Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Кафедра переробки пластмас і технології фото-, нано та поліграфічних матеріалів

Аналітичний огляд літератури

Предметна галузь дослідження

«Поліпропілен модифікований вуглецевими наночастинками»

З дисципліни «Основи пошуку науково – технічної інформації»

Виконала студентка групи 4-ПП-44 Гаркавенко І. А

Керівник – викладач Хохлова Т. В

м. Дніпропетровськ 2012

Зміст

1 Вступ……………………………………………………………….…….…3

2 Загальна частина…………………………………………………………..6

2.1. Поліпропілен…….…………………………………………...…….…6

2.2. Вуглецеві наночасинки……………………………………………....8

3 Результати пошуку за каталогами «РЖХим»………………….............10

4 Результати пошуку патентів за російською патентною базою http://ru-patent.info/.....................................................................................................18

5 Висновки…………………………………………………………………31

6 Література……………………………………………………………….32

Вступ

Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційного суспільства, у якому кожен міг би створити і накопичувати інформацію і знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, з метою реалізації власного потенціалу.

Інформація – відомості, передані людьми усним, письмовим або іншим способом. Інформація – загальнонаукове поняття, що включає обмін відомостями між людьми, автоматами і іншими електронними пристроями.

Наукова інформація – логічно організована інформація, що отримується в процесі наукового пізнання і відображає закони природи, суспільства і мислення.

Будь – яка класифікація інформації завжди відносна. Пропонується один з варіантів класифікації інформації, а саме за місцем виникнення: висхідний і спадний потоки інформації. Вихідний – це потік інформації від виконання в регіструємі органи. Спадний – це потік інформації у вигляді бібліографічних, об зорних реферативних і інших даних, які направляються у нижче підпорядковані організації за їх запитом. Збір, зберігання і видачу інформації здійснюють довідково-інформаційні фонди.

Внутрішня інформація виникає усередині об’єкта, зовнішня інформація – за межами об’єкта.

Класифікація інформації за стадіями обробки. Інформація може бути первинною, вторинною, перехідною, результатною. Первинна інформація – це інформація, що виникає безпосередньо в процесі діяльності суб’єкта і реєструється на початковій стадії. Вторинна інформація – це інформація, що виходить у результаті обробки первинної інформації і може бути проміжною або результатною. Перехідна інформація використовується в якості вихідних даних для наступних експериментів або розрахунків. Результатна інформація виходить у процесі обробки первинної і перехідної інформації і використовується для розробки й прийняття рішень.

За способом відображення інформація підрозділяється на текстову і графічну. Текстова інформація – це сукупність алфавітних, цифрових і спеціальних символів, за допомогою яких представляється інформація на фізичному носії. Графічна інформація – це різного роду графіки, діаграми, схеми, малюнки.

За стабільністю інформація може бути змінною (поточною) і постійною (умовно – постійною). Змінна інформація відбиває фактичні кількісні і якісні характеристики діяльності організації. Постійна інформація – це незмінна на протязі тривалого часу і багатократного використовувана інформація. Постійна інформація може бути довідковою, нормативною, плановою.

За формою подання інформація поділяється на два види:

• дискретна – це послідовність символів, що характеризує переривчасту, змінювану величину (кількість);

• аналогова – величина, що характеризує процес немаючий перерви або проміжок.

За способом передачі і сприйняття розрізняють наступні види інформації:

• візуальну;

• аудіо – відео;

• машино – орієнтовану, яка видається і сприймається засобами обчислювальної техніки.

Основним засобом передання інформації у часі та просторі є письмовий документ. Інформаційний пошук – це деяка послідовність операцій, які виконуються з метою пошуку документів, що містять певну інформацію (з наступною видачею самих документів або їх копій), або з метою видачі фактичних даних, що становлять собою відповіді на дані питання.

Розрізняють наступні види інформаційного пошуку:

• залежно від мети – адресний і семантичний;

• від об’єкту пошуку – документний і фактографічний;

• від ступеня використання технічних засобів – ручний або автоматизований.

Для ручного пошуку рекомендується використовувати реферативні журнали хімії, міжнародні бюлетені відкриттів і винаходів, каталоги бібліотек. Для автоматичного пошуку використовують безкоштовні електронні бази даних віддаленого доступу ЕПВ – патенти Європейського союзу і бази USPTO Patent Full – Text and Full – Page Image Databases – патенти США, базу ru – patent.info, fips.ru – патенти Російської Федерації, електронні бази Українського патентного відомства, електронні бази бібліотек.

Інформаційний пошук виконується за допомогою інформаційно-пошукових систем. Інформаційна система – організована сукупність програмно-технічних і інших допоміжних засобів, технологічних процесів і функціонально-визначених груп працівників, що забезпечують збір, уявлення, надання і накопичення інформаційних ресурсів у певній предметній області, пошук і видачу відомостей необхідних для задоволення інформаційних потреб користувачів.

