№13.Особливості виховної роботи в інтернатах,дитячих будинках,ГПД.

Будинки дитини та інтернати – це навчально-виховні заклади 1-3 ступенів,які надають дошкільну та середню освіту дітям сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування.

Види:

• -будинки «Малятко»

• -дит.будинки від 3-18 років

Завдання:

• -адаптація та соціалізація дитини до умов життя у соціумі;

• -формування навичок життєдіяльності;

• -забезпечення професійної освіти.

• Спеціальні режимні моменти:

• -організація самообслуговування

• -прищеплення санітарно-гігієнічних навичок

• -організація харчування

• -організація відпочинку та дозвілля(гуртки).

№14 Специфіка проведення виховної роботи в дитячих самодіяльних громадських організаціях ,об’єднання дітей за інтересами,за місцем проживання дітей ,в період шкільних канікул.

Дитячі(молодіжні) громадські організації-це об’єднання громадян віком від 6 до 14 років(молодіжні від 14 до 28) років, метою яких є діяльність , спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей , задоволення власних інтересів.

З урахуванням з головних напрямків діяльності їх поділяють на 6 груп:

• Молодіжні організації , зорієнтовані на вирішення політичних проблем(наприклад:ОДУМ-об’єднання демократичної української молоді,СУС-Спілка українського студентства)

• Молодіжні організації ,зосереджені на вирішенні соціальних проблем(Укрінтербуд)

• Молодіжні організації , що займаються вивченням історії ,фольклору, етнографії народів України(Товариство Лева,Щире братство,КІШ і т.д).

• Молодіжні благодійницькі організації(молодь за милосердя, Обеліск, Гуманіст і т.д).

• Релігійні молодіжні організації(Українська молодь Христові)

• Дитячі громадські організації(спілка української молоді, українське дитячо-юнацьке товариство «СІЧ»)

Також існують неформальні молодіжні рухи:

Неформальні молодіжні рухи – це система молодіжних субкультур ф широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв’язку між собою та суспільством.

Наприклад:Хіпі,індіаністи, толкієністи,уніформісти,репери,брейкери,рейвери,панки,скінхеди і т.д.

Головною методикою виховної діяльності всіх дитячих об’єднань є довготривала гра. Проте в повсякденній роботі широко використовуються доручення, клубно-гурткова методика, конкурси, змагання, суспільно-корисні справи та різноманітні методи організації дозвілля. Серед випробуваних ефективних технологій життєдіяльності членів і первинних дитячих колективів, в першу чергу, слід назвати технології індивідуально-особистісного зростання та методику колективної творчої діяльності.

Дитячі організації в Україні:

• “Берегиня” - відродження кращих традицій української родини;

• “Повір у себе” - ствердження особистості через корисні для всіх справи;

• “Котигорошко” – загартування тіла і духу в ім’я захисту рідної землі, добра і справедливості;

• “Червона калина” – вивчення історії, культури, етнографії свого народу;

• “Піонер-лідер” – розвиток організаторських здібностей, культури людських взаємовідносин;

• “Помагай” – підготовка до самостійної праці, набуття навичок економічного спілкування;

• “Краю мій лелечий” – справи дорослих і дітей щодо захисту рідної природи.

№15 Особистісний підхід у вихованні та методика проведення індивідуальних форм виховної роботи з важковиховуваними дітьми.

Важковиховувані особи-це категорія осіб,в яких під впливом несприятливого для розвитку соціального,психолого-епдагогічного та методико-біологічного умов життя з’являється негативне ставлення до навчання ,норм поведінки,знижується або втрачається почуття відповідальності за свої вчинки.

Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:

1. неправильно сформовані потреби — матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

2. в частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;

3. важкі діти прагнуть до спілкування з подібними собі, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;

4. недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;

5. перекручені естетичні потреби;

6. не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

7. спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

8. відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

9. вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих учнів перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення;

10. приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.