Тема. Навчання учнів загальним прийомам розв’язування текстових задач. Навчання розв’язуванню задач на дві дії.

План.

1. Складові процесу розв'язування задачі і методика роботи на кожному етапі.

2. Ознайомлення учнів початкових класів із складеною задачею.

3. Розподіл задач на 2 дії за роками навчання.

4. Формування загальних прийомів роботи над задачею

Література:

1. М.В.Богданович. Методика викладання математики в початкових класах. – К.: “А.С.К.”, 1998. – С.245 – 260, 276 – 283.

2. М.В.Богданович. Методика розв’язування задач у початковій школі. – К.: “Вища школа”, 1986. – С. 22-47, 125-139.

3. М.О.Бантова, Г.В.Бельтюкова, О.М.Полєвщикова. Методика викладання математики в початкових класах.– К.: “Вища школа”, 1982.– С.193–212.

1. Складові процесу розв'язування задачі і методика роботи на кожному етапі

Складена задача включає в себе прості задачі, пов’язані між собою так, що шукані одних простих задач є даними інших. Наприклад:

Задача. Для дитячого свята купили 63 червоних кульки, зелених - на 17 менше, ніж червоних, а синіх – на 29 менше ніж зелених. Скільки купили синіх кульок?

Щоб розв’язати складену задачу, вчителю потрібно розкрити зв’язки між даними і шуканими величинами, відповідно цим зв’язкам вибрати дії, а потім виконати ці дії. При розв’язуванні складеної задачі встановлюється не один зв'язок, як для простої задачі, а кілька, відповідно до яких і вибирають арифметичні дії.

Розв’язування задач – це певний процес, який складається з таких етапів: І.Ознайомлення із змістом задачі.

II. Аналіз задачі і пошук плану розв'язування.

ІІІ. Розв'язання задачі.

ІV. Перевірка розв'язування.

Ознайомлення із змістом задачі

Ознайомлення з задачею містить власне опанування її змісту і перевірку усвідомлення його дітьми.

Учень ознайомлюється з задачею із слів учителя або самостійно.

При фронтальному ознайомленні вчитель читає (або переказує) задачу двічі. Першого разу читають з метою ознайомлення з її змістом у цілому. Другого разу задачу читають частинами і так, щоб кожна частина містила певну смислову „одиницю” тексту. Поділ задачі на частини здебільшого передбачає виділення окремих числових даних її. Під час другого читання нових задач доцільно на дошці записувати умову.

Читаючи задачу, вчитель паузами та інтонацією виділяє числові дані, слова, що визначають вибір дії, та запитання задачі. Емоційне забарвлення голосу допомагає учням уявити ту життєву ситуацію, про яку йдеться в зада­чі. Тому, слухаючи задачу, дітям не варто стежити очима за текстом підруч­ника. Якщо в задачі є маловідомі дітям терміни, то їх слід пояснити заздале­гідь, застосовуючи для цього предметне ілюстрування або рисунки.

Щоб перевірити, як учні усвідомили умову задачі, вчитель задає учням запитання (за смислом окремих частин) або пропонує переказати всю задачу. З метою активізації контрольного повторення задачі слід іноді наперед ставити перед учнями те або інше завдання. Наприклад: "Послухайте задачу і повторіть вголос її запитання", "Прочитайте задачу самостійно і скажіть, що нам відомо про...".

В учнів поступово слід виховувати таку навичку: при першому читанні задачі треба уяснити ситуацію, яка в ній описується, і обов'язково виділити запитання; при другому читанні намагатися виділити в умові те, що відповідає запи­танню.

Аналіз задачі і відшукання плану її розв'язування

Учень зможе успішно розв'язати задачу, якщо розумітиме значення слів і виразів, з яких її побудовано. На початку навчання і при розгляді нових задач усвідомлення значення слів та зв'язків між величинами досягається через від­творення тієї реальної проблемної ситуації, моделлю якої є задача. В подаль­шому дедалі частіше застосовується вербальний (словесний) аналіз задачі.

Для з'ясування життєвого змісту задачі використовується предметне моде­лювання, інсценування, практичне виконання дій, наочні посібники тощо. Моделюванням є й мислене відтворення ситуацій.

Основними способами аналізу задачі є: синтетичний (від числових даних - до запитання) і аналітичний (від запитання - до числових даних).

"У спортивному таборі 12 малих наметів і кілька великих. У кожному малому наметі по 4 ліжка, а у великому – по 6. Усього у таборі 90 ліжок. Скільки великих наметів у таборі? "

Суть розв'язання синтетичним способом:

з сукупності числових даних складеної задачі вибираємо одну пару чисел і до неї ставимо відповідне запитання. Потім беремо другу пару чисел (одне з даних вже може бути результатом першої дії) і добираємо відповідне запитання. В такий спосіб утворюються наступні прості задачі. В останній простій задачі ставиться основне запитання складеної задачі. Число, яке дістали внаслідок розв'язання останньої простої задачі, є відповіддю на запитання складеної задачі.

- Про що розповідається в задачі? Скільки у таборі малих наметів? Скільки ліжок у кожному малому наметі? Про що можна дізнатися за цими даними? Якою дією? Скільки всього ліжок у таборі? Якщо відомо, скільки всього ліжок у таборі і скільки їх у малих наметах, то про що можна дізнатися? Якою дією? Скільки ліжок у кожному великому наметі? Якщо відомо, скільки всього ліжок у великих наметах і скільки ліжок у кожному з них, то про що можна дізнатися? Якою дією? В результаті цієї дії ми дізналися, скільки великих наметів у таборі. Отже, відповідь на запитання задачі знайдено.