспільства; поведінка людини як людини вважається сферою психології».[5] Теорія обміну фокусується на психології і елементарних формах соціального життя. За Гомансом, «соціологія має справу з соціальною поведінкою як діяльністю обміну, яка відчутна або невловима і більш чи менш цінна між щонайменше двома особами»."Cоціологія вивчає соціальну поведінку, при якій дія кожної з щонайменше двох тварин підкріплює(або подавлює) дію іншої і при якій, відповідно, кожна впливає на іншу".