Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
педагогіка.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
92.16 Кб
Скачать

10. Біологічне і соціальне у розвитку людини.

Психологічні явища, відчуття, сприймання, мислення мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності формуються як соціальний феномен.

У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв'язки з навколишнім світом. Як індивіда її характеризують передусім біологічні особливості, які є передумовами соціального розвитку. Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання. Біологізаторські, соціологізаторські теорії, а також теорія двох факторів розвитку протиставляють соціальні та біологічні чинники розвитку особистості. Представники біологізаторських теорій визначальним чинником розвитку вважають спадковість, розвиток здібностей, рис характеру, з якими дитина народилася, рекомендують вихователям не втручатися в природний розвиток малюка. Головне, на їхній погляд, використовуючи спеціальні тестові завдання, розподілити дітей на групи, допомагаючи кожному здобути знання «за його силами». Результатом упровадження цієї теорії є елітарні дошкільні навчальні заклади для дітей з підвищеними інтелектуальними здібностями.

У соціологізаторських теоріях заперечувалися біологічні чинники розвитку, зосереджувалася увага на ролі соціального середовища, оскільки, на думку їх представників, усі малюки від народження мають однакові можливості, а розвиток є набуттям ними досвіду. Правильно скерувавши розвиток дитини, можна сформувати людину такою, якою прагне її бачити педагог. Свої твердження вони аргументували тим, що люди, котрі виховувалися у різних умовах, виявляли різні розумові можливості.

11. Основні фактори розвитку і формування особистості, їх характеристика.

На формування і розвиток особистості впливають соціальні та біологічні фактори. Соціальні( сім'я, епоха народження, друзі,сусіди,екологія); біологічні( спадковість, колір очей, волосся,зовнішність, будова тіла, тип нервової системи,деякі хвороби, задатки). Акселерація –прискорений індивідуальний розвиток за якого фізичні та психо-фізіологічні показники випереджають оптимальні. Спадковість –особистість біологічно схожа з батьками. Біологічна спадковість – визначає загальне, що притаманне людському роду, та відмінне, що їх відрізняє. особливу роль в розвитку відіграють задатки – це вродженні анатомо-фізіологічні явища індивіда. На розвиток впливає середовище – це комплекс зовнішніх явищ, які значною мірою впливають на її розвиток( буває природне та соціальне). Виховання – це цілеспрямований процес формування особистості. Діяльність також впливає на розвиток.

Визначають як основні фактори формування особистості та класифікують за характером їх впливу на індивіда. Це внутрішні (фізіологічні й психічні властивості організму) та зовнішні (соціальне оточення людини, активна взаємодія з іншими людьми тощо) умови розвитку індивіда як особистості.  В історії психології мали місце біологізаторські, соціологізаторські та соціобіологізаторські концепції формування особистості. Домінування конкретної концепції залежало від надання переваги певній методологічній позиції:  біологічній чи соціальній. Конкретний вибір визначає ідеали, цілі, принципи, зміст, методи, форми виховної роботи зі підростаючим поколінням та її результат.  Прибічники біологізаторських концепцій у формуванні й розвитку особистості провідну роль відводять природно-біологічному началу і вважають, що основні психічні властивості особистості ніби закладені в самій природі людини, що визначає її життєву долю.  Прихильники соціологізаторських концепцій, дотримуються думки про те, що в поведінці людини немає нічого вродженого і кожна її дія – це лише результат зовнішньої стимуляції. Тому шляхом маніпулювання зовнішніми подразниками людини, регулюючи лише пі взаємини з іншими людьми, можна досягти розвитку особистості.