На сучасному етапі інформація стає головним стратегічним ресурсом. Її роль і значення, безумовно, дуже велике. Сьогодні будь-яка діяльність людини та організації залежить від рівня їх інформованості та здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Розвиток інформаційного ринку є головною базою для процесу інформатизації суспільства. Саме інформація стає в сучасному світі головним ресурсом, товаром на інформаційному ринку, який з кожним днем ​​стає все масштабнішим і займає лідируючу позицію. Хочеться вірити, що, вдосконалюючи і винаходячи нові технології для розвитку інформаційного суспільства, людство буде жити краще.

Загальна частина

2.1 Поліпропілен

Полипропилен (ПП) — это термопластичный полимер пропилена (пропена). Молекулярное строение

По типу молекулярной структуры можно выделить три основных типа: изотактический, синдиотактический и атактический. Изотактическая и синдиотактическая молекулярные структуры могут характеризоваться разной степенью совершенства пространственной регулярности. Стереоизомеры полипропилена существенно различаются по механическим, физическим и химическим свойствам. Атактический полипропилен представляет собой каучукоподобный материал с высокой текучестью, температурой плавления — около 80°С, плотностью — 850 кг/м3, хорошей растворимостью в диэтиловом эфире. Изотактический полипропилен по своим свойствам выгодно отличается от атактического, а именно: он обладает высоким модулем упругости, большей плотностью — 910 кг/м3, высокой температурой плавления — 165—170°С и лучшей стойкостью к действию химических реагентов. Стереоблокполимер полипропилена при исследовании с помощью рентгеновских лучей обнаруживает определенную кристалличность, которая не может быть такой же полной, как у чисто изотактических фракций, поскольку атактические участки вызывают нарушение в кристаллической решетке. Изотактический и синдиотактический образуются случайным образом;

Химические свойства

Полипропилен химически стойкий материал. Заметное воздействие на него оказывают только сильные окислители — хлорсульфоновая кислота, дымящая азотная кислота, галогены, олеум. Концентрированная 58%-ная серная кислота и 30%-ная перекись водорода при комнатной температуре действуют незначительно. Продолжительный контакт с этими реагентами при 60 °C и выше приводит к деструкции полипропилена.

В органических растворителях полипропилен при комнатной температуре незначительно набухает. Выше 100 °C он растворяется в ароматических углеводородах, таких, как бензол, толуол. Данные о стойкости полипропилена к воздействию некоторых химических реагентов приведены в таблице.

2.2 Вуглецеві наночастинки

Современная тенденция к миниатюризации показала, что вещество может иметь совершенно новые свойства, если взять очень маленькую частицу этого вещества. Частицы размерами от 1 до 100 нанометров обычно называют «наночастицами». Так, например, оказалось, что наночастицы некоторых материалов имеют очень хорошие каталитические и адсорбционные свойства. Другие материалы показывают удивительные оптические свойства, например, сверхтонкие пленки органических материалов применяют для производства солнечных батарей. Такие батареи, хоть и обладают сравнительно низкой квантовой эффективностью, зато более дёшевы и могут быть механически гибкими. Удается добиться взаимодействия искусственных наночастиц с природными объектами наноразмеров — белками, нуклеиновыми кислотами и др. Тщательно очищенные наночастицы могут самовыстраиваться в определённые структуры. Такая структура содержит строго упорядоченные наночастицы и также зачастую проявляет необычные свойства.

Нанообъекты делятся на 3 основных класса: трёхмерные частицы, получаемые взрывом проводников, плазменным синтезом, восстановлением тонких плёнок и т. д.; двумерные объекты — плёнки, получаемые методами молекулярного наслаивания, CVD, ALD, методом ионного наслаивания и т. д.; одномерные объекты — вискеры, эти объекты получаются методом молекулярного наслаивания, введением веществ в цилиндрические микропоры и т. д. Также существуют нанокомпозиты — материалы, полученные введением наночастиц в какие-либо матрицы. На данный момент обширное применение получил только метод микролитографии, позволяющий получать на поверхности матриц плоские островковые объекты размером от 50 нм, применяется он в электронике; метод CVD и ALD в основном применяется для создания микронных плёнок. Прочие методы в основном используются в научных целях. В особенности следует отметить методы ионного и молекулярного наслаивания, поскольку с их помощью возможно создание реальных монослоёв.

Особый класс составляют органические наночастицы как естественного, так и искусственного происхождения.

Поскольку многие физические и химические свойства наночастиц, в отличие от объемных материалов, сильно зависят от их размера, в последние годы проявляется значительный интерес к методам измерения размеров наночастиц в растворах: анализ траекторий наночастиц, динамическое светорассеяние, седиментационный анализ, ультразвуковые методы.