15. Система навчання й виховання в епоху середньовіччя.

В епоху середньовіччя вирізнялося церковне( духовне) виховання, що здійснювалося в християнській сім'ї та в церковних школах, латинською мовою. Учні спершу зазубрювали молитви, а відтак вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику. Навчали методу запитання-відповідь, діти зазубрювали відповіді не розуміючи їх. Незнання психіки дитини призводило до того, що навчальний матеріал втовкмачували за допомогою фізичних покарань. опанувавши елементарні знання, кращі учні вивчали «7 вільних мистецтв»: тривіум(граматика,риторика,діалектика) та квадривіум(арифметика, геометрія, астрономія,музика). вершиною навчання вважалося богослов'я. діти світських феодалів здобували лицарське виховання, що ставило за мету сформувати майбутнього лицаря,навчитись поводитися у вищому світі і дати військово-фізичну підготовку. До 7 р. хлопчики виховувалися в сім'ї, з 7-14р. виконували обов'язки пажа, а з14-21 були зброєносцями. Учені, які були невдоволені діями церкви, стали ініціаторами створення вищих спец. Шкіл – університетів. Перші університети були в Оксфорді, Кембриджі, Парижі, Празі. Ці заклади мали самоврядування та користувались автономією. У середньовічних універах було 4 факультети: артистичний з навчанням 5 р, юридичний, медичний і богословський. Особи які закінчували 1 факультет були магістрами мистецтва, особи які закінчували повний курс навчання були докторами наук. Основними методами занять були лекції та диспути.

19. Виховання в первіснообщинному суспільстві.

Первіснообщинний лад умовно ділять на такі три періоди: 1) первісне стадо, 2) родова община, 3) період розпаду первісного ладу. У кожному з них виховання підростаючої людини мало свої особливості. 1) Період завершення процесу біологічного становлення людини. Процес добування засобів існування зводився в основному до полювання на великих звірів та рибальства. Організованих форм виховання на цьому етапі не існувало. Досвід дорослих переймали шляхом спостереження й наслідування. 2) Людські стада перетворюються на колективи родичів - роди. У родовій общині сім'я ділилася на три вікові групи: 1) діти і підлітки, які належали всій первісній общині; 2) повноцінні дорослі учасники праці; 3) люди похилого віку, які не мали достатніх сил для фізичної праці, але приносили користь тим, що годували і доглядали дітей. Це був період раннього матріархату. У період переходу до пізнього матріархату, у зв'язку з виготовленням складніших знарядь праці та зачатками землеробства немічні старші люди виконують соціально важливу роль - готують дітей до життя, звертаючи особливу увагу на виконання таких законів людського співіснування, як табу і толіону. У цей час з'являються перші в історії виховні заклади окремо для хлопчиків і для дівчаток. Згодом розвиток продуктивних сил зумовлює нову організацію родового суспільства - патріархат. Родова община поступово переходить від мотижного до плужного землеробства, від розведення домашніх тварин - до скотарства. Завершується період розвинутого патріархату особливо важливим для розвитку культури явищем - виникненням так званого вузликового, або предметного, письма - своєрідного об'єднання різних знаків, за допомогою яких передавалися найнеобхідніші знання та навички. 3) Характеризується виникненням сусідських общин, становим і майновим розшаруванням суспільства, що певним чином позначилося на вихованні. Започатковується поступове відокремлення розумового виховання від фізичної праці. Важливою культурною подією цього періоду виявилася поява малюнкового, чи образного, письма – піктографії.