- •2.Предмет і завдання педагогіки на сучасному етапі.
- •3 Джерела розвитку педагогічної науки.
- •4. Характеристика основних категорій педагогіки.
- •6. Структура педагогічної науки, її зв’язок з іншими науками.
- •7. Науково – педагогічне дослідження, його структура і логіка.
- •10. Біологічне і соціальне у розвитку людини.
- •11. Основні фактори розвитку і формування особистості, їх характеристика.
- •12. Роль діяльності і спілкування в розвитку особистості.
- •13. Вікові етапи розвитку особистості, їх характеристика.
- •14. Порівняльна оцінка систем виховання у Стародавні Греції.
- •15. Система навчання й виховання в епоху середньовіччя.
- •19. Виховання в первіснообщинному суспільстві.
- •21. Загальна характеристика етапів розвитку педагогіки як науки.
- •23. Освіта та педагогічна думка в епоху українського Відродження.
- •24. Метод анкетування. Особливості використання його у роботі вчителя початкової школи.
- •25. Метод наукового спостереження та головні вимоги до цього методу.
- •26. Закономірності та рушійні сили розвитку особистості.
- •27.Педагогічний експерименту та його особливості.
- •28. Фактори і теорії розвитку о.
- •29. Особливості проведення бесіди, як методу нпд.
- •30. Вчитель та його роль у сусп. Професіограма вчителя.
- •31. Педагоги-класики про роль учителя в суспільстві.
- •33. Порівняльна хар. Методу спостереження та експерименту.
- •34. Хар. Методів нпд: метод вивчення продуктів діяльності та метод узагальнення незалежних хар.
- •35. Методи нпд ті їх роль у здійсненні діагностичної ф-ції вчителя поч. Школи.
10. Біологічне і соціальне у розвитку людини.
Психологічні явища, відчуття, сприймання, мислення мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності формуються як соціальний феномен.
У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв'язки з навколишнім світом. Як індивіда її характеризують передусім біологічні особливості, які є передумовами соціального розвитку. Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання. Біологізаторські, соціологізаторські теорії, а також теорія двох факторів розвитку протиставляють соціальні та біологічні чинники розвитку особистості. Представники біологізаторських теорій визначальним чинником розвитку вважають спадковість, розвиток здібностей, рис характеру, з якими дитина народилася, рекомендують вихователям не втручатися в природний розвиток малюка. Головне, на їхній погляд, використовуючи спеціальні тестові завдання, розподілити дітей на групи, допомагаючи кожному здобути знання «за його силами». Результатом упровадження цієї теорії є елітарні дошкільні навчальні заклади для дітей з підвищеними інтелектуальними здібностями.
У соціологізаторських теоріях заперечувалися біологічні чинники розвитку, зосереджувалася увага на ролі соціального середовища, оскільки, на думку їх представників, усі малюки від народження мають однакові можливості, а розвиток є набуттям ними досвіду. Правильно скерувавши розвиток дитини, можна сформувати людину такою, якою прагне її бачити педагог. Свої твердження вони аргументували тим, що люди, котрі виховувалися у різних умовах, виявляли різні розумові можливості.
11. Основні фактори розвитку і формування особистості, їх характеристика.
На формування і розвиток особистості впливають соціальні та біологічні фактори. Соціальні( сім'я, епоха народження, друзі,сусіди,екологія); біологічні( спадковість, колір очей, волосся,зовнішність, будова тіла, тип нервової системи,деякі хвороби, задатки). Акселерація –прискорений індивідуальний розвиток за якого фізичні та психо-фізіологічні показники випереджають оптимальні. Спадковість –особистість біологічно схожа з батьками. Біологічна спадковість – визначає загальне, що притаманне людському роду, та відмінне, що їх відрізняє. особливу роль в розвитку відіграють задатки – це вродженні анатомо-фізіологічні явища індивіда. На розвиток впливає середовище – це комплекс зовнішніх явищ, які значною мірою впливають на її розвиток( буває природне та соціальне). Виховання – це цілеспрямований процес формування особистості. Діяльність також впливає на розвиток.
Визначають як основні фактори формування особистості та класифікують за характером їх впливу на індивіда. Це внутрішні (фізіологічні й психічні властивості організму) та зовнішні (соціальне оточення людини, активна взаємодія з іншими людьми тощо) умови розвитку індивіда як особистості. В історії психології мали місце біологізаторські, соціологізаторські та соціобіологізаторські концепції формування особистості. Домінування конкретної концепції залежало від надання переваги певній методологічній позиції: біологічній чи соціальній. Конкретний вибір визначає ідеали, цілі, принципи, зміст, методи, форми виховної роботи зі підростаючим поколінням та її результат. Прибічники біологізаторських концепцій у формуванні й розвитку особистості провідну роль відводять природно-біологічному началу і вважають, що основні психічні властивості особистості ніби закладені в самій природі людини, що визначає її життєву долю. Прихильники соціологізаторських концепцій, дотримуються думки про те, що в поведінці людини немає нічого вродженого і кожна її дія – це лише результат зовнішньої стимуляції. Тому шляхом маніпулювання зовнішніми подразниками людини, регулюючи лише пі взаємини з іншими людьми, можна досягти розвитку особистості.
